Постанова № 15011813, 14.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/2573/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровська В.О.

місто Донецьк, вулиця 50 Гвардійської дивізії,17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьової І.В.

при секретарі судового засідання Заднепровська В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК УкрАсептика»

до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень

за участю представників сторін

від позивача: Бєліченко С.С., Гринько В.О.

від відповідача: не зявився

Встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НВК УкрАсептика» звернувся до відповідача Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправними та відмінити податкові повідомлення-рішення від 02.09.2010 року № 0000192301/0 (від 27.09.2010 року № 0000192301/1, від 07.12.2010 року № 0000192301/2) про нарахування податку на додану вартість у розмірі 298000,00грн. та штрафних санкцій у сумі 149000,00грн. та податкові повідомлення-рішення від 02.09.2010 року № 0000182301/0 (від 27.09.2010 року № 0000182301/1, від 07.12.2010 року № 0000182301/2) про нарахування податку на прибуток у розмірі 372500,00грн. та штрафних санкцій 50000,00грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відсутні будь-які правові підстави для визнання недійсною угоди між позивачем та ТОВ «Опто-Сервіс» про надання маркетингових послуг.

Позивач зазначає, що на момент укладення договору, ТОВ «Опто-Сервіс» існував, був зареєстрований у встановленому порядку, договір було фактично виконано, що підтверджується первинними документами, тому висновки акту перевірки не відповідають дійсності.

Представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали заперечення (т.1, а.с.77), у яких зазначили, що на виконання завдання ДПА у Донецькій області від 04.06.2010 року та від 14.07.2010 року було спрямовано запит 15.07.2010 року № 15313/10/23-113 щодо надання ТОВ «НВК УкрАсептика» документів з питань взаємовідносин ТОВ «НВК УкрАсептика» з ТОВ «Опто-Сервіс» за період 01.01.2010 року по 30.05.2010 року. Згідно наданих позивачем документів була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «НВК УкрАсептика» щодо опрацювання встановлених ризикових операцій з питань правових відносин з ТОВ «Оптика-Сервіс» за період з 01.01.2010 року по 31.05.2010 року на підставі ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 року. Висновки про порушення вимог податкового законодавства зроблені у звязку з тим, що у ході перевірки встановлено факт укладання Позивачем нікчемного правочину з ТОВ «Опто-Сервіс». В ході проведення аналізу первинних документів, наданих до перевірки, було встановлено, що операції із придбання маркетингових послуг мали не реальний характер, оскільки ТОВ «Опто-Сервіс», що здійснював маркетингові послуги, повинно мати документи, які підтверджують факт виконання маркетингових послуг від іншої особи. Але надання маркетингових послуг не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій стосовно врахування реального часу здійснення операцій. Таким документом, зокрема, є акт приймання-передачі, оформлений відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідач, вказує, що було направлено запит до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «СК «Опто-Сервіс», та було отримано відповідь про неможливість проведення перевірки у звязку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено. Остання звітність надана ТОВ «Опто-Сервіс» з податку на додану вартість за лютий 2010 року, декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року має статус «До відома», по податку на прибуток за 12 місяців 2009 року, декларація за І квартал 2010 року має статус «До відома». Основні засоби відсутні, технічні засоби такі як компютерна техніка та мережа INTERNET за допомогою яких можливо вивчення конюктури ринку, вивчення структури та порядку ціноутворення, здійснення пошуку клієнтів для розвитку ринку збиту продукції Замовника, трудові ресурси для можливості здійснення таких операцій, відсутні. Відповідно до розрахунку комунального податку за 2009 рік, січень-квітень 2010 року кількість працюючих на підприємстві складала 1 особу (директор підприємства), яка не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, віддаленості клієнтів для розвитку ринку збиту продукції один від одного. На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВК УкрАсептика» є юридичною особою, згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія АО1 №435700 (т.1 а.с.29).

Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька було проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо опрацювання встановлених ризикових операцій з питань правових відносин з ТОВ «Опто-Сервіс» за період з 01.01.2010 року по 31.05.2010 року. За наслідками перевірки було складено акт від 30.08.2010 року №2141/23-1/33956622 (т.1 а.с.54).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено, що в порушення п.п.5.2.1, п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток на загальну суму 372500,00грн., у т.ч. по періодах: у 1 кварталі 2010 року на суму 127500,00грн., у 2 кварталі 2010 року на суму 245000,00грн., та в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість на загальну суму 298000,00грн., у тому числі по періодах: у січні 2010 року на суму 18000,00грн., у лютому 2010 року на суму 60000,00грн., у березні 2010 року на суму 24000,00грн., у квітні 2010 року на суму 114000,00грн., у травні 2010 року на суму 82000,00грн.

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у звязку з укладанням позивачем нікчемного правочину з ТОВ «Опто-Сервіс» - угода від 01.06.2009 року б/н, який не спричинив реального настання правових наслідків.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 02.09.2010 року № 0000192301/0 (від 27.09.2010 року № 0000192301/1, від 07.12.2010 року № 0000192301/2) яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 298000,00грн. та штрафних санкцій у сумі 149000,00грн. та податкові повідомлення-рішення від 02.09.2010 року № 0000182301/0 (від 27.09.2010 року № 0000182301/1, від 07.12.2010 року № 0000182301/2) яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 372500,00грн. та штрафних санкцій 50000,00грн. (т.1 а.с.48-53).

Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемного правочину та наявності наданих послуг за договором про надання маркетингових послуг від 01.06.2009 р. б/н. Від цих обставин залежить право позивача на формування валових витрат в сумі 1490000,00грн. в першому та другому кварталі 2010 року, податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 298000,00грн. в січні-травні 2010 року.

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору про надання маркетингових послуг від 01.06.2009р. б/н, оскільки сторони договору не мали наміру на фактичне надання послуг, а позивач мав мету на збільшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Опто-Сервіс” (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг б/н від 01.06.2009р. (т.1 а.с.31).

Предметом договору є надання Виконавцем Замовнику певних послуг, повязаних з маркетинговими, а саме: вивчення коньюктури ринку дезінфікуючих та миючих засобів, вивчення структури та порядку ціноутворення, здійснення пошуку клієнтів для розвитку ринку збиту продукції Замовника, організацію та проведення демонстраційних мийок на харчових підприємствах України продукцією Замовника.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що за надані послуги, Замовник сплачує Виконавцю винагороду розмір якої встановлюється сторонами відповідно до їх надання та фіксується у актах про надання послуг.

На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні акти про надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення на оплату послуг (відповідно до пояснювальної записки позивача призначення платежів в нижчеперелічених платіжних дорученнях вірно вказані в наданій до суду бухгалтерській довідці № 136-04/2011 від 06.04.2011 року (т.1 а.с.186):

-за січень 2010 року: акт про надання послуг № 2540 від 29.01.2010 року, в якому зазначено, що вартість послуг в січні 2010 року склала 108000,00грн., в т.р. ПДВ 18000,00грн.; податкова накладна № 2540 від 29.01.2010 року на суму 108000,00грн., в т.р. ПДВ 18000,00грн. (т.1 а.с.33-34); платіжні доручення № 854 від 05.08.10 на суму 46203,00грн., № 862 від 06.08.10 на суму 20618,00грн., № 865 від 09.08.10 на суму 20618,00грн., № 886 від 12.08.10 на суму 15464,00грн., №892 від 13.08.10 на суму 5097,00грн.(т.2, а.с.139-143). Всього сплачено 108000,00грн.

-за лютий 2010 року: акт про надання послуг № 2898-1 від 26.02.2010 року, в якому зазначено, що вартість послуг в лютому 2010 року склала 360000,00грн., в т.р. ПДВ 60000,00грн.; податкова накладна № 2898-1 від 26.02.2010 року на суму 360000,00грн., в т.р. ПДВ 60000,00грн. (т.1 а.с.35-36); платіжні доручення № 892 від 13.08.10 на суму 5668,00грн., № 901 від 16.08.10 на суму 20618,00грн., № 916 від 19.08.10 на суму 20618,00грн., № 945 від 26.08.10 на суму 10309,00грн., № 956 від 27.08.10 на суму 20618,00грн., № 972 від 01.09.10 на суму 20618,00грн., №976 від 02.09.10 на суму 226804,00грн., № 986 від 07.09.10 на суму 34747,00грн.(т.2, а.с.143-150). Всього сплачено 360000,00грн.

-за березень 2010 року: акт про надання послуг № 3358 від 31.03.2010 року, в якому зазначено, що вартість послуг в березні 2010 року склала 144000,00грн., в т.р. ПДВ 24000,00грн.; податкова накладна № 3359 від 31.03.2010 року на суму 144000,00грн., в т.р. ПДВ 24000,00грн. (т.1 а.с.37-38); платіжне доручення № 986 від 07.09.10 на суму 144000,00грн. (т.2, а.с.150). Всього сплачено 144000,00грн.

-за квітень 2010 року: акт про надання послуг № 3741 від 30.04.2010 року, в якому зазначено, що вартість послуг в квітні 2010 року склала 684000,00грн., в т.р. ПДВ 114000,00грн.; податкова накладна № 3741 від 30.04.2010 року на суму 684000,00грн., в т.р. ПДВ 114000,00грн. (т.1 а.с.39-40); платіжні доручення №986 від 07.09.10 на суму 27438,00грн., №1016 від 09.09.10 на суму 20618,00грн., №1017 від 10.09.10 на суму 20618,00грн., №1027 від 13.09.10 на суму 20618,00грн., №1039 від 15.09.10 на суму 77320,00грн., №1045 від 17.09.10 на суму 20618,00грн., №1082 від 28.09.10 на суму 25773,00грн., №1101 від 30.09.10 на суму 51546,00грн., №1110 від 04.10.10 на суму 92783,00грн., №1140 від 06.10.10 на суму 20618,00грн., №1146 від 08.10.10 на суму 25773,00грн., №1154 від 11.10.10 на суму 20618,00грн., №1171 від 12.10.10 на суму 20618,00грн., №1176 від 14.10.10 на суму 169410,00грн., №1178 від 15.10.10 на суму 15464,00грн., №1190 від 19.10.10 на суму 15464,00грн., №1209 від 22.10.10 на суму 20618,00грн., №1213 від 25.10.10 на суму 18085,00грн. (т.2, а.с.150-168). Всього сплачено 684000,00грн.

-за травень 2010 року: акт про надання послуг № 3992 від 31.05.2010 року, в якому зазначено, що вартість послуг в травні 2010 року склала 492000,00грн., в т.р. ПДВ 82000,00грн.; податкова накладна № 3992 від 31.05.2010 року на суму 492000,00грн., в т.р. ПДВ 82000,00грн. (т.1 а.с.41-42); платіжні доручення №1213 від 25.10.10 на суму 12842,00грн., №1239 від 29.10.10 на суму 20618,00грн., №1242 від 01.11.10 на суму 36082,00грн., №1249 від 02.11.10 на суму 20115,00грн., №1244 від 02.11.10 на суму 20618,00грн., №1266 від 04.11.10 на суму 61855,00грн., №1274 від 05.11.10 на суму 36082,00грн., №1277 від 08.11.10 на суму 113402,00грн., №1280 від 09.11.10 на суму 44100,00грн., №1289 від 11.11.10 на суму 30927,00грн., №1298 від 12.11.10 на суму 61856,00грн., №1307 від 16.11.10 на суму 10309,00грн., №1308 від 17.11.10 на суму 10309,00грн., №1322 від 19.11.10 на суму 12885,00грн. (т.2, а.с.168-180). Всього сплачено 492000,00грн.

Цими актами підтверджується, що ТОВ „Опто-Сервіс” в січні-травні 2010 року були виконані послуги по моніторингу ринку дезінфікуючих засобів Запоріжської, Дніпропетровської, Черкаської, Житомирської областей, а також з метою просування миючих засобів Замовника проведені показові мийки на харчових підприємствах, лікувально-профілактичних установах, надані рекомендації, консультації і супроводження заходів, повязаних з розробкою політики стратегічного та технічного розвитку підприємства Замовника. Складання договорів з подальшою роботою з харчовими підприємствами та лікувально-профілактичними установами вказаних областей.

Претензії по якості та строкам наданих послуг по Договору сторони не мають.

Між сторонами було підписано акт звірення взаємних розрахунків за період: червень 2009 року грудень 2010 року між ТОВ «НВК УкрАсептика» і ТОВ «Опто-Сервіс», яким засвідчено, що станом на 31.12.2010 року заборгованість за надані послуги за договором від 01.06.2009 року б/н відсутня.(т.2 а.с.181-185).

На виконання пп.3.2.2 п.3.2 р.3 договору від 01.06.2009 року ТОВ «Опто-Сервіс» надавались позивачу звіти: про виконану роботу по просуванню дезінфікуючих і миючих засобів компанії ТОВ «НВК УкрАсептика» в Запоріжській та Дніпропетровській областях від 28 січня 2010 року;

про виконану роботу по просуванню дезінфікуючих і миючих засобів компанії ТОВ «НВК УкрАсептика» в Запоріжській та Дніпропетровській областях від 24 лютого 2010 року;

про виконану роботу по просуванню дезінфікуючих і миючих засобів компанії ТОВ «НВК УкрАсептика» в Черкаській та Житомирській областях від 29 березня 2010 року;

про виконану роботу по просуванню дезінфікуючих і миючих засобів компанії ТОВ «НВК УкрАсептика» в Черкаській та Житомирській областях від 28 квітня 2010 року;

про виконану роботу по просуванню дезінфікуючих і миючих засобів компанії ТОВ «НВК УкрАсептика» в Черкаській та Житомирській областях від 30 травня 2010 року. (т.2 а.с.104-126).

Суд бере до уваги, що відповідно наданої податковою інспекцією звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відхилення сум податку на додану вартість між контрагентами в звітних періодах відсутні, а саме:

в січні 2010 року податкове зобовязання ТОВ «Опто-Сервіс» дорівнює сумі податкового кредиту позивача 18000,00грн. = 18000,00грн.,

в лютому 2010 року податкове зобовязання ТОВ «Опто-Сервіс» дорівнює сумі податкового кредиту позивача 60000,00грн. = 60000,00грн.,

в березні 2010 року податкове зобовязання ТОВ «Опто-Сервіс» дорівнює сумі податкового кредиту позивача 24000,00грн. = 24000,00грн.,

в квітні 2010 року податкове зобовязання ТОВ «Опто-Сервіс» дорівнює сумі податкового кредиту позивача 114000,00грн. = 114000,00грн.,

в травні 2010 року податкове зобовязання ТОВ «Опто-Сервіс» дорівнює сумі податкового кредиту позивача 82000,00грн. = 82000,00грн..(т.1 а.с.124-185)

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на акт ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 22.07.10 №1312/7/23-313 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Опто-Сервіс» з питань підтвердження отриманих від платника ТОВ «НВК УкрАсептика» відомостей за період січень-травень 2010 року». (т.1 а.с.88).

Між тим, пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, (далі Порядок № 327) який був чинним на момент складання акту, передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Зміст акту ДПІ у Калінінському районі м. Донецька суперечить пункту 1.7 Порядку № 327, згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Первинні документи під час складання акту ДПІ у Калінінському районі м. Донецька не досліджувалися, висновки базуються виключно на даних податкової звітності, порушення податкового, валютного та іншого законодавства в акті не встановлені, що є порушенням ст.19 Конституції, ст.3, ст.11 Закону України «Про державну податкову службу», Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. У звязку з чим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на факти викладені в акті ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, оскільки документи вказаною інспекцією не вивчались взагалі.

Суд враховує, що відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, відсутність у неї складських приміщень, транспортних засобів та інших активів не може обумовити нікчемність всіх правочинів, що укладаються юридичною особою.

Також суд бере до уваги специфіку послуги за спірним договором. На можливість її виконання не може вплинути наявність або відсутність основних фондів у виконавця (складські приміщення, транспортні засоби тощо).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що кількість працюючих у ТОВ „Опто-Сервіс” не могла здійснити такий обсяг роботи. В акті ДПІ у Калінінському районі м. Донецька визначено, що кількість працюючих на підприємстві складала 1 особа. Крім того, навіть така чисельність не може обумовити неможливість надання таких видів послуг як маркетингові. В підтвердження цього факту позивачем надані копії посвідчень про відрядження виданих на директора ТОВ «Опто-Сервіс» від 06.01.10, 26.01.10, 02.02.10, 05.02.10, 15.02.10, 01.03.10, 05.03.10, 09.04.10, 16.04.10, 14.05.10, 25.05.10, відрядженому до міст Дніпропетровськ, Мелітополь, Запоріжжя, Черкаси, Житомир для ведення переговорів, укладення договорів, проведення показної мойки, презентації товару.(т.2 а.с.98-103). Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами, яку саме кількість працюючих осіб необхідно мати, яка б могла здійснити обсяг роботи, передбачений в договорі про надання послуг від 01.06.2009 року б/н.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що маркетингові послуги у комерційному відношенні не надавалися та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочину договору про надання послуг від 01.06.2010 р. б/н не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із системного змісту пункту 5.1 статті 5 та пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведеного вбачається, що обовязковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю платника.

В свою чергу, пунктом 5.11 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені акти про надання послуг мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних населених пунктах, одержувачів послуг, дат, вартості.

При зясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб ТОВ «Опто-Сервіс», відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

З огляду на викладене, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує обставини надання послуг, акти про надання послуг, які спростовують доводи відповідача про те, що послуги фактично не надавалися.

Посилання відповідача на те, що послуги, надані ТОВ „Опто-Сервіс”, не повязані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі. Позивачем було укладено низку договорів поставки товарів з КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» 02.11.10, 06.10.10, 15.09.10, 03.08.10, 01.07.10, з КУ «Мелітопільська станція переливання крові» 21.01.10, 08.07.10, ВАТ «Житомирський маслозавод» 28.08.10, ВАТ «Черкаський хлібокомбінат» 01.08.10, Манківська ЦРЛ 26.05.10, Камінська ЦРЛ 05.04.10, КУ «Бердянська станція переливання крові» 16.02.10, ТОВ «МиК» 08.04.10, ТОВ «Торговий дім «Мясна індустрія» 18.02.10, Комунальний заклад охорони здоровя «Дніпродзержинська міська лікарня №1» 12.03.10, Чорнобаївська ЦРЛ 05.03.10, Обласний протитуберкульозний диспансер Житомирської обласної ради 18.03.10, КЗ «Черкаський обласний онкологічний диспансер» 20.04.10, 05.04.10 (т.2, а.с.53-97). Долучені докази свідчать про фактичне виконання умов спірного договору.

Тобто наведені договори поставки товарів забезпечують господарську діяльність позивача по реалізації власної продукції, внаслідок якої він отримує дохід.

Аналіз наданих документів та договору свідчить про виконання договірних зобовязань по наданню маркетингових послуг у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем пункту 5.2.1, 5.3.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є неправомірним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який був чинним під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 372500грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 50000грн.

Суд враховує, що вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення № 0000182301/0 від 02.09.2010р. (від 27.09.2010 року № 0000182301/1, від 07.12.2010 року № 0000182301/2), яким позивачу за порушення ст.3, ст.4, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 422500,00грн., у тому числі за основним платежем 372500грн., за штрафними фінансовими санкціями 50000грн. (т.1 а.с.49,51,53), підлягає визнанню протиправним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення № 000192301/0 від 02.09.2010р. (від 27.09.2010 року № 0000192301/1, від 07.12.2010 року № 0000192301/2), яким позивачу за порушення підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 447000,00грн., у тому числі за основним платежем 298000грн., за штрафними фінансовими санкціями 149000,00грн. (т.1, а.с.48,50,52) суд враховує наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

В контексті спірних правовідносин таким фактором є фактичне надання ТОВ „Опто-Сервіс” маркетингових послуг у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставин залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

ТОВ „Опто-Сервіс” як зареєстрованим платником податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість № 100217442 від 20.03.09) виписані податкові накладні від 29.01.2010р. №2540, від 26.02.2010р. № 2898-1, від 31.03.2010р. № 3359, від 30.04.2010р. № 3741, від 31.05.2010р. № 3992 якими підтверджується надання маркетингових послуг у комерційному відношенні за договором від 01.06.2009 року, обсяг послуг складає 1490000,00грн., без урахування податку на додану вартість, податок на додану вартість складає 298000,00грн. (т.1, а.с.34, 36, 38, 40, 42).

Спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 298000,00грн. відображені позивачем в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість „Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” за звітні періоді.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання маркетингових послуг позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 298000,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 149000,00грн.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення № 0000192301/0 від 02.09.2010 року (від 27.09.2010 року № 0000192301/1, від 07.12.2010 року № 0000192301/2), яким позивачу за порушення підпунктів 7.4.1. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 447000,00грн., у тому числі за основним платежем 298000,00грн., за штрафними фінансовими санкціями 149000,00грн., підлягає визнанню протиправним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення рішення, оскільки рішення субєкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги, Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК УкрАсептика» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправними та відмінити податкові повідомлення рішення від 02.09.2010 року № 0000192301/0 (від 27.09.2010 року № 0000192301/1, від 07.12.2010 року № 0000192301/2) та податкові повідомлення-рішення від 02.09.2010 року № 0000182301/0 (від 27.09.2010 року № 0000182301/1, від 07.12.2010 року № 0000182301/2), задовольнити частково.

Визнати протиправними податкові повідомлення рішення від 02.09.2010 року № 0000192301/0 (від 27.09.2010 року № 0000192301/1, від 07.12.2010 року № 0000192301/2) про нарахування податку на додану вартість у розмірі 298000,00грн. та штрафних санкцій у сумі 149000,00грн. та податкові повідомлення-рішення від 02.09.2010 року № 0000182301/0 (від 27.09.2010 року № 0000182301/1, від 07.12.2010 року № 0000182301/2) про нарахування податку на прибуток у розмірі 372500,00грн. та штрафних санкцій 50000,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 12 квітня 2011 року в присутності представника позивача.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК УкрАсептика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 гривні 70 копійок.

Постанову у повному обсязі складено 18 квітня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.