Постанова № 14992801, 06.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 р. справа № 2а-23141/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кониченка О.М.

при секретарі

12 год. 40 хв. вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк

зал судового засідання № 109

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кониченко О. М. при секретарі судового засідання Мірошниченко О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Санаторно - курортного реабілітаційного центру «Словянський курорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» м. Словянськ

до Словянської обєднаної державної податкової інспекції

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень рішень № 0002642341/0 та № 0002632341/0 від 17.09.2010 року

За участю

представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

від третьої особи: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнє підприємство «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» м. Словянськ, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень від 17.09.2010 р. № 0002642341/0 та № 0002632341/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Словянською ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку з питань правильності обчислення та правомірності нарахування податку на прибуток за 1 квартал 2010 року та податку на додану вартість з підприємством ТОВ «ІК «Ремист» за березень 2010 року, за результатами якої складено акт № 6086/23-30708492 від 06.09.2010 року, яким встановлено порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції № 283/97-ВР від 22.05.1997 зі змінами та доповненнями, та п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002642341/0 та № 0002632341/0 від 17.09.2010 року, які позивач вважає необгрунтовними та таким що суперечать вимогам діючого законодавства тому просив суд їх скасувати.

Представник позивача надав через канцелярію суду клопотання, відповідно до якого просив справу розглянути за його відсутності та позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідача до судового засідання 06.04.2011 року явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, проти позову заперечував надавши письмові заперечення.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача до судового засідання 06.04.2011 року явку свого представника не забезпечила.

Су дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Дочірнє підприємство «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» м. Словянськ 10.03.2000 року зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Словянської міської ради Донецької області, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 30708792, знаходиться на податковому обліку Словянської обєднаної державної податкової інспекції. Згідно Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів 19 грудня 2066 року, позивач є санаторно-курортним закладом, здійснює виробничу, науково-дослідну, торгівельну та іншу господарську діяльність .

Відповідач, Словянська обєднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Словянською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення та правомірності нарахування податку на прибуток за 1 кв. 2010 року та податку на додану вартість з підприємством ТОВ «ІК «Ремист» за березень 2010 року, за результатами чого складено акт № 6086/23-3-30708792 від 06.09.2010 року.

Актом перевірки встановлено порушення:

-пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції № 283/97-ВР від 22.05.1997 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 18827 грн. за 1 квартал 2010 року;

-п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 15061 грн. за березень 2010 року.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки № 6086/23-3-30708792 від 06.09.2010 року надав до Словянської ОДПІ заперечення від 13.09.2010 року.

Словянською ОДПІ було надано висновок від 15.09.2010 року за № 37628/10/23- 313-3 про результати розгляду заперечень до акту перевірки, в якому йдеться про встановлені порушення у акті перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002632341 від 17 вересня 2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у сумі 22592,40 грн., в тому числі за основним платежем 18827 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3765,40 грн.;

-№ 0002642341/0 від 17 вересня 2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у сумі 22591,50 грн., в тому числі за основним платежем 15061 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7530,50 грн.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент правопорушення.

Відповідно до п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платниками податку на прибуток підприємств є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до п.п.11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

23 квітня 2010 року Дочірнє підприємство «Санаторно - курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було надано до відповідача податкову декларацію з податку з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року та декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року з розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ.

Як встановлено під час розгляду справи, між ДП «Санаторно - курортним реабілітаційним центром «Словянський курорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» м. Словянськ (замовником) та ТОВ «ІК «Ремист» (генпідрядник) було укладено договори № 01/02-10 від 01.02.2010 року, № 02/03-10 від 02.02.2010 року на проведення підрядних робіт (ремонту номеру № 123, 808, 521, 338 санаторію «Ювілейний» та кладової блоку їдальні санаторію «Словянський») термін виконання яких до 19.03.2010 року, загальна вартість - 90367,20 грн.

Словянською обєднаною податковою інспекцією у акті перевірки зокрема зазначено що згідно довідки ДПІ у Куйбишевському районі про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ІК «Ремист» встановлено, що на підприємстві відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької діяльності, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

На підставі викладено, відповідачем робиться висновок, що оскільки у ТОВ «ІК «Ремист» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, підприємство не знаходиться за юридичною адресою та не надає податкову звітність, договори № 01/02-10 від 01.02.2010 року, № 02/03-10 від 02.02.2010 року на проведення підрядних робіт мають ознаки нікчемності, тому позивачем занижено податок на прибуток за 1 квартал 2010 року на загальну суму 18827 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 15064 грн. за березень 2010 року.

Су вважає висновки відповідача такими, що не відповідають вимогам діючого законодавста.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Відповідно до ст.1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст.3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частиною 2 даної статті передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством., а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Виконання сторонами умов договорів підтверджується наявними в матеріалах справи та виданими ТОВ «ІК «Ремист» - податковими накладними від 31.03.2010 року №№ 622, 623, 624, 625, 626 та актами приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року: від 19.03.2010р. на суму 6139,20 грн. по ремонту номеру № 808 санаторію «Ювілейний»; від 19.03.2010р. на суму 21435,60 грн. по ремонту номеру № 521 санаторію «Ювілейний»; від 19.03.2010р. на суму 16218,00 грн. по ремонту номеру № 123 санаторію «Ювілейний»; від 19.03.2010р. на суму 17878,80 грн. по ремонту номеру № 338 санаторію «Ювілейний», від 19.03.2010р. на суму28695,60 грн. по ремонту приміщення кладової блоку їдальні санаторію «Словянський».

Позивач, на підставі пункту 11.4 вищезазначених договорів розрахувався з «ІК «Ремист» за виконані роботи, шляхом надання у березні та квітні 2010 року санаторно-курортних путівок до здравиці Словянського курорту на загальну суму 91130 грн., що підтверджується реєстром путівок, випуск яких виготовлений ДП «СКРЦ «Словянський курорт» ЗАТ «Укрпрофздравниця» у березня 2010 року та листами замовленнями ТОВ «ІК»Ремист» № 11/03-10 від 11.03.2010 року, № 18/03-10 від 18.03.2010 року, № 31/03-10 від 31.03.2010 року, видатковими накладними № 109 від 15.03.2010 року, №119 від 18.03.2010 року № 121 від 18.03.2010 року, № 1422 від 31.03.2010 року та податковими накладними №№ 336, 336/1 від 31.03.2010 року, №№324, 324/1 від 18.03.2010 року, №№ 320, 320/1 від 18.03.2010 року, №№ 316, 316/1 від 15.03.2010 року, що знаходяться в матеріалах справи.

Отримані від ТОВ «ІК»Ремист» податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень 2009 року.

Тобто, позивачем здійснено розрахунки за договорами підряду, на всю суму наданих послуг, що також підтверджується актом проведення звіряння розрахунків між ДП СКРЦ «Слов'янський курорт» та ТОВ «ІК «Ремист».

Згідно частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно пункту 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 180 Господарського кодексу України, та того факту, що умови договорів № 01/02-10 від 01.02.2010 року, № 02/03-10 від 02.02.2010 року на проведення підрядних робіт виконані, суд вважає що сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відтак, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те що ТОВ «ІК» Ремист» не має необхідних умов для проведення відповідної господарсько-економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. З наведених підстав відповідач стверджує про те, що спірні операції не мають реального товарного характеру, однак ці обставини не встановлені під час перевірки, за наслідками якої відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0002642341/0 та № 0002632341/0 від 17.09.2010 року

Що стосується нікчемності договорів на проведення підрядних робіт № 01/02-10 від 01.02.2010 року, № 02/03-10 від 02.02.2010 року суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України який набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме: 1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; 2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 Цивільного Кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 228 Цивільного кодексу України (в редакції яка діяла на час складання акту перевірки) передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України свідчили про нікчемність правочинів - договорів на проведення підрядних робіт № 01/02-10 від 01.02.2010 року, № 02/03-10 від 02.02.2010 року, також, вказані правочини не визнавались недійсними у судовому порядку (з огляду на нині діючу редакцію ч.3 ст.228 ЦК України, якою передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави), тому будь-які підстави для того, щоб вважати їх нікчемними, відсутні, оскільки з наведеного вбачається, що позивач отримав послуги, існуючими контрагентами, що підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними та іншими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки судом встановлено, що господарські операції з проведення підрядних робіт, згідно договір № 01/02-10 від 01.02.2010 року, № 02/03-10 від 02.02.2010 року були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0002642341/0 та № 0002632341/0 від 17.09.2010 року були прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Санаторно - курортного реабілітаційного центру «Словянський курорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» м. Словянськ до Словянської обєднаної державної податкової інспекції за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень рішень № 0002642341/0 та № 0002632341/0 від 17.09.2010 року задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення № 0002642341/0 від 17.09.2010 року Словянської обєднаної державної податкової інспекції.

Скасувати податкове повідомлення рішення № 0002632341/0 від 17.09.2010 року Словянської обєднаної державної податкової інспекції.

Стягнути з Державного бюджету на користь Дочірнього підприємства «Санаторно - курортного реабілітаційного центру «Словянський курорт» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» м. Словянськ судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 06 квітня 2011 року.

Повний текст постанови складено та підписано 11 квітня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.