Рішення № 15025275, 18.04.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.11 Справа № 29/46/2011

За позовом Управління економіки та власності

виконавчого комітету Краснодонської

міської ради, м. Краснодон Луганської

області

до відповідача: Приватного підприємства "Ремікс",

м. Краснодон Луганської області;

про стягнення 23482 грн. 02 коп.

Суддя Якушенко Р.Є.;

секретар судового засідання: Скрипник М.С.;

в присутності представників

сторін:

від позивача: Скнаріна Н.М., головний фахівець –

юрист, довіреність № 1/80

від 04.01.2011;

від відповідача: Матлаєва О.В., директора, наказ № 38

від 27.07.2010.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради (далі –Управління економіки, позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Ремікс" (далі –ПП "Ремікс", відповідача у справі) неустойки, на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, за період прострочення повернення об’єкту оренди з 01.09.2010 по 01.02.2011 у розмірі 23482 грн. 02 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо повернення орендованого майна після закінчення дії договору оренди від 01.12.2005 № 90.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у справі проти заявленого позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов від 04.04.2011 № 45, в якому, зокрема зазначив, що позивач не обґрунтував відповідно до якого нормативного акту було нараховано суму неустойки, розрахунок якої було додано до позовної заяви. Так, наприклад, при розрахунку суми неустойки за вересень 2010 року орендна плата за останній місяць оренди, тобто за липень 2009 року, коригується на індекси інфляції. Із розрахунку незрозуміло за які місяці враховуються індекси інфляції та на підставі якого документу вони взагалі беруться до розрахунку. При розрахунку суми неустойки, яка наведена у претензії від 24.01.2011 № 65/10, сума орендної плати за останній місяць оренди була збільшена удвічі та помножена на кількість місяців. Таким чином, розмір позовних вимог є необґрунтованим.

Стаття 785 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) передбачає нарахування неустойки у подвійному розмірі орендної плати, яка повинна застосовуватися з урахуванням строків нарахування неустойки, передбачених статтею 232 Господарського кодексу України (далі –ГК України) –протягом шести місяців з дня, коли майно повинно було бути повернуто, тобто з 05.08.2009 по 05.02.2010. Таким чином, нарахування неустойки за період з 01.09.2010 до 01.02.2011 є нормативно необґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У жовтні 2010 року Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради вже зверталось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Ремікс" про стягнення неустойки за період з 05.08.2009 по 01.09.2010 у справі № 15/47. Рішенням господарського суду Луганської області від 08.11.2010 у справі № 15/47, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2011, у задоволенні позовних вимог було відмовлено. У мотивувальній частині даного рішення зазначено, що "оскільки дію договору припинено 04.08.2009, а зобов’язання з повернення об’єкту оренди повинно було бути виконано відповідачем негайно (частина 2 статті 795 ЦК України), то неустойка на підставі частини 2 статті 785 ЦК України та з урахуванням частини 6 статті 232 ГК України може бути нарахована за період з 05.08.2009 по 05.02.2010 включно. Таким чином, у задоволенні вимог по стягненню неустойки за період понад встановлений частиною 6 статті 232 ГК України слід відмовити за необґрунтованістю."

Позивач проти доводів відповідача заперечує, зокрема, посилаючись на норми частини 2 статті 785 ЦК України, якою, на його думку, передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

При з'ясуванні фактичних обставини справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін у справі, дослідженням наданих сторонами доказів, суд

В С Т А Н О В И В:

01.12.2005 між Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради (Орендодавець, позивач у справі) та Приватного підприємства "Ремікс" (Орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди комунального майна № 90 (а.с.7-9).

Згідно пунктів 1.1, 2.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове майно –частину відособлено нерухомої будівлі, яке є власністю територіальної громади м. Краснодону, площею 296,5 м2, розташовано за адресою: місто Краснодон, пл. Леніна, 6 на 1 поверсі. Дане майно Орендодавцем передається Орендарю для розміщення кафе.

Майно належить територіальній громаді м. Краснодона в особі Краснодонської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, від 31.08.2006 виданого виконавчим комітетом Краснодонської міської ради та зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, вид. Краснодонським МБТІ 31.08.2006, витяг № 11693499.

Орендодавець є балансоутримувачем цього майна.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна (пункту 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Краснодону, а Орендар ним користується впродовж терміну оренди.

У разі припинення цього договору майно повертається Орендарем Орендодавцю аналогічно у порядку, встановленому для передачі майна Орендареві за цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання акту приймання-передачі (пункт 2.4 договору).

Відповідно до пункту 2.5 договору обов’язок щодо складання акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за договором.

Згідно пункту 3.1 договору орендна плата до проведення експертної оцінки встановлюється за згодою сторін у сумі 500 грн. без ПДВ з наступним перерахунком з моменту укладення договору. Орендатор протягом місяця повинен провести експертну оцінку та надати її Орендодавцю. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством.

У пункті 11.1 договору передбачено, що цей договір укладено строком на 11 місяців, діє з 01.12.2005 по 01.11.2006 включно.

Пунктом 11.6 договору оренди передбачено, що за відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, що були передбачені договором.

Орендодавець передав орендоване приміщення Орендареві, що підтверджується актом б/н від 01.12.2005 прийому-передачі комунального майна, яке здається в оренду, яке знаходиться за вищевказаною адресою, - виконавши у такий спосіб вимоги статті 13 Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" та пунктів 1.1, 2.2, 7.1 договору оренди (а.с.11,12).

Відповідно до умов пункту 11.6 договору оренди по закінченню строку дії договору його строк було неодноразово продовжено і остаточно строк його дії встановлено сторонами до 04.08.2009.

Господарським судом Луганської області раніше розглядався спір між даними сторонами у справі № 8/155пд (та за новим розглядом - №10/37пд(8/155пд)) про внесення змін до договору оренди комунального майна від 01.12.2005 № 90, який укладено між сторонами за позовом, шляхом викладення його пункту 11.1 у наступній редакції: «Договір діє з 01.08.2009 року по 31.12.2010 року включно».

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 17.06.2010, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2010 у задоволенні позову відмовлено.

При розгляді спору у справі №10/37пд(8/155пд) суди встановили факт припинення дії договору 04.08.2009 з огляду на направлення орендодавцем орендарю листів від 25.06.2009 та від 05.08.2009.

У зв'язку з тим, що орендар продовжив користуватися приміщенням після припинення дії договору, з метою відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивач звернувся до суду з позовом про стягнення неустойки.

Отже, строк дії договору оренди комунального майна від 01.12.2005 № 90 закінчився 04.08.2009.

Проте, відповідач не повернув орендоване майно позивачу.

Позивач направив відповідачу претензію від 24.01.2011 № 65/40 з вимогою про сплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном після закінчення строку дії договору у сумі 21306 грн. 26 коп. за період з 01.09.2010 по 20.01.2001 (а.с.24).

Відповідач не сплатив неустойку, не повернув орендоване нежитлове приміщення позивачу, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Із матеріалів поданих суду відповідачем вбачається, що рішенням господарського суду Луганської області від 08.11.2010 у справі № 15/47, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.01.2011, відмовлено у задоволенні позову Управлінню економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради до Приватного підприємства "Ремікс" про стягнення неустойки в сумі 33935 грн. 73 коп. за користування нежитловим приміщенням № 2 (кафе "Україна") площею 313,6 м2 за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 6, на першому поверсі у період з 05.08.2009 по 01.09.2010 (а.с.49-54).

Оцінивши всі обставини справи, подані позивачем докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору оренди комунального майна № 90 від 01.12.2005 та регулюються положеннями Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна", главою 58 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

Предметом вказаного договору є нежитлове приміщення № 2 (кафе "Україна"), яке є власністю територіальної громади м. Краснодону, площею 313,6 м2, розташовано за адресою: місто Краснодон, пл. Леніна, 6 на 1 поверху, яке передане відповідачу в оренду за актом приймання –передачі б/н від 01.12.2005 (а.с.11,12).

Згідно частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Матеріалами справи доведено, що строк дії договору оренди комунального майна від 01.12.2005 № 90 закінчився 04.08.2009.

Пунктом 2.4 договору № 90 від 01.12.2005 встановлено, що у разі припинення цього договору майно повертається Орендарем Орендодавцю аналогічно у порядку, встановленому для передачі майна Орендареві за цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання акту приймання-передачі.

Обов’язок щодо складання акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за договором (пункт 2.5 договору).

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно пункту 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконує обов'язку щодо повернення майна, безпідставно користується орендованим приміщенням з 05.08.2009.

Позивачем нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за період з 01.09.2010 по 01.02.2011 у загальній сумі 23480 грн. 02 коп.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, оскільки дію договору припинено 04.08.2009, а зобов’язання з повернення об’єкту оренди повинно було бути виконано відповідачем негайно (частина 2 статті 795 ЦК України), то неустойка на підставі частини 2 статті 785 ЦК України та з урахуванням частини 6 статті 232 ГК України може бути нарахована за період з 05.08.2009 по 05.02.2010 включно.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні господарського суду Луганської області від 08.11.2010 у справі № 15/47 з господарського спору між тими сторонами про стягнення неустойки за користування нежитловим приміщенням, що є предметом договору оренди № 90 від 01.12.2008 у період з 05.08.2009 по 01.09.2010.

Таким чином, позивачем заявлено вимоги про стягнення неустойки за період понад встановлений частиною 6 статті 232 ГК України, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Заперечення позивача щодо обмеження періоду нарахування неустойки 6-місячним строком судом відхиляються, оскільки частина 2 статті 785 ЦК України не містить положень, що неустойка нараховується за весь час прострочення користування річчю, тому застосовуються положення частини 6 статті 232 ГК України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (державне мито 234 грн. 80 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу) за подання позову покладаються на позивача.

Під час звернення до господарського суду з даним позовом позивачем за платіжним дорученням від 03.03.2011 № 35 було сплачено державне мито у розмірі 261 грн. 85 коп., у той час як сплаті підлягало державне мито у розмірі 234 грн. 80 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993 «Про державне мито»у випадку внесення у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, сплачене державне мито підлягає частковому або повному поверненню.

За таких обставин, позивачу слід повернути з Державного бюджету України зайве сплаченого при зверненні з позовом до суду державного мита у розмірі 27 грн. 05 коп.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати: державне мито 234 грн. 80 коп. та 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

3. Повернути Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, пл. Леніна, буд. 8, м. Краснодон Луганської області, 94400, ідентифікаційний код 25371460, з Державного бюджету України зайве сплачене при зверненні з позовом до суду державне мито у сумі 27 грн. 05 коп., за платіжним дорученням від 03.03.2011 № 35, яке знаходиться у матеріалах справи.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –22.04.2011.

Суддя Р.Є. Якушенко