Постанова № 14993332, 04.04.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-9740/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Швець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафторесурс" до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафторесурс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Олевському районі Житомирської області. Просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2010 року за № 0000412350/1, яким товариству визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 44735 грн. 00 коп. (за основним платежем 32239 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12496 грн. 00 коп.) та за № 0000422350/1, яким товариству визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38317 грн. 00 коп. (за основним платежем - 25774 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12543 грн. 00 коп.). В обґрунтування позову позивач зазначає, що 20 жовтня 2010 року працівниками відповідача було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафторесурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, про що був складений акт від 20.10.2010 року за № 13/23-01/31816675. В акті перевірки зафіксовано порушення з боку позивача вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 4.1 статті 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі вказаного акту видано податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2010 року № 0000412350/0 відповідно до якого товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 44735 грн. 00 коп. та № 0000422350/0 згідно якого товариству визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38317 грн. 00 коп. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Олевському районі Житомирської області. Рішенням відповідача про результати розгляду первинної скарги № 5090/23 від 26.11.2010 року, податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2010 року № 0000412350/0 та № 0000422350/0 залишені без змін, а скарга без задоволення. Після чого, позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2010 року за № 0000412350/1, яким товариству визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 44735 грн. 00 коп. (за основним платежем 32239 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12496 грн. 00 коп.) та за № 0000422350/1, яким товариству визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38317 грн. 00 коп. (за основним платежем - 25774 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12543 грн. 00 коп.). Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 26 листопада 2010 року, вважає їх неправомірними, безпідставними та необґрунтованими, а тому просить скасувати їх.

Ухвалою суду від 04.04.2011 року Державну податкову інспекцію у Олевському районі замінено її правонаступником - Лугинською міжрайонною державною податковою інспекцією.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Посилається на наявність у платника податку усіх необхідних первинних документів, які містять обов'язкові реквізити, передбачені чинним законодавством України. Вважає, що заниження сум податку на прибуток та податку на додану вартість не відбулося, висновки ДПІ у Олевському районі Житомирської області про порушення товариством п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 4.1 статті 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є хибними, а відповідно спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, надали письмові заперечення. Пояснили, що проведеною перевіркою було виявлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4. статті 7, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 32239 грн. 00 коп., а також було виявлено порушення п. 4.1 статті 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 25774 грн. 00 коп. Вважають оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Також зазначили, що первинні документи позивача складені з порушенням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Олевському районі Житомирської області, суд приходить до наступних висновків.

Дані правовідносини регулюються Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" (в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафторесурс" як юридична особа зареєстроване 15.03.2002 року Олевською районною державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у Олевському районі Житомирської області (Лугинській МДПІ).

20 жовтня 2010 року на підставі направлення від 04.10.2010 року № 168 податковими інспекторами ДПІ у Олевському районі Житомирської області було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Нафторесурс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року.

Перевірку проведено у присутності керівника товариства Ремньова О.М. та головного бухгалтера Левчук Л.Ф.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4. статті 7, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на суму 32239 грн. 00 коп. та порушення вимог п. 4.1 статті 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 25774 грн. 00 коп.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Олевському районі Житомирської області було складено акт від 20 жовтня 2010 року за № 13/23-01/31816675 (а.с.8-25), на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2010 року за № 0000412350/0 відповідно до якого товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 44735 грн. 00 коп. та № 0000422350/0 згідно якого товариству визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38317 грн. 00 коп. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до відповідача. Рішенням ДПІ у Олевському районі Житомирської області про результати розгляду первинної скарги № 5090/23 від 26.11.2010 року, податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2010 року № 0000412350/0 та № 0000422350/0 залишені без змін, а скарга без задоволення. За результатами розгляду скарги ДПІ у Олевському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2010 року за № 0000412350/1, яким товариству визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 44735 грн. 00 коп. (за основним платежем 32239 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12496 грн. 00 коп.) (а.с. 26) та за № 0000422350/1, яким товариству визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38317 грн. 00 коп. (за основним платежем - 25774 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12543 грн. 00 коп.) (а.с.27).

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2010 року за № 0000412350/1 суд зазначає слідуюче.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 1.20.1. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно із п.п.1.20.2., п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав (п.п. 1.20.5-1., п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Підпунктом 1.20.6. п. 1.20, ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Підпункт 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

В акті перевірки зазначено, що на порушення п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариством було занижено валові доходи шляхом реалізації палива пов'язаним особам: ТОВ "Промбудспортіндустрія", МП "Азалія", ВАТ "Олевська СПМК-10" за цінами нижчими ніж звичайні в результаті чого занижено валові доходи за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року у сумі 58360 грн. 00 коп.

В судовому засіданні встановлено, що ДПІ у Олевському районі не доведено того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Таким чином, враховуючи норми п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якою встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган, а згідно акту перевірки податкові інспектори дійшли до висновку про невідповідність ціни договору рівню звичайних цін тільки на підставі співставлення реалізації ідентичних товарів іншим покупцям, по цінам реалізації, які діяли у відповідні періоди, то суд вважає, що при продажу паливно-мастильних матеріалів ціни товариством формувались вірно, а тому висновки про заниження валового доходу підприємства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року у сумі 58360 грн. 00 коп. є неправомірними.

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товариство завищило валові витрати на суму 70772 грн. 00 коп. за рахунок включення до валових витрат придбання та послуги оренди автомобіля ГАЗ 52-01 МЗ 36-07 отримані від ТОВ "Промбудспортіндустрія" відповідно до договорів найму (оренди) транспортних засобів від 30.12.2007 року та 04.01.2010 року.

З таким висновком податкового органу суд також не може погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В акті перевірки зазначено, що надані товариством акти прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг, видаткові накладні, що мають відношення до договорів оренди автомобіля не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і тому не можуть бути підставою для включення їх до складу валових витрат. Зокрема, в них нібито відсутня інформація про фактично виконанні роботи та надані послуги, не надано дозволи на перевезення небезпечних вантажів даним бензовозом, тобто в них відсутнє підтвердження фактичного надання послуг. Проте, оглянувши в судовому засіданні копії актів прийому-передачі виконаних робіт та наданих послуг, видаткових накладних, що мають відношення до договорів оренди автомобіля, не можливо погодитись з висновком податкового органу.

Так, відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Посилання в акті перевірки на не зазначення у вказаних документах одиниці виміру господарської операції, суд до уваги не приймає, оскільки перевіряючими не було враховано те, що до складу валових витрат були віднесені витрати пов'язані з орендою бензовозу. Як вбачається із договорів оренди, бензовоз було орендовано для здійснення викачки, закачки, перекачки паливно-мастильних матеріалів та для внутрішнього переміщення паливно-мастильних матеріалів (а.с.42-43).

Вказана господарська операція обліковується, як правило, календарними місяцями, що і є одиницею виміру. При цьому у всіх вищевказаних документах чітко вказані періоди, коли надавались послуги з оренди автомобіля. Тому висновки податкового органу щодо невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства спростовується змістом вказаних документів.

У зв"язку з цим віднесення витрат по оренді автомобіля до складу валових, які підтверджуються первинними документами, в яких наявні всі необхідні реквізити є правомірним.

Крім того, згідно із п. 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 44735 грн. 00 коп. (32239 грн. 00 коп. - основний платіж та 12496 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції), а тому скасовує податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 року за № 0000412350/1.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2010 року за № 0000422350/1 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.2.1 та п.п. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Нормою п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до матеріалів справи, позивач, сформував податковий кредит у березні 2009 року на суму ПДВ - 2833 грн. 00 коп., у жовтні 2009 року на суму ПДВ 7321 грн. 00 коп. та у квітні 2010 року на суму ПДВ 4000 грн. 00 коп. на підставі накладних виданих товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Промбудспортіндустрія» (ЄДРПОУ 13580039).

Податкові накладні наявні в матеріалах справи підтверджують всі отримані послуги по оренді автомобіля. Відповідають вимогам чинного законодавства, а тому, на думку суду, ТОВ «Нафторесурс» правомірно сформувало свій податковий кредит за березень 2009 року на суму ПДВ - 2833 грн. 00 коп., за жовтень 2009 року на суму ПДВ 7321 грн. 00 коп. та за квітень 2010 року на суму ПДВ 4000 грн. 00 коп. на підставі вищенаведених податкових накладних.

Таким чином, з вищенаведених підстав суд не бере до уваги твердження податкового органу, щодо неправомірності включення до податкового кредиту витрати за послуги оренди автомобіля.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість", ст. ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нафторесурс" задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2010 року за № 0000412350/1, яким товариству визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 44735 грн. 00 коп. (за основним платежем - 32239 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12496 грн. 00 коп.) та № 0000422350/1, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38317 грн. 00 коп. ( за основним платежем - 25774 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12543 грн. 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 08 квітня 2011 р.