Постанова № 14994460, 11.04.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2011 року Справа № 2а-2353/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Єгоровій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Антрацит", про визнання неправомірною бездіяльності у виконавчому провадженні №13/1,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області з вимогою визнати неправомірною бездіяльність Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Луганській області у виконавчому провадженні № 13/1 щодо примусового виконання за виконавчими написами № 1-1612 від 17.10.2000 р., 1317 від 12.08.2002 р., № 1318 від 12.08.2002 р., № 1319 від 12.08.2002 р. на користь ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 29.03.2011 було здійснено заміну первісного відповідача належним Відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області.

В обґрунтування заявлено позову позивач зазначив, що на виконанні різних відділів Державної виконавчої служби тривалий час (з червня 2002 року) знаходиться зведене виконавче провадження №13/1 про стягнення з ДП «Антрацит» (м. Антрацит Луганської області, вул. Ростовська, 38, код платника 32226065) грошових коштів на загальну суму 3332124,20 грн. за виконавчими написами нотаріусів № 1-1612 від 17.10.2000 р., 1317 від 12.08.2002 р., № 1318 від 12.08.2002 р., № 1319 від 12.08.2002р. на користь ТОВ «ЛЕК».

З 2007 р. проведена заміна стягувача у виконавчому провадженні на ОСОБА_2, який мешкає за адресою: м. Луганськ, вул. 3-я Донєцкая, 120-а. та за постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 06.06.2007 р. строк зупинення виконавчого провадження скорочений до дня винесення судом постанови.

Позивач зазначає, що примусове стягнення грошових коштів з боржника не виконується без поважних причин, що є порушенням ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», за яким державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, чим порушуються права стягувача на отримання ним належних йому грошових коштів.

З 02.07.2010 р. за постановою Директора Департаменту ДВС МЮ України Стадніка Г.В. утворена виконавча група у складі керівника групи старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова Максима Валерійовича, членів групи: заступника начальника Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Овчаренко Юлії Сергіївни, головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Матвейчука Артема Валерійовича. Вказаній групі надане доручення щодо накладення арешту та стягнення коштів боржника та його підрозділів, що знаходяться на банківських рахунках (а.с. 10,11).

07.07.2010 р. та 08.07.2010 р. були винесені постанови про накладення арешту на грошові кошти ДП «Антрацит» та його підрозділів, що знаходяться в установах банків, та деякими банками були прийняті до виконання. Але стягнення коштів не було проведено, оскільки запити державного виконавця щодо наявності коштів на рахунках зроблені з порушенням Закону, та тому залишені без задоволення.

З 20.09.2010 р. виконавче провадження знаходиться на виконанні в Підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області. Але з невідомої причини державний виконавець тривалий час (до жовтня 2010 р.) не звертався до суду з поданням про надання дозволу щодо звернення стягнення на нові рахунки згідно з п. 10.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., та постанови про накладення на них арешту не виносилися без поважних причин.

За поданням державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Луганській області Щербатюк Ю.Г. ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 02.11.2010 р. по справі №6-686/2010р. дозволено звертати стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на нових рахунках № 26003006433003, № 26002006433004 в АТ КБ «ТК КРЕДИТ» (м. Київ, вул.. Дмитрівська, 18/24) МФО 322830.

Але, в поданні державного виконавця були неправильно вказані реквізити виконавчого напису № 1318 (замість12.08.2002 р. вказано: «12.08.2005 р.»), що призвело до тривалого невиконання вказаної ухвали суду, оскільки за результатами апеляційного розгляду апеляційної скарги боржника 25.01.2011 р. ухвала Ленінського районного суду від 02.11.2010 р. була скасована та справа повернута на новий розгляд. Нова ухвала суду від 25.02.2011 р. (справа № 6-126/11) за апеляційною скаргою боржника призначена до розгляду на 24.03.2011 р.

В постановах державного виконавця про арешт коштів боржника від 06.12.2010 р. та від 28.12.2010 р. неправильно зроблено посилання на дату постанови про стягнення виконавчого збору (замість 12.10.2002 р. вказане 12.10.2007 р.)

За поданням державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Луганській області Щербатюк Ю.Г. ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 21.12.2010 р. по справі №6-799/2010р. дозволено звертати стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на нових рахунках №2600230284747, №2600530984747 в ФІЛІЇ ПАТ ПІБ В М.ЛУГАНСЬК та № 26005301146693 в ПАТ «БАНК ФОРУМ».

Але, в поданні державного виконавця, тому й в ухвалі суду неправильно вказані реквізити виконавчого напису № 1318 (замість12.08.2002 р. вказано: «12.08.2005 р.»), що робить неможливим накладення арешту на вказані рахунки та виконання судових рішень. Тому арешт на кошти боржника, що знаходяться в установах банків, згідно вказаної ухвали не накладені й досі.

06.12.2010 р. державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Луганській області Лисицею Д.І. винесені постанови про накладення арешту на рахунки боржника, що знаходяться в установах банків. Але в тексті постанов при посиланні на документи ВДВС про стягнення виконавчого збору реквізити постанови ВДВС б/н від 12.10.2002 р. вказані неправильно як «постанова б/н від 12.10.2007р.».

Та після розгляду чисельних позовів боржника до Луганського окружного адміністративного суду з цього приводу постанови державного виконавця скасовані: в частині накладення арешту на суми виконавчого збору та на проведення виконавчих дій: адміністративні справи № 2а-9892/10/1270, № 2а-9894/10/1270, № 2а-9895/10/1270, № 2а-9896/10/1270, № 2а-9900/10/1270, № 2а-9902/10/1270. А постановою суду по справі № 2а-9899/10/1270 постанова державного виконавця від 06.12.2010 р. скасована в цілому.

Така бездіяльність посадових осіб відповідача порушує право стягувача ОСОБА_2 на отримання від боржника належних йому коштів.

Відповідач проти позову заперечував, вважає, що посилання позивача на те, що державний виконавець тривалий час (до жовтня 2010) не звертався до суду з поданням про надання дозволу щодо звернення стягнення на рахунки ДП "Антрацит" не відповідає дійсності, оскільки дане виконавче провадження знаходиться на виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області з 27.09.2010 про, що свідчить відповідна постанова про прийняття до виконання виконавчого провадження.

Для звернення до суду державному виконавцеві потрібні факти-наявність рахунків, які не арештовані, тому 06.10.2010 державним виконавцем направлено запит до ДПА в Луганській області та до ДПІ м. Антрацита Луганської області про перелік рахунків зареєстрованих за боржником.

21.10.2010 підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області отримано відповідь від ДПІ м. Антрацит про відкриті рахунки боржника станом на 12.10.2010.

27.10.2010 державним виконавцем в порядку ст. 377 Цивільно-процесуального кодексу України та ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" направлено подання до Ленінського районного суду м. Луганська про звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунку боржника на підставі відповіді від ДПІ м. Антрацит.

02.11.2010 ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська задоволено подання державного виконавця про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника.

04.11.2010 боржником подано апеляційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська. Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 25.01.2011 скасовано ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 02.11. 2010, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

20.12.2010 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області надійшла відповідь від ДПА у Луганській області, з якою встановлено, що боржником в жовтні 2010 відкрито три нових розрахункових рахунка.

20.12.2010 державним виконавцем направлено подання до Ленінського районного суду м. Луганська про звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунку боржника на підставі відповіді ДПА в Луганській області №23379/29-016 від 15.12.2010.

21.12.2010 Ленінський районний суд м. Луганська задовольнив подання державного виконавця про звернення стягнення на кошти боржника.

28.12.2010 державним виконавцем на підставі ст. ст. 5, 6, 50, 63 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанови про арешт коштів боржника, які прийняті до виконання. Копії постанов направлено сторонам.

Даний факт підтверджує правомірність дій державного виконавця, які спрямовані на виконання виконавчих написів!

Посилання позивача на те, що державний виконавець не звертався до правоохоронних органів з відповідним поданням про притягнення боржника до відповідальності суперечить дійсності, оскільки 21.02.2011 державним виконавцем на підставі ч. 1 ст. 382 КК України та ст. ст. 5, 6, 88 Закону України «Про виконавче провадження» направлено подання до прокуратури м. Антрацит про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ДП "Антрацит" не зважаючи на те, що нові рахунки божником не відкриваються.

Посилання позивача на те, що державним виконавцем не накладено арешт на майно боржника суперечить дійсності, оскільки ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження" (редакція від 09.09.210) передбачено звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. Але, державним виконавцем виявлено рахунки, які арештовано і вживаються заходи щодо стягнення грошових коштів з них, тобто накладення арешту на майно було б вже неправомірними, оскільки державному виконавцеві відомо, що все рухоме майно боржника знаходиться у податковій заставі; товари в обороті, вугілля майбутнього видобутку та майнові права на грошові кошти знаходяться у заставі Філії "Луганське Центральне відділення Промінвестбанку". Заставодавцем рухомого майна є ДПІ та Філія "Луганське Центральне відділення Промінвестбанку", а відповідно до вимог ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється для забезпечення вимог стягувача заставодержателя.

Третя особа у справі, ДП "Антрацит" також заперечувала проти заявленого позову та зокрема зазначила, що стягнення з ДП «Антрацит» заборгованості на користь ОСОБА_2 провадиться за виконавчими написами нотаріуса: № 1-1612 від 17.10.2000 року, № 1317 від 12.08.2002 року, № 1318 від 12.08.2002 року, №1319 від 12.08.2002 року. Тобто, проведення виконавчих дій державними виконавцями у зведеному виконавчому провадженні № 13/1 направлене саме на виконання виконавчих написів нотаріуса, а не на виконання рішення суду про стягнення з ДП Антрацит» заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Також, стаття 382 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Отже, як стаття 65 Закону України «Про виконавче провадження» так і стаття 382 КК України передбачають певні наслідки за невиконання, або перешкоджання виконанню саме рішення суду.

Оскільки зведене виконавче провадження №13/1 відкрито по виконанню виконавчих написів нотаріуса, а не по виконанню рішення суду про стягнення заборгованості, твердження представника позивача щодо умисного невиконання державним підприємством «Антрацит» рішення суду, що полягає у відкритті в 2009 та 2010 роках нових рахунків, є хибним та не обґрунтовується нормами діючого законодавства, в свою чергу у державного виконавця немає законних підстав для направлення відповідного подання до правоохоронних органів.

Заслухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З пояснень позивача та його представника, наданих у судовому засіданні, суду нарешті вдалося встановити, що ж саме позивач має на увазі під "неправомірною бездіяльністю Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Луганській області у виконавчому провадженні № 13/1"

Так позивач вважає, що бездіяльність відповідача виявилася в:

- не вжитті заходів щодо арешту коштів на розрахункових рахунках третьої особи, ДП "Антрацит";

- не здійсненні арешту майна боржника ДП "Антрацит";

- не зверненні до правоохоронних органів (прокуратури) з поданням про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення;

- і нарешті, невиконанні виконавчого провадження протягом встановленого законом 6-місячного строку з 02.07.2010.

При цьому під невиконанням виконавчого провадження позивач вважає відсутність фактичного стягнення з боржника та перерахування на його рахунок грошових коштів в сумі 3 332 124,20 грн.

Слід зазначити, що позивач в своїх доводах весь час посилався на вчинені відповідачем дії, як-то внесення до суду подання про надання дозволу на арешт коштів на розрахункових рахунках, винесення постанов про накладення арешту на розрахункові рахунки і т.д., при цьому зазначав, що ці дії лише створюють видимість діяльності з боку органу виконавчої служби, оскільки фактичного перерахування коштів на його рахунок за наслідками вжиття цих дій не відбулося.

Таким чином доводи позивача та фактичні обставини наведені на їх обґрунтування з самого початку суперечать заявленій позивачем вимозі про визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки сам же позивач висвітлює числені дії відповідача під час виконання виконавчого провадження №13/1.

Так, судом було встановлено, що 02.07.2010 постановою заступника міністра юстиції №1086/11 при відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було створено виконавчу групу щодо здійснення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню №13/1. Цього ж дня керівником групи було дано доручення накласти арешт на рахунки боржника ДП "Антрацит" згідно ухвали Краснолуцького міського суду від 01.10.2009 (а.с. 10-11).

07 липня 2010 року на виконання доручення керівника групи підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Луганській області було винесено постанови про накладення арешту на кошти боржника (а.с. 134-163).

20.09.2010 постановою заступника міністра директора Департаменту державної виконавчої служби було передане, а постановою відповідача від 27.09.2010 прийняте зведене виконавче провадження №13/1 (а.с. 74).

Після прийняття зведеного виконавчого провадження відповідачем 06.10.2010 було направлено запит до ДПІ в м. Антрацит про наявні розрахункові рахунки боржника ДП "Антрацит". На підставі інформації, отриманої від ДПІ в м. Антрацит вих. №10423/7/290 від 12.10.2010 відповідач звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська з подання про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках боржника (а.с. 75-78).

02.11.2010 ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська задоволено подання державного виконавця про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника (а.с. 79).

04.11.2010 боржником подано апеляційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська. Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 25.01.2011 скасовано ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 02.11. 2010, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 80-87).

06.12.2010 відповідачем прийнято постанови про накладення арешту на розрахункові рахунки боржника (а.с. 107-133).

20.12.2010 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області надійшла відповідь від ДПА у Луганській області, з якою встановлено, що боржником в жовтні 2010 відкрито три нових розрахункових рахунка.

20.12.2010 державним виконавцем направлено подання до Ленінського районного суду м. Луганська про звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунку боржника на підставі відповіді ДПА в Луганській області №23379/29-016 від 15.12.2010.

21.12.2010 Ленінський районний суд м. Луганська задовольнив подання державного виконавця про звернення стягнення на кошти боржника (а.с. 88-95).

28.12.2010 державним виконавцем на підставі ст. ст. 5, 6, 50, 63 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанови про арешт коштів боржника, які прийняті до виконання (96-101).

Також судом встановлено, що відповідач 01.12.2010 звернувся з запитами до ДАІ в Луганській області та БТІ м. Антрацит і отримав відповіді щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів №1/24/885 від 20.12.2010 та №3/32 від 06.01.2011 (а.с. 166-171).

21.02.2011 відповідач за вих. №886 звернувся до прокурора м. Антрацит з поданням про притягнення посадових осіб ДП "Антрацит" до кримінальної відповідальності за умисне невиконання виконавчих написів натаріусів (а.с. 104-105).

Таким чином судом встановлено, що відповідач отримавши інформацію про наявні відкриті рахунки відповідача в банківських установах звернувся до суду з відповідними поданнями та на підставі ухвал суду виніс постанови про накладення арешту на зазначені рахунки. Тобто доводи позивача в цій частині щодо невжиття заходів щодо арешту рахунків відповідача є очевидно абсурдними, оскільки в матеріалах справи наявні підтвердження зворотнього вжиття відповідачем відповідних заходів, а відтак, відповідачем не допущено бездіяльності.

Що ж стосується наявності або відсутності грошових коштів на арештованих рахунках, то ці обставини не залежать від дій органу виконавчої служби.

Отримання чи не отримання відповідей банківських установ не може вважатися бездіяльністю відповідача, як на тому наполягає позивач, оскільки відповідачем реалізовано надане йому право виносити постанови про накладення арешту на рахунки та надіслано відповідні постанови банкам, а надання чи не надання відповідей на ці постанови вже відноситься до сфери прав та обов'язків банківських установ, які не є відповідачами у справі.

В частині доводів позивача про невжиття заходів щодо арешту майна третьої особи суд зазначає наступне.

Арешт майна боржника та його реалізація з метою погашення вживається лише у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості. Втім, на даний час накладено арешт на рахунки боржника в банківських установах, і кошти перераховані на ці рахунки будуть стягнуті на користь позивача, за таких обставин відсутні підстави вважати вичерпаними заходи щодо здійснення стягнення за рахунок грошових коштів боржника.

Доводи позивача про невжиття відповідачем дій щодо звернення до правоохоронних органів з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб боржника за невиконання судового рішення спростовуються наданим позивачем поданням №886 від 21.02.2011 до прокурора м. Антрацит.

Що ж стосується порушення відповідачем встановленого 6-місячного строку здійснення виконавчого провадження, починаючи з 02.07.2010 як вважає позивач, слід звернути увагу, що 02.07.2010 було створено виконавчу групу, 02.07.2010 надано доручення від імені керівника групи, члену групи державному виконавцю накласти арешт, що і було здійснено 07.07.2010. Тобто всі ці дії здійснювалися державним виконавцем як членом виконавчої групи відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який не є відповідачем у справі.

Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Луганській області виконавче провадження було передане постановою заступника міністра від 20.09.2010 та прийняте лише 27.09.2010 про, що свідчить відповідна постанова (а.с. 74). І з цього часу до моменту звернення позивача з позовом до суду (21.03.2011) ще не сплинув 6-місячний строк про порушення якого заявляє позивача, а відтак, і ці доводи позивача спростовуються матеріалами справи та не приймаються судом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність бездіяльності відповідача під час виконання зведеного виконавчого провадження №13/1 та відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Антрацит", про визнання неправомірною бездіяльності у виконавчому провадженні №13/1 залишити без задоволення.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 18.04.2011

Суддя А.М. Каюда