Рішення № 14983864, 18.04.2011, Дружківський міський суд Донецької області

Справа 2-153/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Гонтар А.Л.

при секретарі Костенко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк” (далі ПАТ КБ "Приватбанк" ) звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою про стягнення за кредитним договором до ОСОБА_1, ОСОБА_2.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до кредитного договору № 89М-07 від 15.02.2007 року отримав кредит в розмірі 200000 гривень зі сплатою 20 відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованності за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.01.2012 року .

Банк цілком виконав зобовязання перед боржником, шляхом надання кредиту, але відповідач, порушив графік погашення кредиту, внаслідок чого, утворилась заборгованість, яка станом на 30.03.2010 року складає 230513,83 гривні.

Позивач просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договром у розмірі 230513,83 гривні гривні та понесені ними судові витрати: державне мито у розмірі 1700 гривня та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120грн.

Представник позивача Филипенок А.О. не зявилась до суду, надала заяву з клопотаннням розглядати справу у її іфдсткності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та в уточненої позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1, ОСОБА_2 не зявилися у судове засідання, про час та місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином, про що в справі є повідомлення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа забовьязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник забовьязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом, встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 16.09.2008 року між ними та позивачем укладено кредитний договір № 89М-07, відповідно до якого вони отримали кредит в розмірі 200000 гривень зі сплатою 20 відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.01.2012 року (а.с.5-8)

Згідно п. 2.2.3 кредитного договору позичальник зобовязався погашати кредит в дату згідно графіку погашення кредиту та процентів, зазначеному в додатку № 1, а саме, щомісячно погашати заборгованість за кредитом, за відсотками, комісією.

Відповідно до ст.526 ЦК України, сторони мають виконувати зобовязання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

На час розгляду справи судом сума заборгованості ОСОБА_1, ОСОБА_2 за кредитним договором № 89М-07 від 15 лютого 2007 року, враховуючи право банку вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, відповідно до ст. 11 ЦПК України складає 230513,83 гривні, з яких:

-поточна заборгованість за кредитом 190363,75 гривень;

-заборгованість за процентами за користування кредитом - 1586,36 гривень;

-простроченна заюоргованість за відсотками за користуванням кредитом 38238,47 гривень;

- пеня 325,25 гривень.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно позову банк до заборгованості відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2 включив пеню 325,25 гривень.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі порушення позичальником будь-якого зобовязання, передбаченого п.п.2.2.2.,2.2.3 договора, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу (а.с.7).

Оскільки позичальники ОСОБА_1, ОСОБА_2 порушили строки платежів за зобовязаннями як по сплаті кредиту, так і по сплаті процентів за користування кредитом, позивач з цього приводу звернувся до суду, відповідач повинен відповідно до п. 4.1 кредитного договору, ст. 6, ст. 546, ст. 549 ЦК України сплатити позивачу штраф, який на час розгляду справи судом складає 401,33 гривень.

Із положення ст.625 ЦК України вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший відсоток не встановлений договором.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 2.3.7 кредитного договору при настанні подій, зазначених в п. 2.3.3, в тому числі порушенні позичальником будь-якого з зобовязань, передбачених умовами цього договору, банк має право стягнути кредит до настання строків, передбачених п. 7.1 цього договору , в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави, а також реалізувати свої вимоги, що випливають з цього договору за рахунок іншого майна позичальника, його гарантів та поручителів відповідно до діючого законодавства.

Тобто вимоги банку про дострокове повернення ОСОБА_1, який прострочив виконання зобовязання, частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів є такими, що ґрунтуються на законі.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між тими ж сторонами 15 лютого 2007 року було укладено договір іпотеки, стосовно будинку загальною площею 168,7 кв.м., який розташовано у АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека вид забезпечення виконання зобов»язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченою іпотекою зобов»зання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За договором іпотеки (п.п.16.7 16.9) з метою задоволення своїх вимог банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов»язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, при цьому, звернення стягнення за укладеними договорами не пов»язане з обов»язковим розірванням кредитного договору (а.с.8-10).

Відповідно до п. 16.7.1 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов»язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 23 Договору іпотеки реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

П. 27 договору передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки одним із способів, в тому числі шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»або шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

З договору іпотеки випливає, що в іпотеку відповідачем було передано будинок, загальною площею 168,7 кв.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку»реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу або шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до умов договору та ст. 38 Закону суд звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк»у будь-якій особі-покупцеві з укладенням договору купівлі-продажу від імені ЗАТ КБ «Приватбанку»та особою-покупцем, з початковою ціною предмета іпотеки 230000 гривень, яка визначена в договорі іпотеки.

Згідно зі ст.ст. 39, 41 Закону України «Про іпотеку»предмет іпотеки може бути реалізованим за рішенням суду, зокрема і на прилюдних торгах.

Наведені положення укладеного між сторонами договору іпотеки ОСОБА_1 оспорені не були, судом або в інший спосіб не скасовані та не змінені.

В позовній заяві банк просить звернути стягнення на предмет іпотеки саме на підставі п. 27 договору та ст. 38 Закону, оскільки таке звернення стягнення передбачене договором та Законом, позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки банком від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу підлягають задоволенню.

Слід звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 15 лютого 2007 року, укладеним між ЗАТ «ПриватБанком»та ОСОБА_1, посвідченим 15 лютого 2007 року приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі № 950, будинок з надвірними будівлями, загальною площею 168,7 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 у м.Дружківкк Донецької області, що належить ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 89М-07 від 15 лютого 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ «ПриватБанком»в сумі 230513,83 гривень, яка складається на 30.03.2010 року, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 230000 (двісті тридцать тисяч) гривень.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1% ціни позову, але не менше 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більш 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1700 грн. (а.с.1).

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості, яка складає 230513,83 гривні. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у розмірі 52305,13 гривень, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів»станом на час звернення позивача до суду 10 лютого 2010 року із справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру витрати сплачувалися в розмірі 120 грн. (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. № 825). При подачі позовної заяви позивачем сплачено 120 гривень (а.с. 2). На користь позивача підлягає стягненню 120 гривень.

Керуючись ст.10, 11, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України , ст.. 526,625,1050,1054 ЦК України, ст.. 1,35,38,40 Закону України «Про іпотеку», ст.. 109 ЖК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” в частині звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 89М-07 від 15 лютого 2007 року, укладеним між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»та ОСОБА_1.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 15 лютого 2007 року, укладеним між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»та ОСОБА_1, посвідченим 15 лютого 2007 року приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі № 950, будинок з надвірними будівлями, загальною площею 168,7 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 у м.Дружківкк Донецької області, що належить ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 89М-07 від 15 лютого 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ «ПриватБанком»в сумі 230513,83 гривень, яка складається на 30.03.2010 року, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 230000 (двісті тридцать тисяч) гривень.

В іншій частині позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (на р/р 64993919400001 МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) державне мито у розмірі 1700 (тисячу сімсот) гривень та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: А. Л. Гонтар