Постанова № 15012673, 14.04.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 року Справа № 2а/2370/1615/2011

11 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

при секретарі Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача Биченка І.Я. (за довіреністю),

представника відповідача Миронова Т.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автогазсервіс»до державної податкової інспекції у Черкаському районі про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автогазсервіс»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі від 03.09.2010 року №0000532301/0, від 04.10.2010 року №0000532301/1 та від 15.12.2010 року №0000532301/2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем, в порушення вимог Законів України «Про податок на додану вартість»та «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»неправомірно було прийнято рішення, якими відповідачем визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві, зазначивши, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем протиправно визнано операції, за рахунок яких сформовані податкові зобовязання контрагента позивача приватного підприємства «Торгкомерс-2009»нікчемними.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував повністю, посилаючись на обставини, зазначені в запереченнях проти адміністративного позову, пояснивши, що господарські операції проведені між позивачем та ПП «Торгкомерс-2009»не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, а тому податкові накладні, виписані на продаж товарів в адресу позивача не є належним підтвердженням податкового зобовязання, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Співробітниками державної податкової інспекції у Черкаському районі було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Тогкомерс-2009»за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 31.08.2010 року №240/23-010/14210037.

Перевіряючі з урахуванням результатів перевірки ПП «Тогкомерс-2009»викладеними в акті перевірки від 03.08.2010 року №20378/26-3410 дійшли висновку, що правочини нібито укладені між позивачем та ПП «Тогкомерс-2009»не спричинили реального настання наслідків: не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) за перевіряємий період, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що на думку податкових ревізорів-інспекторів свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Тому відповідні операції за рахунок, яких сформовані податкові зобовязання ПП «Тогкомерс-2009»визнано такими, внаслідок яких неправомірно віднесений податок на додану вартість до складу податкових зобовязань, що по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

В ході перевірки ПП «Тогкомерс-2009»не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) за перевірямий період, що свідчить про те, що правочини укладені між позивачем та ПП «Тогкомерс-2009»здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Таким чином, перевіркою було встановлено, що позивач безпідставно сформував податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ПП «Тогкомерс-2009»при продажі товарів (робіт, послуг), які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами проведеної перевірки та на підставі встановленого порушення ДПІ у Черкаському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 року №0000532301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 169502 грн., у тому числі основний платіж в розмірі 11301 грн. та 56501 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На вказане рішення позивачем було подано скаргу до ДПІ у Черкаському районі, розглянувши подану скаргу відповідачем прийнято рішення від 04.10.2010 року №13976/23-028 про результати розгляду первинної скарги, яким первинну скаргу ТОВ «Автогазсервіс»залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 року №0000532301/0 залишено без змін.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Черкаській області про результати розгляду повторної скарги від 10.12.2010 року №28106/25-010 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 року №0000532301/0 (від 04.10.2010 року №0000532301/1) про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 169502 грн. та рішення ДПІ у Черкаському районі від 04.10.2010 року №13976/23-028 про результати розгляду первинної скарги, а скаргу ТОВ «Автогазсервіс»без задоволення.

Згідно рішення Державної податкової адміністрації України від 23.02.2011 року №3532/6125-0115 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі від 03.09.2010 року №0000532301/0 (від 04.10.2010 року №0000532301/1, від 15.12.2010 року №0000532301/2) та рішення ДПА у Черкаській області, прийняте за розглядом скарги, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що 30.06.2009 року між позивачем та ПП «Торгкомерс-2009»укладено договір №А30/6, згідно якого позивач доручає, а ПП «Торгкомерс-2009» приймає на себе обовязки по виконанню таких робіт: ремонтні та монтажін роботи по двох АГЗС за адресами: Черкаська область, Черкаський район, с. Степанки, 8-й км. Смілянського шосе, та Золотоніського району, с. Новодмитрівка.

Загальна сума вартості робіт за умовами договору становила 150000 грн., в тому числі ПДВ 25000 грн.

Згідно договору від 07.09.2009 року №А 7/09, укладеного між позивачем та ПП «Торгкомерс-2009», ПП «Торгкомерс-2009»продає, а позивач купує обладнання кран підвісний електричний загального призначення ГОСТ7890-73 зав.49132-7-2 Б/В; позивач доручає, а ПП «Торгкомерс-2009»приймає на себе обовязки по виконанню таких робіт: ремонтно-налагоджувальні роботи по встановленню крана, а саме: монтаж підкранних путей, кран-балок, талі та пусконаладка за адресою: 8-й км. Смілянського шосе, с. Степанки Черкаського району.

Загальна вартість обладнання за умовами договору складає 150000 грн., в тому числі ПДВ 25000 грн., загальна вартість робіт 50000 грн., в тому числі ПДВ 8333 грн. 33 коп.

Та обставина, щоумови зазначених договорів виконувались підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними.

На підтвердження оплати позивачем виконаних робіт, наданих послуг та товарно-матеріальних цінностей ПП «Торгкомерс-2009»видано податкові накладні та платіжні доручення на перерахування коштів.

При цьому вищевказані розрахункові, бухгалтерські та податкові документи мають всі необхідні реквізити та складені відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, судом встановлено, що укладені позивачем договори №А30/6 та №А 7/09 повністю відповідали характеру господарської діяльності позивача, а надані на їх виконання роботи (послуги), товарно-матеріальні цінності позивачем були використані саме в господарській діяльності, зокрема з метою отримання прибутку, що також підтверджується документально оформленими результатами інвентаризації матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Торгкомерс-2009».

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про безпідставність посилання відповідача про нікчемність вказаних правочинів, оскільки податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Торгкомерс-2009», яке на момент їх видачі було зареєстровано у встановленому податковим законодавством порядку як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Також щодо твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Тогкомерс 2009» суд зазначає, що згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними»судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст. 219 ЦК України, ч.1 ст.220 ЦК України, ч.1 ст.224 ЦК України) та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Як свідчать обставини справи, відповідачем самостійно визначено нікчемними угоди, укладені між позивачем та контрагентом ПП «Торгкомерс-2009», у звязку з чим винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені в судовому засіданні письмові докази, вважає вказаний висновок відповідача безпідставним.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсний є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 Цивільного кодексу України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 Цивільного кодексу України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто, спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Тому суд приходить висновку про безпідставність твердження відповідача, що вищевказані правочини не спричиняють настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97 (далі Закон №168/97) (чинного на момент проведення перевірки), податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи те, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів та одержанням робіт (послуг) від ПП «Тогкомерс 2009», що підтверджені податковими накладними за господарськими угодами, жодних доказів на підтвердження фіктивності яких суду надано не було, суд приходить висновку, що сформований позивачем податковий кредит відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також суд зазначає, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) правочинів між ПП «Торгкомерс-2009»та ТОВ «Автогазсервіс», доказів того, що угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, а також рішень суду про визнання правочинів такими суду надано не було.

А тому суд зазначає, що ПП «Торгкомерс-2009»та ТОВ «Автогазсервіс»належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

На підставі вищевикладеного та беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення посадовими особами позивача та/або ПП «Торгкомерс-2009» протиправних дій, спрямованих на порушення публічного порядку, доказів існування та форми прояву мети завідомо суперечної інтересам держави й суспільства, суд приходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо нікчемності правочинів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є вмотивованими та обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягають до задоволення, оскільки прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення 03.09.2010 року №0000532301/0, від 04.10.2010 року №0000532301/1 та від 15.12.2010 року №0000532301/2 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Згідно п.2. ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ст.ст. 158-159, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі від 03.09.2010 року №0000532301/0, від 04.10.2010 року №0000532301/1 та від 15.12.2010 року №0000532301/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автогазсервіс» (19632, Черкаська область, Черкаський район, с. Степанки, 8 км. Смілянського шосе, ідентифікаційний код 14210037) судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2011 року.

Головуючий С.О.Кульчицький