Постанова № 15005220, 07.04.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 квітня 2011 року м. Чернівці Справа № 2а-1233/10/2470

09 год. 45 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Скакун О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вол Макс РК"

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкових повідомлень - рішень

за участю:

секретаря судового засідання: Юзька Я.В.

представника позивача Паламаря І.В.

представника відповідача Маниліч Л.І., Дарійчук В.А.

прокурора не зявився

представника третьої особи ТОВ «Вільна каса»не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вол Макс РК" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень №0001680231/3 від 29.01.2010р. про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму основного платежу 185000 грн., штрафних санкцій 92500 грн. та №0001670231/3 від 29.01.2010р. про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств на суму основного платежу 235490 грн., штрафних санкцій 70901,68 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, в позовній заяві позивач посилається на те, що під час проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Вол Макс РК»відповідач безпідставно дійшов висновку про те, що правочини між ТОВ «Вол Макс РК»та ТОВ «Вільна каса»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Оскільки, в процесі проведення перевірки відповідач дослідив надані документи стосовно фінансово-господарських відносин між ТОВ «Вол Макс РК»та ТОВ «Вільна каса», а саме видаткову накладну №1 від 21.01.2009р., податкову накладну №1 від 21.01.2009р. та банківську виписку від 21.01.2009р., які свідчать про фактичне придбання металевих дверей та факт перерахування коштів в сумі 1110 000 грн. за отримані металічні двері в кількості 592 штук. Позивач зазначає, що відповідачем не взято до уваги факт подальшої реалізації металевих дверей ПП. «Ампір плюс», які були вмонтовані на торгівельних обєктах МТК “Калинівський ринок», що є беззаперечним доказом подальшого використання у господарській діяльності.

Позивач вважає безпідставним посилання у рішенні про результати розгляду первинної скарги на довідку Науково дослідного експертно криміналістичного центру УМВС в Чернівецькій області, оскільки жодним нормативно правовим актом не зобовязано позивача перевіряти дійсність підписів посадових осіб в первинних документах.

Крім того, на думку позивача, підтвердженням упередженості працівників ДПІ є описки та технічні помилки в акті перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зазначили, що для проведення перевірки не надано договорів на поставку металічних дверей, видаткова накладна містить лише підпис без зазначення прізвища відповідальної особи, у рахунку на отримання металічних дверей зазначено підпис ОСОБА_4 Згідно пояснень останньої, вона не займалась господарською діяльністю ТОВ «Вільна каса». За результатами перевірки встановлено порушення норм чинного законодавства. На думку відповідача, правочин між ТОВ «Вол Макс РК»та ТОВ «Вільна каса»не відповідає вимогам закону, вчинений з метою ухилення від оподаткування та є нікчемним.

Відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення правомірними.

Ухвалою суду від 04.11.2010р., у звязку з тим, що встановлення податковим органом факту нікчемності правочину, вчиненого ТОВ «Вол Макс РК», може одночасно впливати на права та обовязки інших платників податків, які були учасниками відповідних операцій, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ «Вільна каса».

Поштове відправлення з повідомленнями про дату, час та місце судового розгляду справи, яке було адресовано третій особі за юридичною адресою, повернулося з відміткою “за зазначеною адресою не знаходиться”.

У відповідності до ч.1 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, суд вважає, що неявка третьої особи не перешкоджає судовому розгляду справи.

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Вол Макс РК»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р.по 30.06.2009р.

За результатами перевірки складено акт від 23.09.2009р. №3284/23-1/34382872 (а.с.14). Актом перевірки встановлено порушення:

- ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5; п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 235490,75 грн., у тому числі за IV-й квартал 2008 року занижено податок на прибуток в сумі 2544,50 грн., за 1-й квартал 2009 року занижено податок на прибуток в сумі 232946,25 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 6785 грн. за 2008 рік;

-п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6, 6 п. 7.2., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість всього 185000 грн. в тому числі за січень 2009 року - 185000 грн.

Позивачем 28.09.2009 року на адресу ДПІ у м. Чернівці було направлено заперечення на акт перевірки. (а.с. 29-30).

Листами від 01.10.2009р. та від 20.10.2009р. позивачу було надано відповідачем відповідь про розгляд заперечення.

Податковими повідомленнями рішеннями №0001680231/0 від 06.10.2009р. та №0001670231/0 від 06.10.2009р. ДПІ у м. Чернівці було визначено ТОВ «Вол Макс РК»податкові зобовязання по податку на додану вартість в сумі 277500 грн. (в тому числі за основним платежем 185000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 92500 грн.) та по податку на прибуток підприємств в сумі 306392 грн. (в тому числі за основним платежем 235490,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 70901,68 грн.)

Позивачем зазначені податкові повідомлення рішення було оскаржено в адміністративному порядку до ДПІ у м.Чернівці, ДПА в Чернівецькій області, ДПА України. Скарги було залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення без змін. За результатами розгляду скарг ДПІ у м.Чернівці було прийнято податкові повідомлення рішення №0001680231/1 від 28.10.2009р. та №0001670231/1 від 28.10.2009р., №0001680231/2 від 20.11.2009р. та №0001670231/2 від 20.11.2009р., №0001680231/3 від 29.01.2010р. та №0001670231/3 від 29.01.2010р.

В періоді, за який проводилась перевірка, ТОВ «Вол Макс РК»відображав в регістрах бухгалтерського обліку придбання металічних дверей від контрагента ТОВ «Вільна каса». Згідно видаткової накладної та податкової накладної загальна вартість поставки протягом І кв. 2009 року становить 1110000 грн., в т.ч. ПДВ 185000 грн.(а.с.67-68).

Згідно виписки з банківських рахунків оплата ТОВ «Вол Макс РК» за поставку металопластикових дверей ТОВ «Вільна каса»здійснена коштами на загальну суму 1110000 грн.(а.с.66).

Під час проведення перевірки представлених ТОВ «Вол Макс РК»первиних прибутково-видаткових документів, податкових накладних, інших документів, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини ТОВ «Вільна каса»із ТОВ «Вол Макс РК», на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству в акті перевірки відповідачем зазначено наступне:

1) для проведення перевірки не надано договорів на поставку металічних дверей;

2) перевірці надано документ, який має назву видаткова накладна №1 в 21.01.2009 року на отримання ТОВ «Вол Макс РК» від ТОВ «Вільна каса»металічних дверей в кількості 592 штуки на суму 1110000,0 грн. (в.т.ч. ПДВ -185000,0 грн.), в якій зазначені лише підписи, посади не вказані та прізвища відповідальних за здійснення операції посадових осіб не вказано.

3) перевірці надано документ, який має назву рахунок №1 від 20.01.2009 року на отримання ТОВ «Вол Макс РК»від ТОВ «Вільна каса»металічних дверей, біля підпису особи, яка склала рахунок значиться прізвище ОСОБА_4.

4) перевірці надано документ, який має назву банківська виписка від 21.01.2009 року на перерахування коштів ТОВ «Вол Макс РК»на банківський рахунок ТОВ «Вільна каса»в сумі 1110000,0грн., в графі призначення платежу значиться: оплата за м/п двері згідно рахунку №1 від 20.01.2009 року.

Співробітниками ВПМ ДПІ у м. Чернівці 24.06.2009 р. було отримано письмові пояснення у ОСОБА_4 (а.с.75-77). Згідно письмових пояснень, ОСОБА_4 не мала мети займатися господарською діяльністю ТОВ «Вільна каса», їй невідомо якими видами діяльності займається дане підприємство, де знаходяться складські приміщення і кількість працюючих, статут підприємства вона не формувала, рахунків в установах банків не відкривала. Зарплату на цьому підприємстві ніколи не отримувала, ніяких документів цього підприємства не підписувала, печаткою не розпоряджалася та не володіла. Декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток не заповняла і нікому не доручала цього робити. ОСОБА_4 посадових осіб ТОВ «Вільна каса»ніколи не бачила, не знала, ніяких договорів з ними не підписувала і нікому не доручала цього робити.

В судовому засіданні за ініціативою суду допитано в якості свідка працівника податкової міліції ОСОБА_5, який відбирав пояснення у ОСОБА_4 Свідок підтвердив факти, зазначені в письмових поясненнях ОСОБА_4 Зазначив, що ОСОБА_4 особисто повідомила йому, що раніше проживала в м. Чернівці. Маючи на меті емігрувати в Австралію, готувала пакет документів для посольства і їй порадили для того, щоб показати свій матеріальний стан в посольстві, для подальшого отримання візи, зареєструвати на своє імя юридичну особу. ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_6, який і зареєстрував ТОВ «Вільна каса». В посольстві ОСОБА_4 і її чоловіку відмовлено в еміграції, після цього вона віддала всі документи ОСОБА_6 і більше їх не бачила. ОСОБА_4 підтвердила, що їй невідомо якими видами діяльності займається дане підприємство, де знаходяться складські приміщення і кількість працюючих, статут підприємства вона не формувала, рахунків в установах банків не відкривала, зарплату не отримувала.

Також свідок зазначив, що експертизою встановлено невідповідність підпису ОСОБА_4 тому, що міститься в первинних документах.

16.06.2010р. позивачем до канцелярії суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії відеозапису трансляції щоденних новин під назвою «Чернівецький репортер»телекомпанією ТРК «Чернівці»про реконструкцію торгового сектору №1 МТК «Калинівського ринку»на магнітному носії.(а.с.96-98).

Судом встановлено, що прокурором Шевченківського району м.Чернівці 11 лютого 2010 року було порушено кримінальну справу Я-109028 за ст.205 ч.2 КК України про фіктивне підприємництво та легалізацію коштів, здобутих злочинним шляхом. Кримінальну справу було порушено за фактом реєстрації ОСОБА_6 на підставних осіб, в т.ч ОСОБА_4, фіктивних підприємств, ТОВ «Ватман»м.Чернівці, ТОВ «Вільна каса»м.Київ, ТОВ «Трейд ЛТД»м.Дніпропетровськ, ТОВ «Українські метали»м.Дніпропетровськ, з метою прикриття незаконної діяльності, направленої на створення податкового кредиту та ухилення реально діючих підприємств від сплати податків. Кримінальну справу Я-109028 було обєднано з іншими кримінальними справами в одне провадження Ю-100051. Постановою старшого слідчого в ОВС СВ ОБОЗ УМВС України закрито кримінальну справу Ю-100051 у звязку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_6. (а.с.130-132).

На обґрунтування заперечень відповідачем надано довідку №2068 Науково дослідного експертно криміналістичного центру УМВС в Чернівецькій області, яка була досліджена в судовому засіданні (а.с.74). Експерту для дослідження було надано видаткову накладну №1 від 21.01.2009р. та податкову накладну №1 від 21.01.2009р. У довідці експертом зазначено, що відповісти на питання «Якщо підписи у вказаних документах виконані від руки, то чи виконані вони самою ОСОБА_4?»- не виявляється можливим через конструктивну простоту підписів у рядках «здав»та «підпис, і прізвище особи, яка склала податкову накладну», а також транскрипційні неспівстановності підписів та зразків підпису ОСОБА_4, які досліджувалися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, в тому числі показання свідка, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При вирішенні адміністративної справи суд застосовує нормативно правові акти, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Форму податкової накладної та порядок її заповнення затверджено Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165. Згідно п.18 цього Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Судом було зобовязано позивача надати для дослідження в судовому засіданні товарно транспортні документи з відмітками відправника товару та його отримувача, які б підтверджували реальність товарної поставки.

Однак, позивачем не було надано суду товарно транспортних накладних та інших супроводжувальних документів, які свідчать про транспортування товарів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що для проведення перевірки позивачем відповідачу також не було надано договорів на поставку металічних дверей.

Представник позивача стверджував в судовому засіданні, що транспортування металічних дверей здійснювалося постачальником та позивачу невідомо яким саме чином їх було доставлено до місця призначення. На думку позивача, податкова накладна, видаткова накладна та банківська виписка про перерахування коштів є беззаперечними та достатніми доказами того, що металічні двері було поставлено позивачу.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача з наступних підстав.

Вирішуючи адміністративну справу, суд керувався інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»та Довідкою Вищого адміністративного суду України «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»»від 15 квітня 2010 року.

Під господарською діяльністю уГосподарському кодексі України (стаття 3)розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд вважає, щонаявністьподаткових накладнихдійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.Крім того, суд вважає, що факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка товарів чи послуг мала місце.

Згідно ч.2 ст.207 Господарського кодексу України, недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом досліджувалися фактичні обставини, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем було віднесено до складу валових витрат вартість металічних дверей та включено до податкового кредиту податок на додану вартість з вартості металічних дверей, поставлених ТОВ «Вільна каса».

Суд вважає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту податку на додану вартість та віднесення вартості товарів до валових витрат, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на віднесення вартості металічних дверей до валових витрат та включення ПДВ до податкового кредиту, посилаючись на нікчемність укладених правочинів.

Суд доходить висновку, що відсутність товарно транспортних накладних на підтвердження поставки металічних дверей ТОВ «Вільна каса»ТОВ «Вол Макс РК» є свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції та нікчемність укладеної угоди.

Згідно ст.9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що у податковій накладній №1 від 21.01.2009р. (а.с.67), яка була видана ТОВ «Вільна каса»позивачу, у графі «підпис особи, яка склала податкову накладну»зазначено ОСОБА_4 У видатковій накладній №1 від 21.01.2009р. взагалі не зазначено прізвища особи, яка її видала.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає письмові пояснення ОСОБА_4, в яких зазначено, що вона не підписувала будь яких первинних документів, та показання свідка належними та допустимими доказами того, що надана позивачем податкова накладна та видаткова накладна не мають юридичної сили та доказовості первинних документів, які є підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення до складу валових витрат вартості товару.

Відсутність належних первинних документів на підтвердження поставки товару позивачу, на думку суду, свідчить про нездійснення самих господарських операцій. За такими операціями платник податків не може мати права на податковий кредит та права на віднесення до складу валових витрат вартості товару.

Суд вважає, що в даному випадку мав місце виключно документообіг щодо господарських операцій, які дають право на формування сум податкового кредиту та валових витрат. Позивачем перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, у звязку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Водночас, суд не бере до уваги довідку №2068 Науково дослідного експертно криміналістичного центру УМВС в Чернівецькій області, оскільки експертом не надано чіткої відповіді щодо виконання підпису у податковій та видатковій накладній ОСОБА_4

Суд вважає посилання позивача на описки та технічні помилки в акті перевірки формальними та такими, що не можуть бути підставою для скасування податкових повідомлень рішень.

Також, судом не береться до уваги відеозапис трансляції щоденних новин під назвою «Чернівецький репортер» телекомпанією ТРК «Чернівці»про реконструкцію торгового сектору №1 МТК «Калинівського ринку». Оскільки, відеозапис не містить жодного посилання на те, що вмонтовані металічні двері на МТК «Калиновський ринок»було реалізовано ТОВ «Вол Макс РК» ПП «Ампір плюс».

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженням відповідача про безпідставність включення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 185000 грн. з вартості отриманих металічних дверей від контрагента ТОВ «Вільна каса»та віднесення до складу валових витрат вартості цього товару.

Таким чином, відповідачем правомірно було прийнято податкові повідомлення рішення №0001680231/3 від 29.01.2010р. про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму основного платежу 185000 грн., штрафних санкцій 92500 грн. та №0001670231/3 від 29.01.2010р. про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств на суму основного платежу 235490 грн., штрафних санкцій 70901,68 грн.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у м.Чернівці доведено правомірність свого рішення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У судовому засіданні 07 квітня 2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 12 квітня 2011 року.

Суддя О.П. Скакун