Рішення № 15010743, 14.04.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 року Справа № 11/5026/373/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого –судді Довганя К.І., при секретарі –Бойко Т.В., за участю представників сторін: позивача –Тиріна М.А. за довіреністю, відповідача –не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» до товариства з обмеженою відповідальністю "ПАКО" про повернення майна та стягнення 37194 грн. 58 коп.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про зобов’язання відповідача повернути 28500 літрів дизельного пального та стягнення у відповідності до ст. 231 ГК України штрафних санкцій за його неповернення у вигляді пені в сумі 17556 грн., штрафу в сумі 15960 грн. а також заборгованості за надані послуги з бункерування в сумі 3246 грн.67 коп., пені за прострочку сплати цього боргу в сумі 159 грн.09 коп., 227 грн. 27 коп. штрафу, річних в сумі 13 грн. 08 коп. та інфляційних в сумі 32 грн. 47 коп.

До початку розгляду справи позивач надав суду заяву, у якій повідомив, що вже після порушення провадження у справі відповідач добровільно повернув всю кількість дизельного пального.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала, з підстав викладених у позові.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання письмового відзиву на позов не подав, свого представника для участі у засіданні не направив.

За таких обставин суд вважає можливим здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши доводи представника позивача, встановив наступне:

28.10.2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю «ПАКО», далі -Відповідач, звернулось до державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», далі - Позивач, з листом № 220, далі - Лист, про бункерування земкаравану «Бахтемір» у розмірі 28500 літрів, які зобов’язалось повернути до початку листопада 2010 р.

На виконання вище зазначеного Листа Позивачем було надано Відповідачу послуги з бункерування земкаравану «Бахтемір»дизельним паливом у розмірі 28500 літрів. Для бункерування був задіяний т/х «Збирач - 306», вартість робіт якого розраховується згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 червня 2008 року № 772. Відповідно до витягу з суднового журналу час роботи т/х «Збирач -306»склав 2 год. 55 хв., що відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 року № 214 «Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України»становить 3 год. Факт надання послуг підтверджується актом від 01.11.2010 р., який підписано та скріплено печатками уповноважених осіб сторін.

Позивач направив відповідачу рахунок від 30 листопада 2010 р. на оплату наданих послуг №12333 за яким вартість роботи т/х «Збирач-306» склала 3246,67 грн. з ПДВ. Зазначений рахунок був отриманий Відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення.

Відповідач на час звернення позивача з позовом до суду дизельне пальне не повернув, вартість наданих послуг не сплатив.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. ст.ст. 207,525, 526, 530, 546, 549, 625 ЦК України містять такі положення:

„Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати:

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов’язання між сторонами виникли з моменту укладення сторонами у спрощений спосіб договору про надання послуг з бункерування. Свої зобов’язання за цим договором позивач виконав належним чином та надав відповідачу послуги.

Оскільки при укладені договору сторонами не було встановлено строк оплати вартості наданих послуг, то такий строк слід відраховувати в порядку ст. 530 ЦК України з сьомого дня отримання відповідачем рахунку позивача, а саме 28 грудня 2010 р.

Таким чином заборгованість відповідача за надані позивачем послуги становить 3246 грн. 67 коп., які підлягають стягненню.

Крім того, відповідач у відповідності з вимогами ст. 625 ЦК України зобов’язаний сплатити вказану заборгованість з урахуванням інфляційних в сумі 32, 47 грн. та 3% річних в сумі 13,08 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені та штрафу за просттрочку сплати цього боргу з посиланням на ст. 231 ГК України, то вона задоволенню не підлягає, оскільки вказана норма передбачає можливість стягнення пені та штрафу лише у разі невиконання не грошового зобов’язання.

Оскільки відповідач в ході розгляду справи самостійно повернув позивачу дизельне пальне, то в цій частині позову між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження у справі підлягає припиненню.

В той же час, оскільки позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, що підтверджується доданими установчими документами, а відповідач не повернув у встановлений термін дизельне пальне в кількості 28500 літрів, вартість якого становить 228000 грн., то у відповідності до приписів ст.231 ГК України з нього підлягає до стягненню на користь позивача пеня в сумі 17556,00 грн. та штраф в сумі 15960,00 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80 п.1-1, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПАКО», вул. Леніна, буд.50, оф.21, м. Умань, Черкаська область, код 32444910 на користь Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", пр. Адмірала Луніна, 99, м. Маріуполь, Донецька область, код 01125755 - 3246 грн. 67 коп боргу, 32 грн. 47 коп. інфляційних, 13 грн. 08 коп. річних, 17556 грн. пені, 15960 грн. штрафу, 2651грн. 95 коп. відшкодування витрат на оплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині зобов’язання відповідача повернути 28500 літрів дизельного пального припинити.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення підписано 15 квітня 2011 року.

Суддя К.І.Довгань