Рішення № 14976509, 12.04.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року Справа № 18/5026/673/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача –Самойленко О.В. –представник за довіреністю,

від відповідача –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “СЛВ”, м. Черкаси

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

ім. Устименка, с. Крутьки, Чорнобаївського району, Черкаської

області

про стягнення 35 140 грн. 81 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство “СЛВ” до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Устименка про стягнення заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 2010/04/14-01 від 14 квітня 2010 року в розмірі 35 140 грн. 81 коп., в тому числі: 30 425 грн. 04 коп. - основний борг та 4 715 грн. 77 коп. –пеня.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 березня 2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 12 квітня 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 березня 2011 року було зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 12 квітня 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/673/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 14 квітня 2010 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Устименка (покупець) та приватним підприємством “СЛВ” (постачальник) було укладено договір поставки № 2010/04/14-01.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобов’язався передати у строк, обумовлений цим договором у власність покупцеві гібрид кукурудзи вартістю 73 425 грн. 00 коп., а покупець зобов’язався прийняти та оплати товар.

Позивач свої зобов’язання за договором поставки виконав повністю та поставив відповідачу товар на загальну суму 73 425 грн. 04 коп., що підтверджується копією видаткової накладної №РН-0000003 від 16 квітня 2010 року.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи та відтиском печатки підприємства у вищевказаній видатковій накладній.

Судом враховано, що видаткова накладна від 16 квітня 2010 року не містить номеру та дати договору поставки.

Проте, під час розгляду даного спору відповідачем не було спростовано доводів позивача, що правовідносини виникли між сторонами саме на підставі договору № 2010/04/14-01.

Також оформлення видаткової накладної та поставка-отримання товару відбулося під час дії договору від 14 квітня 2010 року.

Згідно п. 3.7. договору після відгрузки товару кінцева сума розрахунку буде уточнена (скоригована) в залежності від фактичної ваги посівної одиниці. Отже, кінцеву суму поставки було скориговано на 0,04 грн.

У відповідності до п. 2.3. договору покупець зобов’язався оплатити товар шляхом перерахування:

- авансу в розмірі 25 000 грн. 00 коп. ( в тому числі ПДВ - 4 166 грн. 67 коп.) на рахунок постачальника, зазначеному у тексті цього договору, протягом 2 банківських днів з дати укладення договору;

- 48 425 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ –8 070 грн. 83 коп.) на рахунок постачальника, не пізніше 01 липня 2010 року.

14 квітня 2010 року відповідач сплатив позивачу 25 000 грн. 00 коп. авансу з дотриманням встановленого строку, що підтверджується копією платіжного доручення №333, а також погасив частково решту вартості поставленого товару на суму 18 000 грн. 00 коп. з порушенням строку оплати встановленого договором.

Всього відповідачем було сплачено на користь позивача 43 000 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача 30 425 грн. 04 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №2010/04/14-01 від 14 квітня 2010 року.

29 грудня 2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості.

Відповідач зазначену вимогу отримав 30 грудня 2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач не повідомив позивача про результати розгляду вимоги, заборгованість не сплатив.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 30 425 грн. 04 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Пунктом 6.1. договору поставки визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем будь – якого з грошових зобов’язань, зазначених в цьому договорі, покупець зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 4 715 грн. 77 коп. пені, нарахованої за період з 02 липня 2010 року по 28 березня 2011 року з урахуванням здійснених відповідачем проплат за поставлений товар.

Слід зазначити, що позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також невірно визначено період прострочення виконання грошового зобов’язання.

При цьому судом враховано, що п. 6.1. договору не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

За таких обставин, розмір пені нарахований за період з 02 липня 2010 року по 01 січня 2011 року (з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України) складає 3 597 грн. 85 коп.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 3 597 грн. 85 коп. пені, в решті вимог про стягнення 1 117 грн. 92 коп. пені слід відмовити, в з’язку з безпідставним нарахуванням.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Устименка, с. Крутьки, Чорнобаївського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 03793679 на користь приватного підприємства “СЛВ”, вул. Героїв Дніпра, 85, кв. 49, м. Черкаси, ідентифікаційний код 32180581 –30 425 грн. 04 коп. –основної заборгованості, 3 597 грн. 85 коп. –пені, 340 грн. 23 коп. витрат на сплату державного мита та 228 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

3. В решті вимог –в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 14 квітня 2011 року.