Рішення № 15025107, 04.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.11 Справа № 19/153/09-7/163/10

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив”, м. Запоріжжя

до відповідачів: 1: Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя.

2: Фонду державного майна України, м. Київ.

Суддя Кутіщева - Арнет Н.С.

Представники:

Від позивача: Берегова С.М., дов. № 18-2 від 01.01.2011р.

Мажара О.О., дов № 18-8 від 01.01.2011р.

Від відповідача 1: Медведєва О.М., дов. № 08-45/0133 від 20.01.2011р.

Від відповідача 2: Здор А.О., дов. № 128 від 15.02.2011р.

Заявлено позов про визнання права власності на гуртожиток, що знаходиться за адресою : м. Запоріжжя, вул. Історична, 37.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області № 504 від 08.07.2010 р. справу № 19/153/09 було передано на розгляд судді Кутіщевій Н.С.

Ухвалою суду від 08.07.2010 р. позовна заява прийнята до провадження, справі присвоєно номер 19/153/09-7/163/10 судове засідання призначене на 28.07.2010р.

Ухвала суду на адресу сторін була відправлена в установленому законом порядку.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В судовому засіданні 28.07.2010р. позивачем надано клопотання про залучення до участі у справі інших відповідачів, в якому позивач просить суд, на підставі ст. 24 ГПК України, залучити до участі у справі № 19/153/09-7/163/10, в якості інших відповідачів Фонд державного майна України та Запорізьку обласну державну адміністрацію.

Представник Фонду державного майна України підтримав дане клопотання.

Клопотання подано згідно ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду і задоволено.

Згідно ст. 24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залученні іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала і розгляд справи починається заново.

Питання щодо заміни неналежних відповідачів було викладено в постанові Вищого господарського суду від 02.06.2010р. якою справа № 19/153/09 була передана на новий розгляд.

Судом здійснено заміну неналежних відповідачів: Орендне підприємство “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, Відкрите акціонерне товариство “Запорізький сталепрокатний завод” на належних відповідачів: Запорізьку обласну державну адміністрацію та Фонд держаного майна України.

Ухвалою суду від 28.07.2010р. провадження по справі зупинялось до отримання результатів розгляду справи № 6/120/10, поскільки, рішення спору по справі № 6/120/10 має суттєве значення для вирішення спору по справі № 19/153/09-7/163/10.

В зв’язку з усуненням обставин, згідно яких було зупинено провадження по справі, ухвалою суду від 02.02.2011р. провадження по справі було поновлено, судове засідання призначено на 28.02.2011р.

В продовженому 28.02.2011р. судовому засіданні відповідач 1 не визнав заявлені позовні вимоги, надав відзив на позовну , в якому виклав свої заперечення (відзив долучено до матеріалів справи).

Судовий процес ведеться із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, а саме програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Розгляд справи закінчено 04.04.2011р. оголошенням рішення суду в повному об’ємі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконкому Запорізької міської ради депутатів трудящих від 21.01.1971р. №23/5 відведено Запорізькому вогнетривкому заводу земельну ділянку площею 1,3 га по вул. Історичній м. Запоріжжя для будівництва гуртожитку.

Рішенням виконкому Запорізької міської ради депутатів трудящих від 31.12.1974р. №548 затверджений Акт державного приймання в експлуатацію гуртожитку на 640 місць по вул. Історичній, 37.

Даний гуртожиток (будівельний номер № 1 по вул. Історичній) передано на баланс ЖКВ Вогнетривкого заводу від 14.02.1975 р. № 332 балансовою вартістю 906000 руб.

Рішенням виконкому Запорізької міської ради народних депутатів від 16.11.1990р. №465 визнано належність 73 -х житлових будинків Запорізькому вогнетривкому заводу, серед яких під №42 у додатку до цього рішення значиться і спірний гуртожиток.

Таким чином, з моменту будови та введення в експлуатацію гуртожиток був переданий Запорізькому вогнетривкому заводу.

В подальшому спірний гуртожиток був приватизований ВАТ «Запоріжвогнетрив», який є правонаступником Запорізького вогнетривкого заводу, у складі цілісного майнового комплексу державного підприємства.

Згідно з Указом Президента України від 15.06.1993р. №210/93 «Про корпоратизацію підприємств», засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном; центральні органи державної виконавчої влади; інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

Як зазначено у п.10 цього Указу, відповідальність за проведення корпоратизації підприємств покладається на керівників органів, уповноважених управляти майном, що перебуває у загальнодержавній власності: центральних органів державної виконавчої влади, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів та Представників Президента України в областях.

Указом Президента України від 21.02.1994р. №61/94 «Про додаткові заходи щодо делегування Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській обласним державним адміністраціям повноважень щодо управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності», у порядку експерименту делеговано Запорізькій обласній державній адміністрації деякі повноваження центральних органів державної виконавчої влади щодо управління майном, яке перебуває у загальнодержавній власності, у тому числі виступати у процесі корпоратизації засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються на базі загальнодержавної власності.

Розпорядженням голови Запорізької обласної ради народних депутатів від 29.11.1994р. №212-р «Про призначення комісії з корпоратизації та комісії з інвентаризації Запорізького вогнетривкого заводу»на виконання Указу Президента України від 15.05.1993р. №210/93 «Про корпоратизацію підприємств», Указу Президента України від 21.02.1994р. №61/94 «Про додаткові заходи щодо делегування Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській обласним державним адміністраціям повноважень щодо управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності»і відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМУ від 05.07.1993р. №508, призначена комісія з корпоратизації Запорізького вогнетривкого заводу у складі представника засновника - виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів (зараз - Запорізька обласна державна адміністрація); банківської установи; державного органу приватизації - Фонду державного майна України; трудового колективу підприємства, що корпоратизується; місцевої державної адміністрації; антимонопольного комітету України.

Вказаним розпорядженням комісії з корпоратизації доручалось підготувати і подати до виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, проект статуту відкритого акціонерного товариства, проект плану розміщення акцій.

Цим же розпорядженням затверджено склад комісії з інвентаризації майна Запорізького вогнетривкого заводу.

Пунктом 11 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993р. №508, встановлено, що акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, і статут відкритого акціонерного товариства затверджуються засновником. У разі виявлення невідповідності зазначених документів вимогам цього положення, інших актів чинного законодавства засновник вносить до них необхідні зміни і доповнення.

30.12.1994р. заступником голови Запорізької обласної ради народних депутатів по роботі виконавчих органів Пікінером В.Т. затверджений акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу.

Як зазначено в акті оцінки, оціночна вартість майна згідно з передаточним балансом і документацією про результати інвентаризації становить:

-          вартість цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривкого заводу станом на 01.12.1994р. складає 150041 млн. крб. (пункт 11 акту); -          вилучено вартості майна, всього - 4036 млн. крб. (пункт 12 акту), у тому числі: для якого встановлені пільги —0 млн. крб.; для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації - 3437 млн. крб.; державний житловий фонд - 12 млн. крб.; об'єкти , які не підлягають приватизації - 587 млн. крб.; кошти на валютних рахунках - 0 млн. крб.; -          нематеріальні активи, які не відображені в балансі (експертна оцінка) - 5 млн. крб. (пункт 15 акту); -          вартість майна, що підлягає приватизації - 146010 млн. крб. (пункт 16 акту); -          розмір статутного фонду акціонерного товариства - 146010 млн. крб. (пункт 17 акту). До цього акту додана відомість розшифровки пункту 12 акту, в якому міститься перелік державного житлового фонду, в ньому відсутній житловий будинок №37 по вул.Історичній у м. Запоріжжі. Проте цей будинок значиться у Інвентаризаційному опису основних засобів Запорізького вогнетривкого заводу від 13.12.1994р. під №90, інвентарний номер 80000094, за фактичною вартістю 915288 крб. Таким чином, спірний будинок увійшов до статутного фонду акціонерного товариства. Відповідно до розпорядження голови Запорізької обласної ради народних депутатів від 27.02.1995р. №77-р «Про перетворення Запорізького вогнетривкого заводу у відкрите акціонерне товариство»Запорізький вогнетривкий завод перетворений у відкрите акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив». Засновник (виконком Запорізької обласної ради народних депутатів) передав Державному органу приватизації (Фонду державного майна України) документи ВАТ «Запоріжвогнетрив», про що сторонами складений акт прийому-передачі від 28.03.1995р. Серед цих документів значаться, зокрема, акт оцінки, статут ВАТ «Запоріжвогнетрив», план розміщення акцій.

У пункті 5 розділу III плану розміщення акцій ВАТ «Запоріжвогнетрив»зазначений перелік об'єктів, залишкова вартість яких не включена до статутного фонду. Цей перелік повністю відповідає переліку, вказаному у відомості розшифровки пункту 12 акту оцінки. Таким чином, в ньому також відсутній спірний житловий будинок.

Наказом ФДМУ від 10.04.1995р. №127-ДПК «Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об'єктів»видано дозвіл на приватизацію майна ВАТ «Запоріжвогнетрив»шляхом продажу акцій.

Наказом ФДМУ від 11.07.1995р. затверджений план розміщення акцій ВАТ «3апоріжвогнетрив».

План приватизації (план розміщення акцій) ВАТ «Запоріжвогнетрив»неодноразово змінювався.

Розпорядженням від 03.08.2001р. №315-РРА Фонд державного майна України визначено завершення приватизації ВАТ «Запоріжвогнетрив».

На час виникнення спірних правовідносин вони регулювалися Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств»в редакції від 22.02.1994р.,

Постановою КМУ від 08.09.1993р. №717 «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації»та іншими законодавчими актами.

Згідно бухгалтерської довідки від 07.06.2010р. №18-48 та інвентарної картки основних засобів, гуртожиток був взятий на баланс Запорізького вогнетривного заводу у січні 1975р. за рахунок власних коштів. Залишкова вартість, станом на 01.06.2010р., гуртожитку по вул. Історичній, 37, інвентарний номер 80000094, складає 7540771,79 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», в редакції від 22.02.1994р., що діяла під час виникнення спірних правовідносин, приватизації підлягало майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами, а також частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств, шляхом, зокрема, продажу часток (паїв, акцій) в майні підприємств на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі, внаслідок чого здійснюється перетворення державних підприємств у акціонерні товариства.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього Закону його дія не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Відповідно до пунктів 41, 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 року № 717 (яка була чинною на час проведення приватизації спірного майна), вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Як зазначає відповідач в відзиві на позовну заяву, спірний гуртожиток відносився до державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами або підлягав передачі у комунальну власність, чим унеможливлюється його приватизація у складі цілісного майнового комплексу державного підприємства.

Разом з тим, за приписами ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(в редакції, що діяла з 30.12.1994р. по 11.07.1995р., тобто, на час виникнення спірних правовідносин), до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.

Відповідно до ч. 2 п. 9 ст. 8 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній, крім гуртожитків, одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

На виконання цієї норми Закону Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995р. № 891 було затверджено Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, згідно п. 2 якого передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду (крім гуртожитків). Зміни до зазначеного пункту 2 положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, в т. ч. гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26.05.2004р.

Враховуючи викладене, гуртожитки у спірний період не відносились до об'єктів державного житлового фонду, який би підлягав приватизації громадянами України або підлягав передачі у комунальну власність, отже, за відсутності законодавчої заборони щодо включення вартості гуртожитків до вартості цілісних майнових комплексів державних підприємств, які підлягали приватизації, включення вартості гуртожитку по вул. Історичній, 37 у м.Запоріжжі до статутного фонду ВАТ «Запоріжвогнетрив»не свідчить про порушення вимог чинного на той час законодавства про приватизацію. Будь-яких інших підстав незаконності приватизації спірного гуртожитку відповідачами не зазначено.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.2009р. у справі №05/1128, постанові Верховного Суду України від 08.11.2010р. у справі №3/039-08/5.

Згідно ст. ст. 12, 13 Закону України «Про господарські товариства», в редакції від 16.12.1993р., товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, тощо. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку майна учасника та засновника у статутному фонді.

У пункті 3.5 статуту ВАТ «Запоріжвогнетрив», зареєстрованого 21.03.1995р., зазначено, що товариство є власником майна, переданого йому засновником та учасниками у власність.

Таким чином, ВАТ «Запоріжвогнетрив»є власником майна, в тому числі спірної нерухомості, яка увійшла до його статутного фонду при корпоратизації Запорізького вогнетривного заводу на підставі акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Запорізького вогнетривного заводу, затвердженого 30.12.1994р. заступником голови Запорізької обласної ради народних депутатів по роботі виконавчих органів ПікінеромВ.Т.

Зазначені вище обставини встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 30.09.2010р. у справі №6/120/10, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2010р., яким в задоволенні позову прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах –(позивача) - Фонду державного майна України до ВАТ «Запоріжвогнетрив», третя особа - Запорізька міська рада, про вилучення з незаконного володіння ВАТ «Запоріжвогнетрив»житлового будинку по вул. Історичній, 37 у м. Запоріжжі, визнання права власності на цей будинок за державою в особі Фонду державного майна України та зобов'язання відповідача передати його у відання третьої особи, відмовлено повністю.

Згідно ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права являється визнання права.

Пунктом 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Здійснення права власності може бути обмежено або припинено виключно у випадках і в порядку встановлених законом, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій Вищий господарський суд України, постановою від 02.06.2010р., направив справу №19/153/09 на новий розгляд. Державний орган приватизації ВАТ «Запоріжвогнетрив»- ФДМУ не визнає факту набуття позивачем в процесі приватизації цілісного майнового комплексу права власності на спірний гуртожиток. Отже, існує спір з приводу права власності на гуртожиток між позивачем та ФДМУ (відповідачем 2).

Не визнає факту набуття позивачем права власності на спірний гуртожиток і засновник ВАТ «Запоріжвогнетрив»Запорізька обласна державна адміністрація. На звернення позивача від 09.06.2010р. №230 листом від 21.07.2010р. №04893/08-21 вона утрималася від підтвердження ВАТ «Запоріжвогнетрив»права власності на об'єкти житлового фонду, що у процесі корпоратизації були включені до статутного фонду акціонерного товариства, «з метою попередження порушення прав мешканців будівель».

Раніше засновник також відмовляв в наданні підтвердження права власності на об'єкти нерухомого майна, в тому числі житлового фонду, обґрунтовуючи свою правову позицію тим, що товариству потрібно визначитись з повним переліком такого майна, оскільки законодавством не передбачено внесення змін та доповнень до вже наданого засновником переліку майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства (копія листа від 20.06.2008р. №3914/08-22 міститься в матеріалах справи).

Звідси, існує також спір з приводу права власності на гуртожиток між позивачем та Запорізькою обласною державною адміністрацією (відповідачем 1).

Виходячи з вищезазначених підстав, вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України, суд прийшов до висновку, що виходячи зі змісту судові витрати є можливим залишити за позивачем, поскільки відповідач є державною установою, фінансування здійснюється з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 328, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за Відкритим акціонерним товариством “Запоріжвогнетрив”, 69106, м.Запоріжжя, (п/р 26005056170001 в АКБ “Індустріалбанк”, м. Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 00191885) право власності на нерухоме майно: гуртожиток, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Історична, 37.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет