Постанова № 15005058, 05.04.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/517/11

12:30

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

при секретарі судового засідання Самокішин М.І.;

з участю:

представника позивача Чебана В.І.;

представника відповідача Мазурашу М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівці дотовариства з обмеженою відповідальністю "Ларіс"про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у м. Чернівці (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Ларіс” (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача податковий борг в сумі 66300,86 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. Станом на 03.02.2011 року за товариством з обмеженою відповідальністю «Ларіс» рахується заборгованість на загальну суму 66300,86 грн. Дана сума заборгованості на сьогоднішній день являється узгодженою. Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків і зборів зобовязані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 60300,86 грн.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву в якому зазначив, що заперечує проти даного позову, оскільки вважає, що позовна заява подана до суду з порушенням строків звернення до суду. Отже відповідач просив суд залишити позовну заяву без розгляду в частині, оскільки з часу винесення податкових рішень - повідомлень №08 та №09 від 15.11.2007 року пройшло більше ніж три роки, незважаючи на те, що вказані рішення оскаржувались до суду - ці рішення є чинними з моменту винесення, а тому трьохрічний строк слід обраховувати з дня їх винесення.

05 квітня 2011 року Чернівецький окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовив.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що визнає адміністративний позов частково, а саме податковий борг за податковими повідомленнями - рішеннями №06 та №07 які були прийняті 30.10.2008 року.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Судове рішення у звязку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.112 КАС України у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.164 КАС України, суд може до закінчення судового розгляду справи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем прийняти постанову щодо частини позовних вимог, якщо з'ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для справи задовольнити ці вимоги, виділивши їх в окреме провадження.

З урахуванням встановлених обставин справи та аналізу законодавства, яке регулює спірні правовідносини в частині позовних вимог (визнання наявності податкового боргу в сумі 14436,04 грн. в тому числі по ПДВ з товари, що ввозяться на територію України та 3327,68 грн. по миту на товари, що ввозяться на територію України), суд вважає, що часткове визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону та не порушує чиї не будь законні права та інтереси, а тому приймає його.

За відсутності клопотань сторін про ухвалення судового рішення щодо частини позовних вимог, судом продовжено розгляд адміністративного позову щодо іншої частини позовних вимог, які не визнаються відповідачем, без виділення їх в окреме провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ларіс”(58000, м. Чернівці, вул. Головна, 222, ідентифікаційний код 31561502) зареєстроване Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 06.07.2001 р.(а.с. 38).

Заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 15.11.2007 року, що були прийняті на підставі акту перевірки від 02.11.2007 року (а.с. 35-36).

Дані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до Господарського суду Чернівецької області. Постановою Господарського суду Чернівецької області №11 / 265 від 22.05.2008 року відмовлено у задоволенні позовних вимог (а.с. 22-23).

Постанова суду першої інстанції була оскаржена товариством з обмеженою відповідальністю “Ларіс” до Львівського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Ларіс” залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Чернівецької області № 11/265 від 22.05.2008 року без змін (а.с. 37).

Заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 30.10.2008 року, що були прийняті на підставі акту перевірки від 15.10.2008 року (а.с. 16-17).

Дані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до Господарського суду Чернівецької області. Постановою Господарського суду Чернівецької області №2/341 від 26.08.2009 року відмолено у задоволенні позовних вимог (а.с. 9-12).

На підставі вищенаведеного та відповідно до п. п. 6.2.1 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами” Чернівецька обласна митниця м. Чернівці надіслала ДПІ у м. Чернівці подання № 9, 10 від 15.04.2010 року та № 3, 4 від 16.02.2009 року для здійснення заходів з погашення податкового боргу (а.с. 7-8,20-21).

Податковим органом направлені перша податкова вимога від 01.08.2008 року та друга податкова вимога від 10.09.2008 року (а.с. 19).

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці було прийнято рішення №113 від 10 листопада 2008 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (а.с. 52).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі Закон № 2181-III) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Статтею 3 Закону № 2181-ІІІ визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. Як зазначено у п. 1.7 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Згідно п.п. 1.2 - 1.4 ст. 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Абзацом 3 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 ІІІ встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. У випадку оскарження податкового зобовязання нарахованого контролюючим органом в адміністративному порядку чи до суду сума такого податкового зобов'язання вважається неузгодженою (п.п. 5.2.2, 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 Закону). При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею (тобто протягом 10 календарних днів після подання податкової декларації чи з дня отримання податкового повідомлення-рішення), визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається із матеріалів справи, рішеннями судів, що набрали законної сили, в задоволенні позовних вимог ТОВ “Ларіс” про скасування податкових повідомлень відмовлено.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин податкові зобов'язання нараховані контролюючим органом являються узгодженими.

На момент розгляду справи, податковий борг зі сплати податку на додану вартість в сумі 51405,59грн. та ввізного мита в сумі 14895,27 грн. відповідачем в добровільному порядку не сплачено, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем доведено наявність податкового боргу, що в свою чергу відповідачем не спростовано, та не надано доказів про сплату цього боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 71, 72, 76, 79, 86, 94, 112, 136, 158-163, 164, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ларіс» (ідентифікаційний код 31561502) податковий борг в сумі 66300,86 грн. в дохід Державного бюджету України.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 08 квітня 2011 року

Суддя О.В. Боднарюк