Рішення № 15025138, 18.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.11 Справа № 15/5009/1541/11

Суддя Горохов І.С.

За позовом Публічного акціонерного товариства “Мелітопольський компресор”, 72319 м. Мелітополь Запорізької області, вул. Кірова, 210

до відповідача Приватного підприємства “Юнона”, 72309 м. Мелітополь Запорізької області, вул. Бронзоса, 41 кв. 17

про стягнення 8496,00 грн. основного боргу та 1308,38 грн. неустойки

Суддя Горохов І.С.

Представники:

від позивача: Гордєвська С.В., довіреність №19/2083 від 15.04.2011

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства “Мелітопольський компресор” до Приватного підприємства “Юнона” про стягнення 8496,00 грн. основного боргу та 1308,38 грн. неустойки.

29.03.2011 ухвалою господарського суду порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 18.04.2011.

В судовому засіданні 18.04.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: 25.08.2010 між сторонами укладено договір №1114, за умовами якого відповідач зобов’язався поставити позивачу шатуни М (28) у кількості 300 шт. на загальну суму 8496,00 грн. Позивач виконав свої зобов’язання по договору та згідно рахунку №08/09 від 08.09.2010 платіжним дорученням №2813 від 20.09.2010 перерахував 8496,00 грн. Відповідач свої зобов’язання не виконав, продукцію не поставив. Позивач просить стягнути з відповідача 8496,00 грн. основного боргу та 1308,38 грн. неустойки за несвоєчасне виконання умов договору.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив не надіслав, в судове засідання представника не направив.

14.04.2011 від відповідача надійшов лист, в якому просить закрити провадження у справі, оскільки платіжним дорученням №83 від 14.04.2011 суму основного боргу сплачено.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника позивача розгляд справи ведеться без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 25.08.2010 між Приватним підприємством «Юнона»- постачальник (відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Мелітопольський компресор»- покупець (позивач у справі) укладено договір поставки №1114, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію –шатун М (28) в кількості 300 шт. загальною вартістю 8496,00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 3.2. договору, продукція повинна бути поставлена протягом 30 днів з моменту надходження на поточний рахунок постачальника 100% вартості продукції, що поставляється.

Пунктом 4.1. сторони узгодили, що постачальник вносить 100% попередньої оплати за продукцію, що поставляється, на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку на оплату.

Позивач виконав свої зобов’язання по договору та згідно рахунку №08/09 від 08.09.2010 платіжним дорученням №2813 від 20.09.2010 перерахував 8496,00 грн.

Відповідач свої зобов’язання по договору не виконав та у встановлений договором термін продукцію не повернув.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами або поставити продукцію, або повернути сплачені кошти (листи №19/768 від 11.02.2011, №23/360 від 26.01.2011, №23/591 від 02.02.2011).

Листом №11 від 07.02.2011 відповідач повідомив, що ним допущено помилку під час виготовлення продукції та у зв’язку з несприятливими погодними умовами виробництво зупинено, тому протягом 3 тижнів продукція буде виготовлена знову та поставлена на адресу покупця, в противному випадку будуть повернуті грошові кошти.

На день звернення позивача до суду відповідачем не були виконані умови договору, що стало підставою для звернення до суду з вимогою стягнути з відповідача 8496,00 грн. та штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити пну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

14.04.2011 від відповідача до суду надійшов лист, в якому повідомлялось про те, що платіжним дорученням №83 від 14.04.2011 суму основного боргу сплачено. До листа додано платіжне доручення №83 від 14.04.2011 про перерахування на користь позивача коштів в розмірі 8496 грн. з призначенням платежу –погашення заборгованості.

За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8496,00 грн. підлягаю припиненню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1308,38 грн. за період з 21.10.2010р. по 23.03.2011р.

Відовідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що постачальник у разі порушення строку поставки продукції сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення.

Вважаючи на те, що неустойку нараховано не на суму невиконаного грошового зобов’язання, а на суму непоставленого товару суд вважає розмір неустойки обґрунтованим.

Враховуючи вище викладене, провадження в частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню за відсутності предмету спору, а відносно суми штрафних санкцій позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Юнона»(72309 м. Мелітополь Запорізької області, вул. Бронзоса, 41 кв. 17, код ЄДРПОУ 23290041, р/р 26008303961001 в ЗРУ «ПриватБанк»м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор»(72319 м. Мелітополь Запорізької області, вул. Кірова, 210, код ЄДРПОУ 00217840, р/р 26005060516651 в ЗРУ «ПриватБанк»м. Запоріжжя, МФО 313399) 1308,38 грн. неустойки, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 8496,00 грн. припинити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 19.04.2011р.