Постанова № 15025873, 21.04.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2011 року Справа № 5005/1638/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від боржника: Волошин Д.Л., довіреність № б/н від 21.03.11, представник;

представник ініціюючого кредитора у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Нікопольський кранобудівний завод”, м.Нікополь на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2011р. у справі № 5005/1638/2011

за заявою: приватного підприємства “Анта”, м.Дніпропетровськ

до закритого акціонерного товариства “Нікопольський кранобудівний завод”, м.Нікополь

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2011 року за Заявою приватного підприємства “Анта”, м.Дніпропетровськ, поданою на підставі статей 6-8,11-12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, порушено провадження у справі № 5005/1638/2011 про банкрутство закритого акціонерного товариства “Нікопольський кранобудівний завод”, м.Нікополь; розгляд справи призначений у підготовчому засіданні на 03.03.2011 року о 10год50хв.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів ( обов’язкових платежів ), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011 року задоволено клопотання боржника про відкладення судового засідання, розгляд справи призначений на 22.03.2011 року о 10год.50хв.

22.03.2011 року від боржника надійшло клопотання про звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2011 року по справі № 5005/1638/2011 (суддя Калиниченко Л.М.) розгляд справи відкладений на 12.04.2011 року о 12год10хв.; клопотання боржника щодо звільнення майна з-під арешту відхилено у зв’язку з тим, що обставини, на які посилається скаржник, не мають ніякого відношення до даної справи. При винесенні вказаної ухвали суд керувався положеннями статей 4-1, 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, статтею 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, закрите акціонерне товариство “Нікопольський кранобудівний завод”, м.Нікополь звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу про відхилення клопотання боржника щодо звільнення майна з-під арешту та винести нове рішення, яким задовольнити клопотання боржника та звільнити майно закритого акціонерного товариства “Нікопольський кранобудівний завод” з-під арешту, посилаючись на те, що відмова в задоволенні клопотання боржника щодо звільнення майна з–під арешту необгрунтована.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги норми ч.3 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно з якою господарський суд також має право скасувати або змінювати заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, про що виноситься ухвала.

Судом першої інстанції не взято до уваги, зокрема, п.5.7 Рекомендацій Президії ВГСУ від 04.06.2004 року № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в якому зазначено, що в силу мораторію припиняється дія будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Також скаржник зауважує на п.73 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року “Про судову практику в справах про банкрутство”, в якому зазначено, що у виборі заходів забезпечення суду слід враховувати, що такі заходів не повинні унеможливлювати оперативно-господарську діяльність боржника, тобто не повинні мати характеру повної заборони на здійснення перерахування коштів, передачу майна, укладення угод, необхідних для провадження такої діяльності. В свою чергу, накладення арешту на майно боржника обмежує можливість останнього користуватися та розпоряджатися власним майном, що може призвести до незворотних наслідків, тобто однозначно завдасть шкоди господарській діяльності підприємства.

Приватне підприємство “Анта” відзив на апеляційну скаргу не надало, представник у судове засідання не з’явився.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухавши представника боржника, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Оскаржуваною ухвалою крім відхилення клопотання боржника щодо звільнення майна з-під арешту також відкладений розгляд справи.

Судова колегія зауважує, що боржник не оскаржує ухвалу суду першої інстанції в частині відкладення розгляду справи, просить скасувати ухвалу виключно в частині відхилення клопотання боржника щодо звільнення майна з-під арешту.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2011 року закрите акціонерне товариство “Нікопольський кранобудівний завод” (боржник по справі) звернувся до господарського суду із клопотанням про звільнення майна боржника з-під арешту, який накладено постановою державного виконавця ВДВС Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 07.02.2011 року; цією ж постановою оголошено заборону на відчуження майна, що належить боржнику.

В обґрунтування свого клопотання боржник послався на ч.3 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відповідно до якої суд може скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів.

Також в клопотанні зазначено, що відповідно до п.5.7 Рекомендацій Президії ВГСУ від 04.06.2004 року № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в силу мораторію припиняється дія будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). А, отже, вважає заявник, все майно боржника внаслідок порушення судом провадження у справі про його банкрутство та введення мораторію, має бути звільнено судом з-під арешту.

Згідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 3 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” регламентовано, що Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Господарський суд також має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання вищезазначених обставин, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

З огляду на викладене і те, що в рамках провадження у справі про банкрутство закритого акціонерного товариства “Нікопольський кранобудівний завод” господарський суд Дніпропетровської області своєю ухвалою не вживав заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, зокрема, шляхом накладення арешту на майно боржника, у господарського суду Дніпропетровської області відсутні правові підстави для зміни або скасування заходів забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Судова колегія звертає увагу, що арешт на майно боржника накладений постановою державного виконавця ВДВС Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 07.02.2011 року на підставі ст.55 Закону України “Про виконавче провадження”, а згідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Отже, наведеними приписами законодавства передбачено право боржника, який набув такого статусу за наказами господарського суду, виданими на виконання відповідних рішень, звернутись зі скаргою на дії ДВС до суду, яка підлягає розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, який видав виконавчий документ (наказ).

За наведених обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення клопотання боржника щодо звільнення майна з-під арешту.

Підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали в частині відхилення клопотання боржника щодо звільнення майна з-під арешту відсутні, а доводи скаржника до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладене та правову оцінку матеріалів справи згідно із законом.

Керуючись статтями 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Нікопольський кранобудівний завод”, м.Нікополь –залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2011 року по справі № 5005/1638/2011 –залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Лисенко

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

Повний текст постанови підписаний 21.04.2011 року.