Рішення № 15009940, 19.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/8719.04.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»

Про стягнення 24990,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Клочай Н.І. по дов. № 16 від 10.01.2011

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»24990,00 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування наземного транспорту в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 002124/4002/0000023 від 30.09.2009 внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Тойота Авенсіс, державний реєстраційний НОМЕР_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Деу Матіз, державний реєстраційний НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_1, якою скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/0205898), а тому позивач вказує, що обовязок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Відповідач в судове засідання 19.04.2011 не зявився. Відповідачем 15.04.2011 до відділу діловодства суду подано пояснення, в яких відповідач повністю погоджується з позовними вимогами позивача щодо виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн., в звязку з чим просить позовні вимоги задовольнити, а також розглядати справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 19.04.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З розгорнутої довідки ВДАІ з обслуговування адміністративної території та автомобільно-технічної інспекції м. Сімферополя та постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя у справі № 3-1008 2010 рік від 27.04.2010 вбачається, що 20.03.2010 о 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем Деу Матіз, державний реєстраційний НОМЕР_1 на перетині вул. Толстого вул. Р.Люксембург в м. Сімферополі здійснила проїзд регульованого перехрестя на заборонений сигнал світлофору допустила зіткнення з транспортним засобом марки Тойота Авенсіс, державний реєстраційний НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_2, що рухався з лівої сторони на дозволений сигнал світлофору, в результаті чого транспорті засоби отримали механічні пошкодження, чим порушено п. 8.7.3. (е) правил дорожнього руху України.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя у справі № 3-1008 2010 рік від 27.04.2010 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 374 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Тойота Авенсіс, державний реєстраційний НОМЕР_2

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_2 у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 001034/4002/0000295 від 26.05.2010.

Як вбачається з свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 виданого Залізничним відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського управління юстиції Автономної Республіки Крим ОСОБА_2 укладено шлюб після реєстрації якого ОСОБА_2 змінено прізвище на Павленко.

Відповідно до звіту № 12725 від 02.04.2010, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки Тойота Авенсіс, державний реєстраційний НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 48046,47 грн.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Субєктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обовязковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності субєктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Звіт № 12725 від 02.04.2010 здійснений оцінщиком ОСОБА_3 який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва та сертифікат.

На підставі договору страхування, розміру вартості ремонту автомобіля було складено страховий акт № 00041115 від 06.05.2010 та розраховано суму страхового відшкодування.

Так, страховим актом № 00041115 від 06.05.2010 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 48197,79 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 008046 від 13.05.2010.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 48197,79 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб Деу Матіз, державний реєстраційний НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Тойота Авенсіс, державний НОМЕР_2, належить ОСОБА_4 та знаходився під керуванням ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Деу Матіз, державний реєстраційний НОМЕР_1 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що між відповідачем та ТОВ «Вантажсервіс»було укладено договір (поліс) № ВЕ/0205898 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу Деу Матіз, державний реєстраційний НОМЕР_1 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., розмір франшизи визначено в розмірі 510 грн.

Враховуючи обмеження розміру відповідальності за шкоду заподіяну майну та за вирахуванням франшизи позивачем предявлено вимоги про стягнення 24990,00 грн. (25500 510 = 24 900)

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до звіту № 12725 від 02.04.2010, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Тойота Авенсіс, державний НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 48046,47 грн. Проте, позивачем було виплачено страховику суму пошкодження в розмірі 48 197,79 грн.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

Позивачем 23.06.2010 було вручено відповідачу (підтверджується відміткою останнього) регресну вимогу вих. № 78 від 21.06.2010 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 25 500 грн. До вказаного листа були доданий необхідний пакет документів для здійснення такої виплати.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем у місячний строк з дня отримання претензії позивача з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Тойота Авенсіс, державний НОМЕР_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в розмірі 24990,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»(м. Київ, вул. Старокиївська, 10, літера И, код ЄДРПОУ 31681672) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, код ЄДРПОУ 20033533) 24 990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто) грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу, 249 (двісті сорок девять) грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 20.04.2011.