Рішення № 15009661, 14.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.11 Справа № 4/5009/1275/11

Суддя Зінченко Н.Г.

За позовом Прокурора Жовтневого району міста Запоріжжя, (69002, м. Запоріжжя. вул. Гоголя, 74) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Концерну “Міські теплові мережі”, (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району, (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А)

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)

про стягнення 4 613,64 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600794 від 01.08.2008 р., 271,50 грн. пені, 273,55 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 108,27 грн. три відсотки річних

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача Іванчик О.М., довіренність №04/27 від 04.01.2011р.;

Від відповідача ОСОБА_2, фізичної особа підприємець;

ОСОБА_4, на підставі договору №7 від 14.04.2011р.;

Від прокуратури Харченко В.І, посвідчення №168 від 29.07.2010р.

17.03.2011р. до господарського суду Запорізької області звернувся Прокурор Жовтневого району міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району, м. Запоріжжя з позовною заявою до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про стягнення 4 613,64 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600794 від 01.08.2008 р., 271,50 грн. пені, 273,55 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 108,27 грн. три відсотки річних.

Ухвалою від 17.03.2011р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 14.04.2011 р.

В судовому засіданні 14.04.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 14.04.2011 р. педставник відповідача до початку судового розгляду спору звернувся до суду із заявою про залучення до справи іншого належного відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 В своїй заяві відповідач посилається на те, що 27.08.2009р. між ФОП ОСОБА_2 (орендадавцем) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 (орендарем) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №1, відповідно до якого ФОП ОСОБА_6 зобов'язався сплачувати орендну плату та комунальні платежі за нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №600794 від 01.08.2008 р. виникла за час дії договору оренди нежитлового приміщення №1 від 27.08.2009р., а відтак ФОП ОСОБА_6 повинен сплачувати заборгованість за відпуск теплової енергії в гарячій воді за договором № 600794 від 01.08.2008 р. та бути відповідачем по справі №4/5009/1275/11.

Розглянувши заяву позивача про залучення у справі іншого належного відповідача, заслухавши думку позивача з цього приводу, суд відмовляє в звдоволенні зазначеної заяви, оскільки за договором оренди нежитлового приміщення №1 від 27.08.2009р. не має обов'язку у орендаря перед Концерном “Міські теплові мережі”, щодо сплати зазначених платежів.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 15, 16, 509, 530, 538, 549, 625 ЦК України та ст., ст. 193, 276 ГК України і полягають в тому, що прокуратурою Жовтневого району м.Заполріжжя проведено перевірку, у ході якої встановлено, що 01.08.2008 р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600794, за умовами якого позивач зобовязався постачати теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобовязався прийняти та сплатити вартість спожитої теплової енергії за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. На виконання умов Договору позивачем надавалися відповідачу обумовлені договором послуги по відпуску теплової енергії, так з січня 2010р. по грудень 2010р. та січень 2011р. позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 8189, 13 грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії. Відповідачем було здійснено оплату лише частково в розмірі 3575,49 грн. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе зобовязання та вимоги чинного законодавства за умовами Договору №600794 від 01.08.2008 р. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ФОП ОСОБА_2 4 613,64 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600794 від 01.08.2008 р., 271,50 грн. пені, 273,55 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 108,27 грн. три відсотки річних.

Відповідач в судовому засіданні 14.04.2011 р. факт неналежного виконання зобовязань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600794 від 01.08.2008 р. визнав та підтвердив.

Крім того, в судовому засіданні 14.04.2011 р. суду надано оригінал Акту звірки за договором № 600794 від 01.08.2008 р., який підписаний уповноваженими особами та яким сторони узгодили, що станом на 29.03.2011 р. заборгованість ФОП ОСОБА_2 перед Концерном «МТМ»становить 4 613,64 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району (позивачем) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем) був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600794 (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (теплопостачальна організація) зобовязався відпустити відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору.

Пунктом 10.1 сторони узгодили, що Договір набуває чинності з 01.08.2008р. і діє по 01.08.2009р. та вважаеться пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Відповідно до Додатку № 1а до Договору постачання відповідачу теплової енергії здійснювалося на приміщення по АДРЕСА_2.

У відповідності до положень розділу 6 Договору підтвердженням факту надання послуг по відпуску теплової енергії є акт приймання-передачі теплової енергії. Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахункових період, а саме: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі пяти днів з дати отримання. У разі неотримання ату приймання-передачі теплової енергії, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 Договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову від його підписання споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Пунктами 6.1 6.6 Договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобовязаний до 20 числі місця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору.

Додатком № 1 до Договору сторони визначили, що орієнтовна вартість теплової енергії на потреби опалення, що відпускається відповідачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 4476,57 грн. з ПДВ.

Крім того, Додатком № 1 до Договору сторони узгодили обсяги та порядок передачі теплової енергії для опалення, встановивши, що теплова енергія в гарячій воді на потреби опалення відпускається позивачем відповідачу таким чином: в І-у кварталі в січні, лютому та березні; в ІІ-у кварталі в квітні; в ІV-у кварталі в жовтні, листопаді та грудні.

Згідно додатку № 5 до Договору, сторони дійшли згоди, що розрахунки з відповідачем за відпущену позивачем теплову енергію здійснюються відповідно з тарифами, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 327 від 28.07.2008 р.

Відповідно до пункту 3.2.6 Договору відповідач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

На виконання умов Договору з січня 2010р. по січень 2011р. позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 8189,13 грн., а саме: у 2010р.: січень 1413,83 грн., лютий 1063, 76 грн., березень 1061.69 грн., квітень 70,26 грн., травень 70.30 грн.; червень 81,62 грн.; липень 81,62 грн.; серпень 81,62 грн.; вересень 81,62 грн.; жовтень 761,41 грн.; листопад 907,60 грн., грудень 1117.14 грн., у 2011 р.: січень 1396,66 грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем у термін, встановлений п. 6.6.1 Договору підписані не були, але враховуючи положення п. 6.6.2 Договору вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за спірний період.

У звязку із цим, враховуючи приписи п., п. 6.1 6.6 Договору, позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату наданих послуг з січня 2010р. по січень 2011р. на суму 8189,13 грн. з ПДВ.

Зазначені рахунки були направлений на адресу відповідача, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстр на відправлення кореспонденції за спірний період.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії з січня 2010р. по січень 2011р. станом на час вирішення справи в судовому засіданні здійснив частково в розмірі 3575,49 грн., що підтверджується банківськими виписками, копіі яких долучені до матеріалів справи.

Отже, відповідач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600794 від 01.08.2008р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

Таким чином, станом на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість за виконані роботи становить 4 613,64 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Крім того, позивачем та відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків за договором № 600794 від 01.08.2008 р., який підписаний уповноваженими особами та яким сторони узгодили, що станом на 29.03.2011 р. заборгованість ФОП ОСОБА_2 перед Концерном «МТМ»становить 4 613,64 грн.

Відповідач позовні вимоги про стягнення 4 613,64 грн. за відпуск теплової енергії в гарячій воді за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600794 від 01.08.2008 р. визнав у повному обсязі.

Згідно з ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що уразі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову, за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе прийняти визнання відповідачем позову, у звязку з чим прийняти рішення про задоволення позовної заяви про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району 4 613,64 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8 Договору, в якому сторони узгодили, що в разі несплати або несвоєчасної сплати з наступного дня після закінчення терміну сплати з відповідача стягується пеня в розмірі, встановленому законом, 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за спірний період складає 271,50 грн.

Даний розрахунок судом перевірений та визнаний обґрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання, згідно розрахунку позивача, за період з березня 2010р. по січень 2011р. становить 273,55 грн., а сума річних процентів, за період з 21.02.2010р. по 10.03.2011р., складає 108,27 грн.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування витрат від інфляції грошових коштів та 3% річних і встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

За приписами ст. 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов здовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1,ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії-Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 4 613 (чотири тисячі шістсот тринадцять) грн. 64 коп. вартості поставленої теплової енергії, 271 (двісті сімдесят одну) грн. 50 коп. - пені; 108 (сто вісім) грн. 27 коп. 3% річних; 273 (двісті сімдесят три) грн. 55 коп. витрат від інфляції. Видати наказ.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1,ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку 095) 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита. Видати наказ.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1,ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31218264700007; код бюджетної класифікації 22050003; символ звітності банку 264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “15” квітня 2011 р.