Рішення № 15025604, 08.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2011 р.Справа № 34/17-607-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ"

про стягнення 518260,79грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь представники

від позивача: Поштар Т.П, діюча на підставі довіреності № 4153 від 24.12.10р.; В судове засідання 08.04.11р. не з'явилися.

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №071226-76/ФЛ-Ю-Е від 26.12.2007р. у розмірі 518260,79грн., з яких 400740,87грн. основного боргу, 40459,93грн. пені, 3% річних у розмірі 12042,56грн., 34258,63грн. збитків, понесених у звязку із знеціненням грошових коштів, 30758,8грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-607-2011.

Відповідач про місце та час судових засідань повідомлялися судом за адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 14.03.2011р. В судове засідання представники не зявилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

26.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі лізинг" (лізиногодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСТ" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №071226-76/ФЛ-Ю-Е, відповідно до умов якого позивач зобовязався передати відповідачеві в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п.1.2. даного договору майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору.

Згідно п.2.1. зазначеного договору строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п.4.3. даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

За п.3.1. вказаного договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та п.п.3.4.1.-3.4.5. цього договору. Лізингові платежі включають: платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна (пп.3.1.1.); винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в п.п.3.4.1.-3.4.5. договору (пп.3.1.2.).

Пунктом 3.2. цього договору визначено, що загальна вартість майна на момент укладення договору складає 752080грн., з врахуванням ПДВ.

Загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає суму без ПДВ 20% - 166138,17грн., при умові дотримання Лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов п.п.3.4.1-3.4.5. договору (п.3.3.даного договору).

Відповідно до п.3.4. цього договору платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у наступному порядку: лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США(крім авансового лізингового платежу) /пп.3.4.1./; датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Згідно п.3.5. зазначеного договору лізингоодержувач зобовязується здійснювати погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку: сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно; сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно; сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості майна згідно графіку сплати лізингових платежів; сплата поточної заборгованості з відшкодування частини вартості майна згідно графіку сплати платежів; сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обовязків за даним договором.

За п.3.7. вказаного договору лізингоодержувач не має права затримувати платежі за договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна.

Пунктом 3.9. цього договору визначено, що датою виконання будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця. Лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладення штрафних санкцій, передбачених в пункті 11.2. даного договору.

Статтею 4 даного договору встановлено, що передача лізингодавцем лізингоодержувачу майна здійснюється в наступному порядку: у строк до 20.02.2008р., лізингодавець передає лізингоодержувачу майно за адресою: м.Одеса, Ленінградське шосе, 2. Передача майна лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання майна у продавця майна у продавця майна, та лише після надання лізингоодержувачем документів лізингодавцю, що підтверджують виконання лізингоодержувачем п.п.7.1. та п.7.7. цього договору. Приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

Відповідно до п.8.2.1. договору лізингоодержувач зобовязаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у формі встановленій договором.

Згідно п.11.2.1. договору за порушення обовязку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1. договору і графіком сплати лізингових платежів, та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач зобовязаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцю, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати відповідачем лізингових платежів лізингодавець буде змушений нести збитки (у тому числі повязані з збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інш.), лізингоодержувач протягом 5банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від лізингодавця.

За п.11.2.3. договору за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу лізингоодержувач зобовязаний сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 1% загальної вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.

Пункт 14.8. договору передбачає, що в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь-якого лізингового платежу за цим договором на строк понад 30 днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а лізингоодержувач зобовязаний сплатити її лізингодавцю протягом 10 днів з моменту направлення йому лізингодавцем відповідної вимоги. Сторони дійшли згоди, що з моменту направлення лізингодавцем вищевказаної вимоги, строк погашення усієї несплаченої суми лізингоодержувачем частини загальної вартості майна вважається таким, що настав.

Додатком №1 до зазначеного договору сторонами складено, підписано та скріплено печатками графік сплати лізингових платежів з 15.01.08р. по 15.03.11р.

Додатком №2 до договору визначено майно яке передається відповідачеві - бетонозмішувач на базі шасі ФОРД 3430 D, модель TIGARBO 9DА, 2007р. випуску, вартістю з ПДВ 20% - 752080грн.

Відповідно до акту прийому-передачі майна в користування за вказаним договором від 26.12.2007р. позивачем передано, а відповідачем отримано майно бетонозмішувач на базі шасі ФОРД 3430D, модель TIGARBO 9DА, 2007 року випуску, державний номер - НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, у заявленій відповідачем комплектації, вартістю 752080 грн., без жодних претензій стосовно характеристики, комплектації та якості майна і без будь-яких пошкоджень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надіслані рахунки-фактури: №СФ-912155 від 18.08.2009р. на суму 29496,95грн., №СФ-913937 від 18.09.2009р. на суму 29775,57грн., №СФ-915606 від 16.10.2009р. на суму 29563,09грн., №СФ-917237 від 18.11.2009р. на суму 28924,01грн., №СФ-918743 від 18.12.2009р. на суму 28715,22грн., №СФ-920433 від 18.01.2010р. на суму 28359,32грн., №СФ-922007 від 18.02.2010р. на суму 27578,84грн., №СФ-923456 від 18.03.2010р. на суму 27706,99грн., №СФ-924849 від 16.04.2010р. на суму 26928,02грн., №СФ-926066 від 18.05.2010р. на суму 26702,70грн., №СФ-937019 від 19.05.2010р. на суму 116990,16грн.

Письмовою вимогою від 12.05.2010р. вих№1308 позивач звернувся до відповідача з проханням виконати зобовязання по оплаті лізингових платежів. Невиконання відповідачем зазначених договірних зобовязань зумовило звернення позивача до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу №071226-76/ФЛ-Ю-Е від 26.12.2007р. у розмірі 518260,79грн., з яких 400740,87грн. основного боргу, 40459,93грн. пені, 3% річних у розмірі 12042,56грн., збитки, понесені у звязку із знеціненням грошових коштів у сумі 34258,63грн., 30758,8грн. штрафу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у відкритих судових засіданнях присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частинами 1, 2 ст.806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі від 18.01.2008р., підписаний та скріплений печатками сторін, відповідно до якого на виконання умов договору фінансового лізингу №071226-76/ФЛ-Ю-Е від 26.12.2007р. позивачем передано, а відповідачем отримано майно бетонозмішувач на базі шасі ФОРД 3430D, модель TIGARBO9DА, 2007р. випуску, державний номер - НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, у заявленій відповідачем комплектації, вартістю 752080грн., без жодних претензій стосовно характеристики, комплектації та якості майна і без будь-яких пошкоджень.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору (ст.12).

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч.1 ст.632 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за актом прийому-передачі отримав предмет лізингу з певними індивідуальними ознаками, користувався ним. Разом з тим, в порушення умов договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення лізингових платежів у повному обсязі за період з серпня 2009р. по 11.02.2011р., у зв'язку з чим за ним утворився борг у сумі 400740,87грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, заявлені на підставі розрахунку, який перевірено судом, відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши відповідні розрахунки позивача, враховуючи факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції в розмірі 12042,56грн. та 34258,63грн. відповідно.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як свідчать матеріали справи, сторони погодили, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 Договору і Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором, Відповідач зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим Позивачеві, понад вказану пеню (п.11.2.1 договору).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно із п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до позовних вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Однак, суд вказаний строк позовної давності до позовних вимог про стягнення пені не застосовує, оскільки згідно із п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення, така заява у матеріалах справи відсутня.

Враховуючи те, що лізингоодержувач не виконував належним чином свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, перевіривши розрахунок позивача, здійснений помісячно за період з 19.08.09р. по 18.11.2010р. з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 40459,93грн.

Щодо вимог ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 30758,80грн. згідно п. 11.2.3 Договору, оскільки з 2 кварталу 2009 року по 1 квартал 2010 року ним не надавався звіт в установленій формі, суд зазначає наступне.

Так, згідно до п.8.2.1 Договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобовязався щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами у Додатку №3 до Договору.

Відповідно до п.11.2.3 Договору за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно до п.8.2.1 цього договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 1 (один) відсоток від загальної вартості майна на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.

В свою чергу, відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Чинне законодавство не обмежує право господарського суду на зменшення неустойки певним вичерпним колом обставин

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту приписів ст.233 Господарського кодексу України, ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України повноваження на зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) суду першої інстанції, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що мають істотне значення, ненадання позивачем доказів завдання збитків іншим учасникам господарських відносин внаслідок порушення зобов'язання та враховуючи, що нарахуванням неустойки за своєю правовою природою є мірою відповідальності за порушення господарського зобовязання і не може слугувати джерелом безпідставного збагачення, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваного штрафу до 5000грн.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів спростовуючих вищезазначене відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу по договору фінансового лізингу №071226-76/ФЛ-Ю-Е від 26.12.2007р. у розмірі 400740,87грн., 40459,93грн. пені, 3% річних у розмірі 12042,56грн., витрат від інфляції в розмірі 34258,63грн. та 5000грн. штрафу.

Згідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТ" (код 32288404; адреса: 65039 Одеська область, м.Одеса, вул.Середньофонтанська, 19, п/р26007254731 в ПАТ „ВіЕйБі БАНК”, МФО 380537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (код 33880354; адреса: 04119 м.Київ, вул.Дегтярівська, 21-г, п/р26002262400276 в ПАТ „ВіЕйБі Банк” в м.Києві, МФО 380537) суму основного боргу за договором фінансового лізингу №071226-76/ФЛ-Ю-Е від 26.12.2007р. у розмірі 400740(чотириста тисяч сімсот сорок)грн.87коп., 40459(сорок тисяч чотириста пятдесят девять)грн.93коп. пені, 3% річних у розмірі 12042(дванадцять тисяч сорок дві)грн.56коп., 34258(тридцять чотири тисячі двісті пятдесят вісім)грн.63коп. інфляційних, 5000(пять тисяч)грн. штрафу., витрати по сплаті державного мита на суму 4925(чотири тисячі девятсот двадцять пять)грн.02коп., витрати на ІТЗ судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Повний текст рішення складено 12.04.2011р