Рішення № 15009884, 18.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/4118.04.11 За позовом Дочірнього підприємства «Спецзалізобетон»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Транс-Сервіс-Плюс"

про стягнення 21279,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Комаришин Н.С. - представник за довіреністю № 33 від 27.12.2010 р.

Від відповідача не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірнє підприємство «Спецзалізобетон»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Транс-Сервіс-Плюс»(відповідача) про стягнення 21279,00 грн. за видатковими накладними.

Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору, зобов‘язання по оплаті поставленого товару виконав лише частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 р. порушено провадження у справі № 39/41 та призначено справу до розгляду на 28.03.2011 р. о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 року розгляд справи був відкладений на 18.04.2011 року у зв»язку з неявкою відповідача, неподанням ним витребуваних судом документів та необхідністю витребування нових доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2011 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав в повному обзязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.04.2011 р. повторно не з»явився, вимоги ухвал суду від 09.03.2011 р. та від 28.03.2011 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали Господарського суду міста Києва № 39/41 від 09.03.2011 р. та від 28.03.2011 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (серія АЕ № 922311) станом на 23.03.2011 р.

Направлення вищенаведених ухвал суду відповідачеві підтверджується відмітками на зворотньому боці цих ухвал, які здійснені у відповідності до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), та які є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (п. 19 листа Вищого господарського суду від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року").

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.04.2011 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 18.04.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що між Дочірнім підприємством «Спецзалізобетон»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Транс-Сервіс-Плюс»(відповідач) було укладено правочин у спрощений спосіб, а саме: позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 41013,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних та копією довіреності на отримання товару, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідач частково погасив заборгованість за поставлений товар в розмірі 19734,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером, наявним в матеріалах справи.

03.02.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 3 від 30.01.2011 р., в якій просив останнього погасити заборгованість в розмірі 21279,00 грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість у розмірі 21279,00 грн. не погасив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Зібрані у справі докази, зокрема, спірні видаткові накладні, які підписані уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності, свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 545 Цивільного кодексу України, прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 8 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов’язання, на вимогу зобов’язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов’язання повністю або його частини.

Згідно ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»також встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зокрема, первинними правопідтверджуючими документами щодо поставки товару вважаються накладні.

Отже, спірні видаткові накладні, які підписані уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності, приймаються судом у якості належних доказів поставки позивачем товару на загальну суму 41013,00 грн. та отримання цього товару відповідачем.

Зібрані у справі докази, а саме: прибутковий касовий ордер № 92 від 16.03.2010 р. свідчать, що відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару в сумі 19734,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 21279,00 грн. (41013,00 грн. –19734,00 грн. = 21279,00 грн.).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, оскільки договір у письмовій формі на поставку товару між сторонами не укладався та фактично між сторонами існувала усна домовленість про поставку цього товару (шляхом підтвердження до виконання замовлення стосовно продажу, зокрема, товару позивача), а у накладних строк (термін) оплати товару сторонами не був встановлений, у такому випадку для визначення строку (терміну) виконання відповідачем обов’язку щодо оплати спірного товару суд застосовує норми цивільного законодавства, зокрема, приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Враховуючи, що претензія № 3 від 31.01.2011 р. з вимогою погасити заборгованість у сумі 21279,00 грн. була надіслана відповідачу 03.02.2011 р., суд прийшов до висновку, що відповідач повинен був виконати обов‘язок по оплаті заборгованості за поставлений товар у семиденний строк від дня пред»явлення претензії, т.т. до 10.02.2011 р. відповідач зобов»язаний був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар (03.02.2011 р. + 7 днів = 10.02.2011 р.).

З урахуванням зазначеного, строк виконання зобов’язання щодо оплати товару згідно спірних видаткових накладних станом на час вирішення спору є таким, що настав.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 21279,00 грн. заборгованості за поставлений згідно спірних видаткових накладних товар визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з»явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений товар та її розміру не надав.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 212,80 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 525, 526, 530, 599, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Тран-Сервіс-Плюс»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, ідентифікаційний код 33344003) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем на користь Дочірнього підприємства «Спецзалізобетон»Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськцемент»(76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22, ідентифікаційний код 32604981, р/р 2600800016941 у філії АТ «УКРЕКСІМБАНК»в м. Івано-Франковську, МФО 336688) 21279 (двадцять одну тисячу двісті сімдесят дев»ять) грн. 00 коп. основного боргу, 212, 80 грн. (двісті дванадцять гривень 80 коп.) витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення 19.04.2011 р.