Рішення № 15011002, 15.04.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2011 р.

Справа № 10/139.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Христина”, м. Бережани Тернопільської області

до акціонерного товариства закритого виду виробничо-торгівельної кондитерської фірми “Буковинка”, м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 188256,75 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача –не з’явився

Відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по оплаті за поставлену продукцію – гофроупаковку в сумі 188256,75 грн., у тому числі 179126,24 грн. основного боргу, 6136,90 грн. пені та 2993,61 грн. 10% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно договору поставки № 227 від 05.05.2008 р. позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 463823,52 грн., за яку відповідач розрахувався частково в сумі 284697,28 грн., решту боргу не сплатив, у зв’язку з чим йому нараховано пеню та 10% річних, як це передбачено укладеним сторонами договором.

Ухвалою від 22.12.2009 р. провадження у справі зупинено до вирішення заяви ТОВ “Христина” у справі № 5/173/б.

Ухвалою від 06.04.2011 р. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.04.2011 р.

Відповідач у відповідь на позов надіслав листа від без номеру і дати (вх. № суду 2497 від 08.04.2011 р.), в якому просить припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу, а в частині вимог про стягнення штрафних санкцій у позові відмовити, оскільки основний борг позивача визнано у справі про банкрутство відповідача, а з вимогами щодо штрафних санкцій позивач у порядку ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до суду не звертався.

Представник позивача в судове засідання 15.04.2011 р. не з’явився, позивач надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання 15.04.2011 р. також не з’явився, причини неявки не повідомив, однак це не перешкоджає розгляду справи, оскільки всіх викликаних до суду осіб належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

05.05.2008 р. між позивачем і відповідачем було укладено договір № 227 поставки товару, на виконання якого позивач по представлених у матеріалах справи видаткових накладних та на підставі виданих відповідачем довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей протягом травня, червня, серпня, жовтня-грудня 2008 року та в травні 2009 р. поставив останньому товар –гофроупаковку на загальну суму 463823,52 грн. (а.с.8-30).

За умовами зазначеного договору розрахунки відповідача (покупця) за поставлений товар проводяться шляхом перерахування сум оплати згідно рахунків продавця (позивача) на умовах відстрочки платежу протягом 14 банківських днів з моменту поставки кожної партії товару (п. 2.2 договору).

Додатковою угодою від 06.05.2008 р. до договору № 227 від 5 травня 2008 року сторонами внесено зміни в п. 4.2 договору і обумовлено, що в разі несвоєчасної оплати поставленої продукції покупець сплачує за кожний день прострочення пеню, яка нараховується з вартості продукції в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну затримки оплати, а також сплачує 10% річних (а.с. 7).

Як вбачається з матеріалів справи, не заперечується відповідачем і підтверджується ухвалою господарського суду Чернівецької області від 21.09.2010 р. у справі № 5/173/б за заявою ТОВ “Торговий дім “Галпін” до АТ ЗВ ВТКФ “Буковинка” про визнання банкрутом, у рахунок оплати поставленого товару відповідач сплатив позивачеві кошти в сумі 284697,28 грн., остання сплата відбулася 31.08.2009 р. у сумі 1000 грн. Решта боргу в сумі 179126,24 грн. залишилася несплаченою і визнана як конкурсні вимоги кредитора ТОВ “Христина” до АТ ЗВ ВТКФ “Буковинка” у справі по банкрутство останньої, порушеної ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.09.2009 р. (а.с. 31-55,56,73,78-80,90).

У відповідності до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом, а справи про банкрутство розглядають у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Частиною 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У Преамбулі Закону зазначено, що цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону конкурсні кредитори –це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

З моменту порушення провадження у справі про банкрутство на такі вимоги поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів (абз. 24 ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону), а після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов’язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону (ч. 15 ст. 11 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (ч. 6 ст. 14 Закону). Задоволення вимог кредиторів, включених до реєстру, відбувається в порядку, визначеному Законом, згідно встановленої черговості (ст. 31 Закону).

Оголошення про порушення справи про банкрутство АТ ЗВ ВТКФ “Буковинка” опубліковано в газеті “Голос України” за 30.10.2009 р. (а.с. 76), вимоги позивача до відповідача щодо суми основного боргу в розмірі 179126,24 грн. визнані ухвалою господарського суду Чернівецької області від 21.09.2010 р. у справі № 5/173/б, отже, в наявності рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у зв’язку з чим провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу належить припинити по п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В частині вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 6136,90 грн. позов задоволенню не підлягає.

Так, пеня нарахована позивачем за період з 01.09.2009 р. по 31.10.2009 р. (а.с. 57).

Провадження у справі про банкрутство відповідача порушено ухвалою від 23.09.2009 р., цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 73).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Пеня, нарахована позивачем за період до порушення справи про банкрутство –з 01.09.2009 р. по 22.09.2009 р. повинна була заявлятися позивачем у справі про банкрутство АТ ЗВ ВТКФ “Буковинка” в порядку ст. 14 Закону, однак доказів такого звернення до господарського суду позивач не надав.

Частиною 2 ст. 14 Закону визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Таким чином, зобов’язання відповідача сплатити позивачеві пеню за порушення строків оплати боргу за період з 01.09.2009 р. по 22.09.2009 р. є припиненим в силу закону (ч. 1 ст. 568 ЦК України), тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Решта пені на конкурсні вимоги позивача нарахована відповідачеві після порушення провадження у справі про банкрутство за період з 23.09.2009 р. по 31.10.2009 р. протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, під час якого таке не допускається.

Щодо вимог про стягнення 10% річних, то вони підлягають задоволенню частково.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

При цьому, положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання незалежно від наявності вини у його діях. Відтак, мораторій на нарахування процентів річних не поширюється.

Додатковою угодою від 06.05.2008 р. до договору № 227 від 5 травня 2008 року, зокрема, передбачено, що в разі несвоєчасної оплати поставленої продукції покупець сплачує продавцю 10% річних.

Прострочення оплати поставленого товару відповідачем протягом періоду з 01.09.2009 р. по 31.10.2009 р., за який позивачем нараховано річні в сумі 2993,61 грн. (а.с. 58) доведено матеріалами справи.

Як зазначалося вище, у зв’язку з порушенням 23.09.2009 р. справи про банкрутство АТ ЗВ ВТКФ “Буковинка” всі вимоги кредиторів, які виникли до вказаної дати, є конкурсними вимогами і повинні розглядатися в порядку ст. 14 Закону.

Доказів звернення з вимогами щодо процентів річних за період з 01.09.2009 р. по 22.09.2009 р. у межах справи про банкрутство № 5/173/б позивач не надав, в силу чого його вимоги за цей період є погашеними.

Вимоги ж про стягнення процентів річних за період з 23.09.2009 р. по 31.10.2009 р. у сумі 1913,95 грн. (179126,24 грн. х 10% : 365 дн. х 39 дн.) є поточними, такими, що виникли після порушення справи про банкрутство і на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, не встановлено інших обмежень щодо їх стягнення в позовному порядку, оскільки ліквідаційна процедура в справі № 5/173/б не відкрита (а.с. 99, ст. 23 Закону), відтак вимоги про стягнення процентів річних підлягають задоволенню в розмірі 1913,95 грн.

Судові витрати пропорційно обгрунтованим вимогам належить стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, п. 2 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. У позові частково відмовити.

2. Стягнути з акціонерного товариства закритого виду виробничо-торгівельної кондитерської фірми “Буковинка” (м. Чернівці, вул. Ковальчука, 13, р/р 260080171231 в “Укрексімбанку” м. Чернівці, код ЄДРПОУ 00382303) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Христина” (м. Бережани Тернопільської області, вул. Привокзальна, 1, р/р 26001011016100 в Бережанському відділенні № 168 АКІБ “Укрсиббанк”, код ЄДРПОУ 14049168) 1913,95 грн. процентів річних, 1810,40 грн. державного мита та 226,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У частині вимог про стягнення боргу в сумі 179126,24 грн. провадження у справі припинити.

4. У решті вимог у позові відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення підписано 15 квітня 2011 року.

Суддя Ковальчук Т.І.