Рішення № 15010428, 11.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2011 р.

Справа № 9/17-327-2011

За позовом: Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж";

про стягнення 1624,67грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Ісадченко М.Ю. (за довіреністю);

Від відповідача: Шамшуріна М.В.(за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 28.01.2011 року за вх. № 382/2011 Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (далі –Відповідач) 1 624,67 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях проти позову заперечував, посилаючись на підстави, викладені у письмовому відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Під час проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря, у присутності головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", був встановлений факт самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 0,6735 га, що є порушенням норм Земельного кодексу України.

Вищевказане позивач підтвердив наступними документами: Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 16.03.2009р. за №20 (який підписаний відповідальною особою без заперечень та зауважень); Протоколом про адміністративне правопорушення від 16.03.2009р. за №100566 (який підписаний відповідальною особою (Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж") без заперечень та зауважень); Постановою про накладання адміністративного стягнення від 16.03.2009р. за №100578 (який підписаний відповідальною особою (Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж") без заперечень та зауважень, сплачений відповідно до Квитанції від 17.03.2009р.).

В результаті самовільного зайняття земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю "Боріваж" Державі були заподіяні збитки у розмірі 1 624 грн. 67 коп., що нараховувались відповідно до „Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу” затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. за №963 (далі - Методика).

Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з метою безпосереднього врегулювання спору з Відповідачем, звернулася до нього з письмовою претензією від 09.08.2010р. за №100019.

14.08.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Боріваж" отримало претензію від 09.08.2010р. за № 100019, про що свідчить Повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, на момент подання позову, Відповідач претензійні вимоги Інспекції у добровільному порядку, не задовільний, направивши при цьому відповідь від 01.09.2010р. за вх. №288, в якій зазначив, що не вбачає підстав для визнання вимог, заявлених у претензії, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

15.02.2011р. за вх. №4881/2011 представником Відповідача подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Боріваж" вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

На переконання відповідача позов заявлено особою, яка не є належним позивачем у спірних правовідносинах. Також, позивачем не взято до уваги, що відповідно до положень Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів.

У питанні про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки, Відповідач вказує, що необхідно враховувати, що саме по собі встановлення фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на неї не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

На обґрунтування підстав та розміру заподіяних збитків Позивачем надано Акт перевірки виконання природоохоронного законодавства від 16.03.2009 року № 20, складений інспектором Екологічної інспекції, натомість як уже було зазначено, вказаний Акт не є належним доказом встановлення правопорушення, оскільки останній складено посадовими особами позивача поза межами встановленої компетенції цього органу.

Окрім того, такий Акт не містить обґрунтованого розрахунку розміру шкоди, а лише містить Інформацію, що об'єктом самовільного зайняття є земельна ділянка, на якій розташовано причал морського перевантажувально-складського комплексу зернових вантажів.

Наразі Товариство з обмеженою відповідальністю „Боріваж” здійснював будівництво причалу на підставі всіх дозвільних документів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Боріваж" вважає, що посилання Позивача на матеріали адміністративного правопорушення, складені щодо головного інженера підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", як на доказ визнання факту правопорушення, є безпідставними, оскільки притягнення до адміністративної відповідальності фізичної особи та не оскарження останньою підстав та приводів притягнення до адміністративної відповідальності не є умовою для обґрунтованого ствердження про наявність складу відповідного правопорушення у діях юридичної особи.

Інспекція уважно розглянула наданий суду відзив на позовну заяву, та повністю не погоджується з ним, вважаючи, що Відповідачем поверхнево розглянуто норми природоохоронного законодавства, що призвело до неправильного тлумачення чинного природоохоронного законодавства, а відзив такий, що містить надуманий характер, що випливає з заперечення на позов, наданого в судовому засіданні від 04.03.2011р.

17.03.2011р. за вх. №8038/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Боріваж” надало до суду пояснення щодо заперечень Інспекції на відзив Відповідача, де просить господарський суд відмовити в задоволення заявлених вимог Інспекції.

11.04.2011р. за вх. № 10856/2011 Позивач надав письмові пояснення щодо заявлених вимог, де наполягає на стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю „Боріваж” заподіяних Державі збитків.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про охорону земель”, охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України „Про охорону земель”, спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в галузі охорони земель є: центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів; центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів; центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України „Про охорону земель”, до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі охорони земель належать: здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Згідно ч. 1 Положення „Про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України”, Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та входить до сфери його управління.

Згідно п. 1 ч. 4 Положення, Інспекція здійснює державний контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

Згідно ч. 4 ст. 5 Положення, Інспекція подає позови про відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря 16.03.2009р. було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України, про що складено відповідний Акт № 20, яким встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,6735 га.

Посилання Відповідача на норми Земельного кодексу України, де державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержання вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів, не є належними. Так як, Відповідач, звертає увагу на першу частину статті 188 Земельного кодексу України, а другу, яка безпосередньо стосується Інспекції, залишає поза увагою.

Більш того, Відповідач посилається на ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, зокрема, зазначає, що державний контроль за охороною вимог земельного законодавства України віднесено до компетенції уповноваженого органу з питань земельних ресурсів, а не до компетенції органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

З вказаним суд не погоджується, оскільки ст.ст. 5, 7 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” передбачають повноваження спеціального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у сфері державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель.

У відзиві Відповідач посилається на те, що поняття „охорона земель” не охоплює за своїм змістом, складом та завданнями таке поняття як „самовільне зайняття земельної ділянки”.

Слід зазначити, що згідно до ч. 1 ст.1 ЗУ „Про охорону земель”, охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Більш того, під час проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря, у присутності головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю „Боріваж”, був встановлений факт самовільного зайняття земельної ділянки, що є порушенням ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України.

Відповідно до пп.пп.5,6,7 п.6 ст.7 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями; зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю); у разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис, але Акт, що міститься в матеріалах справи був підписаний Відповідачем належним чином без зауважень.

Більш того, за фактом порушення вимог природоохоронного законодавства України, було складено протокол про адміністративне правопорушення від 16.03.2009р. за №100566, який підписаний відповідальною особою без заперечень та зауважень та постанову про накладання адміністративного стягнення від 16.03.2009р. за №100578, яка також підписана.

Таким чином на момент вирішення спору, з урахуванням положень викладених у Постанові про накладання адміністративного стягнення, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки Відповідачем, становить 1 624,67 грн., який був розрахований згідно „Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу”.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь–які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, зазначає що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (67550, Одеська область, Комінтернівський район, селище міського типу Нові Біляри, вул. Індустріальна, буд. 10, код ЄДРПОУ 32307678, р/р 26008050001913 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299) на користь Держави –Управління Держказначейства у м. Южне (код ЄДРПОУ 23214761, р/р 33110331700021, Банк: Головне Управління Держказначейства України в Одеській області, МФО 828011, код платежу 101, код бюджетної класифікації 24062100) збитки у сумі –1 624,67 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (67550, Одеська область, Комінтернівський район, селище міського типу Нові Біляри, вул. Індустріальна, буд. 10, код ЄДРПОУ 32307678, р/р 26008050001913 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО –828011, одержувач –ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 102 грн. державного мита.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (67550, Одеська область, Комінтернівський район, селище міського типу Нові Біляри, вул. Індустріальна, буд. 10, код ЄДРПОУ 32307678, р/р 26008050001913 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299) на користь Державного бюджету України (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050003) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2011 року.