Рішення № 15010072, 22.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р. Справа № 14/012-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2, виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області від 21.01.2002 р.);

від відповідача: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю „До речі”, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район

про стягнення 16375, 17 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФОП ОСОБА_2 звернулась в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „До речі” про стягнення 14340, 70 грн. заборгованості, 1 230, 35 грн. пені, 573, 63 грн. інфляційних збитків, 230, 49 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору поставки № Д-09/57 від 07.10.2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2011 р. порушено провадження у справі № 14/012-11 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ТОВ „До речі” про стягнення 16375, 17 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 09.02.2011 р.

07.02.2011 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 02.02.2011 р. про забезпечення позову, у якій він просить накласти арешт на майно та поточні рахунки, що належать відповідачу.

09.02.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 22.02.2011 р.

22.02.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав. Обовязок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу за його адресою реєстрації місцезнаходження: 08130, вул. Шкільна, 19, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, та за всіма іншими адресами, що вказані у позовній заяві і містяться у матеріалах справи. Про зміну адреси місцезнаходження відповідач позивача і суд не повідомляв.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № Д-09/57, згідно умов п. 1.1. якого у відповідності до даного договору постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, згідно заявки покупця, а покупець зобовязується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно п. 4.1. договору загальна сума договору складає 500000, 00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець здійснює оплату за товар щотижнево по мірі реалізації партії товару в торгівельному місці споживача, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що моментом виконання постачальником своїх зобовязань по даному договору є передача товару покупцю. Дата передачі товару відповідає даті, вказаній у наклданій.

Пунктом 10.1. договору визначено строк його дії, згідно якого даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного календарного року. У випадку якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про намір розірвати договір, він вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік.

На виконання умов договору позивачем у період з грудня 2009 р. по травень 2010 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 41 754, 82 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, перелік яких зазначений у позовній заяві № 1 від 10.01.2011 р., наявними в матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обовязок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 25400, 00 грн., що підтверджується відповідними звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача, наявними у матеріалах справи.

Крім того, за період дії договору та його виконання відповідачем у період з липня по серпень 2010 р. було повернуто позивачу товар на загальну суму 2014, 12 грн., що підтверджується відповідними накладними на повернення товару, наявними у матеріалах справи.

25.11.2010 р. позивач звернувся до відповідача із претензію № 8 від 26.11.2010 р., у якій просив відповідача погасити заборгованість за отриманий товар у розмірі 14340, 70 грн. Факт направлення позивачем претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 9054 від 25.11.2010 р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 25.11.2010 р.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обовязок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 14 340, 70 грн., що підтверджується договором поставки № Д-09/57 від 07.10.2009 р., відповідними видатковими накладними, перелік яких зазначений у позовній заяві № 1 від 10.01.2011 р., відповідними звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача, відповідними накладними на повернення товару, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 14 340, 70 грн. за договором поставки № Д-09/57 від 07.10.2009 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором поставки № Д-09/57 від 07.10.2009 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 14.05.2010 р. по 13.11.2010 р. всього на загальну суму 1 230, 35 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що покупець несе відповідальність у випадку порушення строків оплати за товар, вказаних в п. 5.1. даного договору, у вигляді пені в розмірі 0, 05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючій в період прострочки, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Розрахунок пені від суми заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 1 230, 35 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з 14.05.2010 р. по 31.10.2010 р. всього на загальну суму 573, 63 грн. та 230, 49 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 573, 63 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми заборгованості наступний:

- період заборгованості - з 14.05.2010 р. по 26.11.2010 р., сума заборгованості 14 340, 70 грн., кількість днів заборгованості 197 днів.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

14340.714.05.2010 - 26.11.20101973 %232.20

14 340, 70 грн. х 0, 03 % х 197/365 = 232, 20 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми заборгованості за договором поставки № Д-09/57 від 07.10.2009 р. у вищевказаний період становить 232, 20 грн.

Оскільки, розмір 3 % річних від суми заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 230, 49 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Також, як було зазначено вище, 07.02.2011 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 02.02.2011 р. про забезпечення позову, у якій він просить накласти арешт на майно та поточні рахунки, що належать відповідачу.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У звязку із тим, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов до висновку про залишення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „До речі” (ідентифікаційний код 30472904) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 14 340 (чотирнадцять тисяч триста сорок) грн. 70 (сімдесят) коп. заборгованості, 1 230 (одна тисяча двісті тридцять) грн. 35 (тридцять пять) коп. пені, 573 (пятсот сімдесят три) грн. 63 (шістдесят три) коп. інфляційних збитків, 230 (двісті тридцять) грн. 49 (сорок девять) коп. 3 % річних та судові витрати 163 (сто шістдесят три) грн. 75 (сімдесят пять) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в задоволенні заяви б/н від 02.02.2011 р. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

18 квітня 2011 р.