Рішення № 15010411, 07.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" квітня 2011 р.

Справа № 35/17-422-2011

За позовом Публічного акціонерного товариства "ЯСИНІВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД"

до відповідача Одеської залізниці

про стягнення 496,98грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь

Від позивача: Тітов О.В., довіреність №9051/14 від 27.10.10р.; Бабенко В.В. –довіреність №1187/14 від 08.02.11р.;

Від відповідача: Яцук Є.В., довіреність № 30 від 04.01.11р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерне товариство "ЯСИНІВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської залізниці про стягнення вартості нестачі мелочі коксової у сумі 469,98грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.11р. порушено провадження у справі №35/17-422-2011.

21.03.11р. на адресу господарського суду Одеської області надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "ЯСИНІВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" №2665/14 від 17.03.11р.(вх.№8292/2011), згідно якого просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач проти позову заперечує, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, згідно наданого відзиву на позов №НЮ-14/246 від 22.02.11р.(вх.№8416/2011 від 21.03.11р.). В обґрунтування відзиву відповідач зазначає про те що відповідно до записів у залізничній накладній №52774588 від 22.10.2010р. завантаження вагону №65291627 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Завантаження вантажу нерівномірне, навантаження відносно висоти бортів не зазначено. 28.10.2010р. на станції Знам'янка Одеської залізниці після комісійного зважування в вагоні №65291627 було виявлено різницю маси, що менше по перевізному документу на 2300кг, на цій підставі, згідно ст. 129 Статуту був складений комерційний акт серії АА №056395/915/292 від 28.10.2010р. В технічному відношенні, як зазначено в комерційному акті та акті №632 про технічний стан вагону від 27.10.2010р., вагон несправний. Згідно акту про технічний стан вагону, встановлено, що деформовані кришки 2,7 люків зліва по ходу потяга. Маються зазори між кришкою 2 та 7 розвантажувальних люків та проміжною балкою шириною 40мм на всю довжину кришок люків. Деформація 2, 7 люків старого походження, покрита іржею. „Інструкція по підготовці вантажних вагонів до перевезень" від 07.05.2002 р., п.6.6.6., зазначає, що особливу увагу звертати на дотримання установлених розмірів конструктивних зазорів площини прилягання кришок люків до балок вагона, щоб запобігти присипанню вантажів дрібних фракцій. Кришки люків повинні закриватися щільно. Місцеві зазори між кришкою люка і площиною її прилягання допускаються не більше 5 мм. В даному ж випадку, згідно комерційного акту АА №056395/915/292 від 28.10.2010р. та акту №632 про технічний стан вагону від 27.10.2010р., зазначено, що зазори між кришкою 2 та 7 розвантажувальних люків та проміжною балкою шириною 40мм. на всю довжину кришок люків. Отже: втрата вантажу можлива, вантажовідправник до навантаження несправність бачити міг, але заходів по усуненню несправності не зробив. У п.3.9 Роз'яснення Президії Вищого Господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 зазначається, що коли під завантаження наданий технічно несправний вагон, відправник зобов'язаний відмовитися від його використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження вагону, що виникли внаслідок технічної несправності рухомого складу, відноситься на відправника. Крім того, згідно комерційного акту АА №056395/915/292 від 28.10.2010р., зазначено: „На поверхні вантажу маються воронкоподібні заглиблення: між: 1-2 люками довжиною 1м, шириною 1м, глибиною 0,5м., між 6-7 люками довжиною 2м, шириною 2м, глибиною 1м. Просипання вантажу відсутнє. Маються старі залишки просипання вантажу.»Таким чином відповідач зазначає, що воронкоподібне поглиблення свідчить про те, що вантаж тік, просипався і це просипання могли усунути на прохідних станціях. Згідно „Правил перевезень вантажів", пункту 27, Розділ 8: при видачі вантажів, маса яких у наслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма нестачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: тобто нестача складає 1044кг, з ПДВ сума дорівнює 496,98грн.

Між тим, позивачем помилково у тексті позовної заяви та у прохальній частині позову здійснено технічну помилку відносно зазначення заявленої до стягнення вартості нестачі мелочі коксової у розмірі 469,98грн. замість 496,98грн., а тому суд вважає заявлені до стягнення позовні вимоги у розмірі 496,98грн. з урахуванням розрахунків наданими як Публічним акціонерним товариством "ЯСИНІВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" так і Одеською залізницею.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

24.10.2010р. зі станції відправлення Кринична Донецької залізниці Публічне акціонерне товариство "ЯСИНІВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (відправник) відправив у вагоні №65291627, відправленого на адресу під’їзного шляху порту Ізмаїльського морського торговельного порту Одеської залізниці(для Ізмаїльського морського торговельного порту-одержувач) вантаж –ГНГ 27040019 мелочь коксова 0х10мм у кількості 62800кг, що підтверджується залізничною накладною №52774588.

Відповідні відмітки у вказаних залізничних накладних свідчать, що вантаж завантажений у вагон навалом.

28.10.2010р. складений комерційний акт АА№056395/915/292 згідно з яким підтверджено, що при надходженні вантажу на станцію Знам'янка здійснено комісійне переважування вагону №65291627 на справних вагонних 150 тонних вагах ст. Знам'янка Од., що пройшли держповірку 06.09.2010р., внаслідок якого виявлено, що брутто 83300кг, тара з документу 22800кг, нетто 60500кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону зменшення на 2300кг. Зважування здійснювалось двічі, нестача підтвердилась. Недостаючий вантаж в вагоні вміститися би міг.

Крім того в комерційному акті АА№056395/915/292 від 28.10.10р. зазначено, що згідно актів загальної форми станції Знам'янка №27813,82182 від 27.10.10р. вагон відчеплений на ваги перевірку. В документі зазначено, що вантаж навантажений навалом, розмір навантаження відповідно висоти бортів не зазначено, вага: брутто 85600, тара пров.22800кг, нетто 62800кг. При перевірці виявлено навантаження навалом рівномірне вище бортів 100мм. На поверхні вантажу маються воронкоподібні заглиблення по середині за ходом: між: 1-2 люками довжиною 1000мм, шириною 1000мм, глибиною 500мм., між 6-7 люками довжиною 2000мм, шириною 2000мм, глибиною 1000мм. Просипання вантажу відсутнє. Маються старі залишки просипання вантажу. Щілини: 2,7 люків зліва за ходом між кришками люків і поперечними балками шириною 40мм. довжиною на всю довжину кришок люків, закладені дошками і паклею. В вагоні глухі торцеві стінки, інші люка щільно закриті. Об’єм кузова 85м.куб. На поверхні вантажу мається захисне маркування вапном. В місцях заглиблень захисне маркування відсутнє. Каток не застосовувався.

Після складення комерційного акту вантаж –мелочь коксова, доставлений до пункту призначення та виданий вантажоотримувачу, що підтверджується штампом у залізничній накладній.

У залізничній накладній здійснено переуступочний напис, відносно того, що Ізмаїльський морський торговельний порт передає право на пред’явлення претензій позовів до залізниці за нестачу вантажу вантажовідправнику ПАТ "ЯСИНІВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД".

Кількість та вартість відправленого товару підтверджується рахунком –фактурою №3984 від 24.10.10р.

Згідно з розрахунком відповідальної нестачі вантажу –мелочі коксової 0-10мм, відправленої на адресу Ізмаїльського морського торговельного порту у жовтня 2010р. який здійснений позивачем, вартість нестачі становить 496,98грн., виходячи із вартості мелочі коксової 495,99грн. за 1 тону.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою до Одеської залізниці про стягнення вартості нестачі мелочі коксової.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Із залізничної накладної вбачається, що вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником відповідно до параграфів 1-6 розділу ІІ Технічних умов правильно, Гл.1п.4.3,6.3,7,8 Прилож.№14 к СМГС, та відправником вжиті заходи щодо маркування вантажу.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать, що при завантаженні вантажу у вагон вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення, які передбачені вимогами Технічний умов та вимогами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. Водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу Одеською залізницею не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Між тим, як свідчать матеріали справи, при перевезенні вантажу складений комерційний акт, в якому встановлені обставини щодо нестачі вантажу у кількості 2300кг., вагон був у несправному стані а також наявні обставини, які свідчать про ознаки втрати вантажу під час його перевезення.

За таких умов, суд вбачає вину Одеської залізниці у виникненні нестачі вантажу, на яку вказують обставини, відображені у комерційному акті.

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається:

- вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;

- контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів –відправником.

Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери (ст. 31 СЗУ).

У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю (ч.3. п. 3.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601).

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відправник - Публічне акціонерне товариство "ЯСИНІВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" повинен нести відповідальність за нестачу вантажу у зв’язку з завантаженням у технічно несправний вагон.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

З урахуванням викладеного, суд погоджується з розрахунками Публічного акціонерного товариства "ЯСИНІВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" та Одеської залізниці та визначенням вартості нестачі вантажу у розмірі 496,98грн.

Приймаючи до уваги, що судом встановлена як наявність вини відправника (завантаження у технічно несправний вагон), так і наявність вини залізниці (подача під завантаження вантажу технічно несправного вагону, допущення втрати вантажу під час його перевезення) відповідальність за цю нестачу слід покласти на обидві сторони у рівних частинах по 50% від загальної вартості нестачі вантажу, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 248,49грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід віднести на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Публічного акціонерного товариства "ЯСИНІВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (86110, Донецька область, м. Макіївка, вул. 50років утворення СРСР, буд.5, р/р 26002198009101 в Донбаській філії ПАТ”Кредитпромбанк” м. Донецька, МФО 335593, код ЄДРПОУ 00191035) вартість нестачі у сумі 248(двісті сорок вісім)грн.49коп., витрати по сплаті держмита на суму 51(п’ятдесят одну)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118(сто вісімнадцять)грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 11.04.2011р.