Ухвала суду № 15010584, 21.04.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

21 квітня 2011 року

справа № 5020-621/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нефтіда”

(вул. Маршала Бірюзова, б.1, м. Севастополь, 99029)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5,

ідентифікаційний код 25750044),

за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремстройтрест” (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 29 В), Органу самоорганізації населення „Домовий комітет „Бірюза” (99029, м. Севастополь, вул. М.Бірюзова, 1-244), Комунального підприємство «Житлосервіс 15» (99029, м. Севастополь, вул. Музики, 88А)

про пролонгацію договору оренди комунального майна

Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін та третіх осіб не викликались.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Нефтіда” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про пролонгацію договору оренди комунального майна.

Ухвалою суду від 21.04.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 11.05.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача пролонгувати договір від 08.12.1994 №998 оренди цілісного майнового комплексу, в який входять, зокрема, будівлі гуртожитків, що знаходяться за адресами: вул. М. Бирюзова, 1, вул. М.Музики, 43.

Позовна заява також містить вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зобов’язання відповідача на час розгляду означеної справи зупинити розгляд заяв про передачу спірного нерухомого майна –гуртожитків по вул. М. Бирюзова, 1 та по вул. М. Музики, 43 комунальному підприємству «Житлосервіс-15»та ОСН «Домовий комітет «Бірюза».

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд вважає клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Проте, позивач не обґрунтував причин подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та не додав належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Зазначені правові позиції викладені у Постанові Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Роз’ясненні Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», інформаційних листах Вищого господарського суду України №01-8/2351 від 20.10.2006, №5-05/759 від 30.12.2008, №01-8/2776 від 12.12.2006, тощо.

Керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Нефтіда” в задоволенні вимог про забезпечення позову.

Суддя О.С. Погребняк