Постанова № 15012685, 18.04.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року Справа № 2а/2370/1334/2011

11 год. 50 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.

при секретарі Кулику О.П.

за участю представників позивача Дубовик Л.М. за довіреністю,

Матіщук В.О. за посадою,

представника відповідача Савенко Ю.Н. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логос»до державної податкової інспекції у місті Черкаси Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

04 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Логос» (далі - ТОВ «Торговий Дім «Логос», позивач)звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області (далі ДПІ м. Черкаси, відповідач)про скасування податкових повідомлень-рішень № 0014531503/0 від 21.10.2010, № 0014531503/1 від 12.11.2010, № 0014531503/2 від 07.12.2010, якими підприємству визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю у розмірі 22 398,90 грн. та штрафних санкцій в сумі 11199,45 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що у відповідача не було правових підстав для нарахування орендної плати за землю за новими ставками, оскільки договір оренди землі, укладений між ТОВ «Торговий Дім «Логос», та Черкаською міською радою, ніким не змінювався, ставки орендної плати обумовлені цим договором визначалися з урахуванням положень Закону України «Про оренду землі»в редакції існуючій на час їх укладення, якою не було закріплено мінімального розміру орендної плати. Також відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»зміни і доповнення до цього закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обовґязкових платежів) механізму їх сплати вносяться до цього закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. У відповідності з Бюджетним кодексом України бюджетний рік починається з 1 січня кожного календарного року та закінчується 31 грудня того ж року. Таким чином, оскільки зміни до ст. 7 Закону України «Про плату за землю»були внесені протягом 2008 бюджетного року, згідно з положеннями вказаного закону повинні набирати чинності 1 січня 2009 року. Відтак, на думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати яких врегульовано нормами спеціальних законів. Тому положення договорів оренди земельних ділянок, які суперечать зазначеним приписам закону, не можуть застосовуватися, а податкові повідомлення-рішення, якими донараховано заниження розміру орендної плати, є правомірними.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Суд встановив, що відповідно до довідки АА № 112994 з ЄДРПОУ ТОВ «Торговий Дім «Логос» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 24.01.2000 (ідентифікаційний код 30705409).

У 2004 році між Черкаською міською радою та ТОВ «Торговий Дім «Логос»укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 25076,77 кв.м, з них: площею 14637,77 кв.м земель комерційного використання під двоповерхову цегляну будівлю адміністративного корпусу з прибудовою, овочесховище, частину огорожі, частину замощення; площею 739 кв.м під проїзд в спільне користування з ВАТ «Міськплодоовоч», площею 9700 кв.м земель промисловості під картоплесховище (склад); земельні ділянки розташовані у м. Черкаси по вул. Різдвяній,175. Договір укладений терміном на 49 років. Відповідно до розділу 3 договору оренди за оренду плату земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Площа земельної ділянки для сплати орендної плати складає: 15007,27 кв.м - землі комерційного використання; 9700,0 кв.м - землі промисловості. Річна орендна плата згідно з розрахунком Черкаського міського управління земельних ресурсів від 09.12.2003 № 1451-25-01: за земельну ділянку площею 15007,27 кв. м землі комерційного використання у розмірі 3 % від її грошової оцінки і складає 37005 грн.; за земельну ділянку площею 9700, 00 кв.м землі промисловості у розмірі 1 % від її грошової оцінки і складає 4975 грн.; разом 41980 грн..

08.10.2010 ДПІ у м. Черкаси проведено невиїзну документальну перевірку правильності та повноти нарахування орендної плати за землю ТОВ «Торговий Дім «Логос»за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.

Перевіркою встановлено порушення вимог ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» у вигляді заниження суми орендної плати за землю за період з січня по грудень 2008 року на 22398,9 грн., що зафіксовано в акті перевірки від 08.10.2010 № 401/15-31/30705409, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0014531503/0 від 21.10.2010 про визначення платнику податків податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 33598,35 грн. (у тому числі 22398,9 грн. - за основним платежем та 11199,45 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

За наслідками адміністративного оскарження ТОВ «Торговий Дім «Логос»податкового повідомлення-рішення № 0014531503/0 від 21.10.2010 ДПІ у м. Черкаси винесені податкові повідомлення-рішення № 0014531503/1 від 12.11.2010, № 0014531503/ 2 від 07.12.2010, якими до платника доведено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання у тому ж розмірі.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Правові засади оренди землі визначені частиною 1 статті 2 Закону України від 06.10.1998 р. №161-XIV «Про оренду землі»(далі - Закон №161-XIV), у відповідності з якою відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 1 Закону №161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України «Про плату за землю»).

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю»встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Законом України «Про внесення змін в Закон України від 25.03.2005 р. №2505 «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України» пункт 8 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», який був чинним на час існування спірних правовідносин, викладено у новій редакції, у відповідності з якою до загальнодержавних податків (обов'язкових платежів) віднесено і плату за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності вважається податковим зобов'язанням з 01.01.2005 та справляється в порядку, визначеному Законом України «Про плату за землю»та Законом України «Про оренду землі».

Підпунктом 4 п. 8 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та «Пpo внесення змін до деяких законодавчих актів України»викладено в новій редакції частину четверту статті 21 Закону України «Про оренду землі»та встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 p. №10-рп/2008 вищенаведені положення пункту 8 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та «Пpo внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 р. №309-VI внесено зміни до частин 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі» та встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з 2008 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Таким чином суд критично оцінює посилання позивача, за змістом яких розмір орендної плати за земельні ділянки може бути збільшений лише за згодою сторін договору, оскільки формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обовязку, такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обовязкових платежів до яких віднесено і плату за землю не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання закріплені статтею 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у звязку з волевиявленням сторін договору, а у звязку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди.

Отже, відповідачем зроблено правильний висновок щодо заниження ТОВ «Торговий Дім «Логос» суми орендної плати за землю.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних рішень покладено на відповідача.

В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 56, 86, 94, 159 -163 КАС України, суд

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений та підписаний 22 квітня 2011 року

Суддя В.П. Тимошенко