Постанова № 15026233, 19.04.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/1149/11

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Розлуцькому Андрію Миколайовичу,

за участю представників сторін:

позивача: Маслянка Д.А., Стеценка О.Л.,

відповідача: Василика Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаргород"

до: державної податкової інспекції у Шаргородському районі

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаргород" (далі - ТОВ "Агрофірма "Шаргород") з позовом до державної податкової інспекції у Шаргородському районі (далі - ДПІ у Шаргородському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року ТОВ "Агрофірма "Шаргород", за наслідками якої складено акт №177/1601/35728295 від 20.09.2010 року. На підставі акту перевірки №177/1601/35728295 від 20.09.2010 року, ДПІ у Шаргородському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000301601/0 від 20.09.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 13184,0 гривень.

Не погоджуючись з даними рішеннями, ТОВ "Агрофірма "Шаргород" оскаржено їх до ДПІ у Шаргородському районі. Рішенням №6151/10/23 від 17.11.2010 року ДПІ у Шаргородському районі залишила без змін податкове повідомлення-рішення №№0000301601/0 від 20.09.2010 року, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з рішенням ДПІ у Шаргородському районі №6151/10/23 від 17.11.2010 року, подав повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області.

Державна податкова адміністрація у Вінницькій області рішенням №30142/10/25-009 від 14.12.2010 року, залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шаргородському районі, а скаргу позивача - без задоволення.

ТОВ "Агрофірма "Шаргород" оскаржило рішення ДПІ у Шаргородському районі №6151/10/23 від 17.11.2010 року та рішення державна податкова адміністрація у Вінницькій області №30142/10/25-009 від 14.12.2010 року до Державної податкової адміністрації України.

Державна податкова адміністрація України рішенням №4378/6/25-0115 від 03.03.2011 року, залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з проханням визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення від №0000301601/0 від 20.09.2010, з наступних підстав.

Відповідно до акту перевірки №177/1601/35728295 від 20.09.2010 року, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ДПІ у Шаргородському районі вважає, що бюджетному відшкодуванню ТОВ "Агрофірма "Шаргород" по податку на додану вартість не підлягає сума зазначена позивачем у декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року. Оскільки, підприємством включено до податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року податкові накладні, виписані в травні 2010 року.

Позивач, не погоджуючись з вказаними висновками відповідача та вважаючи їх такими, що суперечать Закону України "Про податок на додану вартість" та позиції Державної податкової адміністрації України, викладеної в листі від 18.08.2010 року №16847/7/16-1517-26, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з зазначеними позовними вимогами.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, ТОВ "Агрофірма "Шаргород", включаючи до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року витрати згідно накладних за травень 2010 року, порушено вимоги ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ "Агрофірма "Шаргород" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено сторонами у судовому засіданні, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000301601/0 від 20.09.2010 року винесене ДПІ у Шаргородському районі на підставі акту перевірки №2177/1601/35728295 від 20.09.2010 року за порушення п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Вказаний висновок ДПІ у Шаргородському районі ґрунтується на тому, що ТОВ "Агрофірма "Шаргород" неправомірно включило до податкового кредиту суми податку на додану вартість у тих податкових періодах, коли фактично було отримано податкові накладні від постачальників, а не у періоди виникнення права на формування податкового кредиту за першою подією. Зокрема, ТОВ "Агрофірма "Шаргород" включив до розрахунку бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2010 року податкові накладні за травень 2010 року. Наведене слугувало підставою для визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 13184,0 грн., згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Суд не погоджується з вказаною позицією ДПІ у Шаргородському районі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд визначає характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясовує, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У судовому засіданні з'ясовано, що позивач в додатку №2 до декларації по податку на додану вартість №11396 від 19.08.2010 року ("Довідка щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається не погашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу кредиту наступного податкового періоду") за червень 2010 року (а.с. 19-27) включив травневі податкові накладні, а саме:

- податкова накладна №АД-5-00003 від 14.05.2010 року від ФГ "Агро Дар" на суму 9900,0 грн., в т.ч. ПДВ - 1650,0 грн.;

- податкова накладна ПН №В100518001 від 18.05.2010 року від ТОВ "Агрофірма Прогрес" на суму 30360,0 грн., в т.ч. ПДВ - 5060,0 грн.;

- податкова накладна ПН №1600 від 27.05.2010 року на суму 688,98 грн., в т.ч. ПДВ - 114,83 грн. та ПН №1152 від 03.05.2010 року на суму 36749,87 грн., в т.ч. ПДВ - 6124,98 грн. від ТОВ "Хавестер";

- податкова накладна ПН №2 від 31.05.2010 року від ПП "ОСОБА_3" на суму 1404,31 грн., в т.ч. ПДВ - 234,05 гривень.

ТОВ "Агрофірма "Шаргород" надано до суду докази на підтвердження того, що зазначенні вище накладні, виписані контрагентами в травні 2010 року, отримані позивачем у червні 2010 року, зокрема: реєстр отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "Агрофірма "Шаргород" №6 за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року (а.с. 15-18) та Журнал реєстрації вхідної документації ТОВ "Агрофірма "Шаргород" (а.с. 29-32).

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про правомірність у діях позивача щодо включення до складу податкового кредиту в податковій декларації по податку на додану вартість за червень 2010 року податкові накладні за травень 2010 року. Оскільки, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено датою виникнення права у платника податку на податковий кредит - дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а не дату видачі накладної.

Крім того, у листі Державної податкової адміністрації України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417 викладено правову позицію, відповідно до якої записи в податковому обліку про податкові накладні, отримані із запізненням, не можуть бути прирівняними до записів про самостійно виправлені помилки, а тому включення їх до декларації з податку на додану вартість повинно здійснюватися в такому порядку. У випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Вказаний лист є розясненням у розумінні пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення спірних відносин), тоді як за змістом підпункту "д" цієї ж норми Закону не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення.

Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Суд, також, не приймає до уваги пояснення відповідача про необхідність ТОВ "Агрофірма Шаргород" подання з податковою декларацією за звітний податковий період - травень 2010 року заяви зі скаргою на постачальників, які не надали позивачеві вчасно податкові накладні.

Так, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження відмови з боку постачальників товарів ТОВ "Агрофірма Шаргород" надати податкові накладні і написання скарги є правом, а не обов'язком платника податків.

За таких обставин суд приходить до висновку про неправомірність нарахування позивачеві податкових зобовязань за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2010 року №0000301601/0 щодо завищення ТОВ "Агрофірма "Шаргород" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 13184,0 грн. за липень 2010 року.

У силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні представником відповідача, суб'єкта владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000301601/0 щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 13184,0 грн. (тринадцять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 00 копійок) за липень 2010 року до ТОВ "Агрофірма "Шаргород".

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки, платіжним дорученням №296 від 11.03.2011 року підтверджено сплату позивачем судовий збір у розмірі 3,4 грн., то дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України на користь ТОВ "Агрофірма "Шаргород".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 року №0000301601/0 щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 13184,0 грн. (тринадцять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 00 копійок) за липень 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаргород" 3,4 грн. (три гривні сорок копійок) державного мита, сплаченого згідно платіжного доручення №296 від 11.03.2011 року, що знаходиться в матеріалах адміністративної справи №2а/0270/1149/11.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович