Постанова № 15012652, 13.04.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2011 року Справа № 2а/2370/1709/2011

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гаращенка В.В.,

при секретарі Бондар Т.П.,

за участю:

представника позивача: Брик Л.В. за довіреністю,

представників відповідача: Чепаки О.В., Гладченко Ю.В. за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Камянка» до державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Чорна Камянка»до державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2010 року №0000132301/0, податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2010 року №0000122301/0, податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0000132301/1, податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0000122301/1, податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2010 року №0000132301/2, податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2010 року №0000122301/2 з підстав, зазначених у позовній заяві.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що на загальних зборах учасників позивача прийнято рішення утворити внаслідок реорганізації шляхом виділення з ТОВ «Чорна Камянка»ТОВ «Вікторівський елеватор»та згідно розподільчого балансу передано частину майна новоствореному товариству. Таким чином, здійснено реорганізацію підприємства шляхом виділення.

Отже, передане при цьому та в такий спосіб майно не може розглядатись як операція з поставки, за відсутності її ознак та фактичної купівлі-продажу активів підприємства. Більше того, поставка в результаті якої виникають зобовязання щодо нарахування та сплати податку на додану вартість має бути здійснена платником ПДВ платнику ПДВ, тоді як на день проведення передачі ТОВ «Вікторівський елеватор»не було платником ПДВ.

Таким чином, передача майна згідно з розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, кредиторської чи дебіторської заборгованості, зобовязань тощо при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації не є операцією з поставки сукупних валових активів або товарів, робіт, послуг і відповідно не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість та не породжує наслідків порушення податкового законодавства.

Враховуючи викладене, прийняті державною податковою інспекцією у Маньківському районі Черкаської області повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлений позов, просила його задовольнити на підставі обставин, викладених в позовній заяві та в доповненні до неї.

Представники відповідача позов не визнали, про що подали письмове заперечення, в якому зазначили, що передача активів позивача до ТОВ «Вікторівський елеватор» розглядається як операція поставки та посилаючись на останній абзац пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ стверджують, що позивач повинен нарахувати податкові зобовязання на вартість переданих активів, виходячи з їх звичайної ціни, але не нижче ціни придбання, та як наслідок, не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість сплаченого за товари, які поставлені ТОВ «Вікторівський елеватор».

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши витребувані та подані сторонами документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорна Камянка»зареєстроване як юридична особа Маньківською районною державною адміністрацією Черкаської області 08.01.2004 року, ідентифікаційний код 32837408 перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Маньківському районі Черкаської області та відповідно до свідоцтва №100218491 є субєктом спеціального режиму оподаткування платником податку на додану вартість.

Згідно акту перевірки ДПІ у Маньківському районі Черкаської області №367/23/32837408 від 15.09.2010 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чорна Камянка»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларуються в період з 01.06.2008 року по 30.06.2010 року, зроблено висновок, що до операції по виділу майна ТОВ «Вікторійський елеватор»з ТОВ «Чорна Камянка»повинні застосовуватись норми абзацу 5 пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 від 03.04.1997 року (далі Закон №168) та враховуючи виявлені порушення, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року, в результаті чого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 вересня 2010 року №0000132301/0, від 20 вересня 2010 року №0000122301/0, від 19 жовтня 2010 року №0000132301/1, від 19 жовтня 2010 року №0000122301/1, від 10 грудня 2010 року №0000132301/2, які оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, але скарги залишені без задоволення.

Відповідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону №1687, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону та відповідно до абзацу 5 пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону №168, якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп. 3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону №168, який також була чинним на момент спірних правовідносин, не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

Як встановлено в ході розгляду справи, протоколом загальних зборів засновників ТОВ «Чорна Камянка»вирішено виділити зі складу позивача ТОВ «Вікторівський елеватор», а також затвердити розподільчий баланс, за яким до ТОВ «Вікторівськй елеватор»в результаті виділу переходить частина майна, прав та обовязків ТОВ «Чорна Камянка», зокрема, передано сою товарну, в кількості 833,051 тон вартістю 2789640 грн. 05 коп. в тому числі ПДВ 464940 грн., придбану позивачем в липні 2008 року у ДП ЗАТ «Теувес Холдінг Тегра Україна ЛТД».

Передача відбулася на підставі акту прийому-передачі від 29.05.2009 року, про що сторони не заперечують, тому суд вважає, що згідно ч. 3 ст. 72 КАС України це (факт передачі товару) не потребує доказування, сумніву щодо достовірності цих обставин у суду немає.

Також судом встановлено, що ТОВ «Вікторівськй елеватор»зареєстроване як юридична особа Маньківською районною державною адміністрацією Черкаської області 18.05.2009 року, ідентифікаційний код 36422597 та набуло статусу платника податку на додану вартість лише з 11 серпня 2009 року, тобто після передачі майна.

В силу ч. 1 ст. 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Частиною 4 ст. 59 Господарського кодексу України визначено, що у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Таким чином, норми чинного законодавства встановлюють, що передача частини майна, прав та обовязків до новоствореної юридичної особи здійснюється за розподільчим балансом на підставі рішення учасників особи, яка реорганізується.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону №168 платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

В свою чергу, відповідно до п. 1.4. ст. 1 Закону №168 поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до п. 4.1. ст. 4 Закону №168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Отже, умовою застосування п. 4.1 ст. 4 Закону №168 є поставка товару, яка передбачає здійснення операції за цивільно-правовим договором, який передбачає перехід права власності на товари за компенсацію, безоплатну поставку товарів та здійснення операції за будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Враховуючи наведене, суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1, п. 7.4. ст.7 Закону №168, оскільки операція по передачі майна не платнику ПДВ за розподільчим балансом в звязку реорганізацією підприємства шляхом виділу не може розглядатись як операція з поставки (купівлі-продажу) товарів, робіт, послуг та відповідно такі операції не можуть призводити до зміни податкових зобовязань та податкового кредиту реорганізованого підприємства.

Згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №168 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. З урахуванням попереднього висновку суду, про помилкове застосування відповідачем відносно позивача пп. 7.4.1, п. 7.4. ст.7 Закону №168 нарахована штрафна санкція є безпідставною.

Відповідно до пп. 7.7.1, п. 7.7. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону №168 встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з поданою позивачем відповідачу податковою декларацією з ПДВ за червень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів складає 172588 грн., при цьому залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням сум податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 172588 грн. Частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), становить 172588 грн., отже сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить 172588 грн. складається з сум ПДВ які виникли у липні 2008 року.

Відповідачем в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Чорна Камянка»придбало в липні 2008 року у ДП ЗАТ «Теувес Холдінг Тегра Україна ЛТД»сою товарну, в кількості 833,051 тон вартістю 2789640 грн. 05 коп., згідно податкових накладних від 02.07.2008 року №1380 на суму 2609683 грн. 50 коп. в т.ч. ПДВ 434947 грн. 25 коп. в кількості 779,01 тон та згідно податкових накладних від 09.07.2008 року №1399 на суму 179959 грн. 50 коп. в т.ч. ПДВ 29992 грн. 75 коп. в кількості 54,041 тон. За придбаний товар позивач з постачальником розрахувався повністю.

Відповідно до абзацу 4 пп. 7.4.1, п. 7.4. ст.7 Закону №168 право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення 20 вересня 2010 року №0000122301/0, від 19 жовтня 2010 року №0000122301/1, від 10 грудня 2010 року №0000122301/2, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 172588 грн., з урахуванням попереднього висновку суду є незаконними, оскільки сума, заявлена до відшкодування, дорівнює сумі податку, фактично сплаченого позивачем за товари у попередніх податкових періодах постачальникам такого товару.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що субєкт владних повноважень, не довів, що діяв в межах Закону, це також підтверджено доказами, перевіреними судом, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2010 року №0000132301/0, податкове повідомлення-рішення від 20 вересня 2010 року №0000122301/0, податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0000132301/1, податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0000122301/1, податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2010 року №0000132301/2, податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2010 року №0000122301/2 прийнятих державною податковою інспекцією у Маньківському районі Черкаської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Камянка»3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 квітня 2011 року.

Суддя В.В. Гаращенко