Рішення № 15010342, 14.04.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2011 р. Справа № 5016/863/2011(8/32)

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Інгул”,

54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 8,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський Ливарний Завод”,

54018, м. Миколаїв, вул. 28 Армії, 15,

про стягнення 6359 грн. 67 коп.

Суддя Т.В. Гриньова – Новицька

Представники:

Від позивача: Войтенко Ю.В., дов. б/н від 23.03.2011р.,

Від відповідача: не з’явився .

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) “Інгул” (далі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Миколаївський Ливарний завод” (далі –відповідач) грошових коштів у сумі 6359 грн. 67 коп., з яких: 4634 грн. 75 коп. –основний борг за електроенергію, спожиту на підставі договору № 42 від 24.12.2006р.; 420 грн. 99 коп. – пеня; 1006грн. 42 коп. –втрати від інфляції; 297 грн. 51 коп. –3% річних.

Про дату, час і місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, проте відповідач вимог ухвали від 31.03.2011р. не виконав, витребувані документи суду не надав, позов не заперечив і не спростував. За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами, вивчивши які, господарський суд,

встановив:

24.12.2006р. між сторонами було укладено договір № 42 на користування електричною енергією для субспоживачів (далі –Договір). За умовами Договору позивач (споживач) зобов’язався відпускати відповідачу (субспоживачу) електричну енергію на об’єкт, розташований по вул. Гмирьова, 8, а відповідач –споживати електричну енергію, знімати і надавати позивачеві за встановленою формою показання розрахункових лічильників згідно з календарним графіком 30 числа кожного місяця, а також здійснювати щомісячні платежі за спожиту електроенергію у межах величини місячного електроспоживання до 10 числа за встановленими тарифами.

Згідно з п. 3.3 Договору відповідач зобов’язався при остаточному розрахунку сплачувати рахунки позивача у п’ятиденний строк, а у разі порушення терміну оплати –сплачувати позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент оплати, за кожен день прострочення.

На виконання умов Договору протягом червня 2008р. –січня 2009р. позивач відпустив відповідачу електричної енергії на суму 4634 грн. 75 коп., що підтверджено актами встановленої форми. Оскільки відповідач жодного разу не сплатив виставлені рахунки –фактури, позивач, на підставі п. 3.3 Договору нарахував пеню у сумі 420 грн. 99 коп. за період з 01.04.2010р. по 29.09.2010р. На вимогу суду позивач склав розрахунок пені з додержанням приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу (ГК) України. За цим розрахунком сума пені за 6 місяців прострочення за кожним рахунком, складає 554 грн. 11 коп. Оскільки в позовній заяві позивач просить стягнути лише 420 грн. 99 коп. пені, а заяви про збільшення розміру позовних вимог згідно зі ст. 22 ГПК України від нього не надходило, підстав для стягнення пені у сумі 554 грн. 11 коп. немає.

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу (ЦК) України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік. Проте ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Оскільки заінтересована сторона (відповідач) з такою заявою не зверталася, підстави для застосування позовної давності у суду відсутні. З огляду на вищенаведене вимога позивача про стягнення пені у сумі 420 грн. 99 коп. підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За розрахунком позивача, який суд вважає вірним, втрати від інфляції за період з лютого 2009р. по лютий 2011р. склали 1006 грн. 42 коп., а три проценти річних –297 грн. 51 коп. (а.с. 11, 12).

Несплатою боргу відповідач порушує право позивача, умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України, згідно з якою зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Порушене право позивача підлягає судовому захисту.

На підставі ст. ст. 258, 267, 526, 625 ЦК України, п. 6 ст. 232 ГК України, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 –85 ГПК України, господарський суд –

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський Ливарний завод” (54018, м. Миколаїв, вул. 28 Армії, 15; ідентифікаційний код 33896574) на користь Відкритого акціонерного товариства “Інгул” (54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 8; ідентифікаційний код 20915842) грошові кошти у сумі: 4634 (чотири тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 75 коп. –основний борг; 420 (чотириста двадцять) грн. 99 коп. –пеня; 1006 (одна тисяча шість) грн. 42 коп. –втрати від інфляції; 297 (двісті дев’яносто сім) грн. 51 коп. –три проценти річних; 102 (сто дві) грн. –державне мито; 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 квітня 2011 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька