Рішення № 14975901, 18.04.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.11 Справа № 17/25/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ

до Державного підприємства «Хімічний завод «Південний», м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 3 116 143 грн. 41 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Подкова І.Л., паспорт серія НОМЕР_1 вид. Лисичанським МВУМВС України в Луганській обл. 03.09.1999, довіреність № 59 від 01.01.2011;

від відповідача: Зоріло В.В., довіреність № 218-74 від 12.01.2011.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за використану в вересні-листопаді 2010 року активну електроенергію у сумі 2597806,45 грн., компенсації перетоків реактивної електроенергії у сумі 91315,50 грн., пені у сумі 416745,80 грн., 3% річних у сумі 4522,97 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 5752,69 грн., за договором про постачання електричної енергії №2 від 29.12.2006.

У судовому засіданні 24.03.2011, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 18.04.2011 на 10-00 хв.

Відповідач у запереченні на позовну заяву від 23.03.2011 № 218-667, зданим у судовому засіданні 18.04.2011 проти заборгованості не заперечує та просить зменшити розмір пені на 50%, у звязку зі складним фінансовим становищем підприємства.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ «Луганське енергетичне обєднання» (позивач у справі), як Постачальником, та Державним підприємством «Хімічний завод «Південний» (відповідач у справі), як Споживачем було укладено договір № 2 від 29.12.2006 про постачання електричної енергії (далі Договір), за яким Постачальник зобовязується постачати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електричних установок Споживача з загальною приєднаною потужністю 77240 кВт, а Споживач зобовязується оплачувати Постачальнику її вартість.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору, відповідач зобовязується для визначення величини спожитої електроенергії щомісячно 1 числа згідно з Додатком „Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії” знімати покази розрахункових засобів обліку, оформляти результати відповідно до Додатку „Форма „Акт про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”, та направляти уповноваженого представника у відділ збуту Лисичанської філії (РЕМ) за адресою: м. Рубіжне, вул. Крупської 1-а, для подання Акту про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії за розрахунковий період, отримання рахунків для здійснення остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію та інших платежів, передбачених Договором. Одночасно з рахунками Постачальник надає Споживачу під розпис два екземпляра підписаного зі свого боку Акту про використану електричну енергію, який складається за формою, наведеною у Додатку «Форма «Акт про використану електричну енергію». Споживач повертає один екземпляр підписано зі свого боку Акту про використану електричну енергію разом з Актом про зняття показів розрахункових засобів обліку за наступний розрахунковий період.

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору, остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, а також надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено електричну енергію відповідачеві належним чином.

Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за активну електроенергію за період вересень-листопад 2010 року, на сплату якої позивачем було виставлено рахунки №2-2/9/1 від 04.10.2010, отриманий відповідачем 04.10.2010, №2-2/10/1 від 04.11.2010, отриманий відповідачем 04.11.2010, № 2-2/11/1 від 02.12.2010, отриманий відповідачем 02.12.2010, на загальну суму 3878952,83 грн. Вручення зазначених рахунків відповідачу підтверджується матеріалами справи.

Також в процесі використання електричних мереж та споживання електроенергії відповідач генерує реактивну електроенергію і потужності, що спричиняє додаткові технологічні втрати активної електроенергії та погіршує показники якості останньої. Таким чином, згідно умов договору відповідач має сплачувати вартість послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, яка за період листопад - грудень 2010 року складає 91315,50 грн. Відповідачу було вручено відповідні рахунки (а.с.51,64,81), але оплату не було здійснено у звязку з чим за ним також утворилась заборгованість у вказаній сумі.

У звязку з тим, що відповідач умови договору порушив та виставлені рахунки не сплатив в повному обсязі та вчасно, позивач звернувся до суду та просить стягнути заборгованість у судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 416745,80 грн., інфляційних нарахувань у сумі 5752,69 грн. та 3% річних у сумі 4522,97 грн. за періоди, згідно наданих позивачем до матеріалів справи розрахунків.

Відповідач проти позову в частині основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань не заперечив, відносно пені подав клопотання про зменшення її розміру на 50%, яке обґрунтоване складним фінансовим становищем підприємства.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення рахунків на їх оплату. Однак, зобовязання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобовязання по сплаті боргу у сумі 259780,45 грн. - за спожиту активну електроенергію, у сумі 91315,50 грн. за спожиту реактивну електроенергію. Однак, 22.03.2011, 25.03.2011, 28.03.2011, 05.04.2011, 11.04.2011, 14.04.2011 відповідач здійснив оплату основного боргу частково в сумі 55000,00 грн., що відповідними платіжними доручення, доданими відповідачем до матеріалів справи.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 55000,00 грн. слід припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору.

Сплата вартості послуг за перетікання реактивної електроенергії в сумі 91315,50 грн. відповідачем також здійснена не була, у звязку з чим підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобовязань за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 416745,80 грн., що нарахована на заборгованість, що виникла в листопаді 2009 року листопаді 2010 року, за період, згідно наданого розрахунку, яка є вірно нарахованою та обґрунтовано заявленою.

Позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану на заборгованість, що стягнута згідно рішень господарського суду Луганської області у справах № 14/86 від 13.05.2010, № 19/101 від 31.05.2010, № 14/189 від 10.06.2010 та № 9/195 від 02.09.2010 згідно яких також була також стягнута пеня за період по 01.06.2010.

В частині зясування факту наявності боргу за період з березня по серпень 2010 року має місце преюдиція у вигляді рішень у справах № 14/86, № 19/101, № 14/189, № 9/195, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на час її слухання, борг, стягнутий за рішенням суду у справах № 14/86, № 19/101, № 14/189, № 9/195 відповідачем не погашений в пому обсязі.

Тому, позивачем заявлена вимога про стягнення пені за період з 02.06.2010 згідно наданого розрахунку у сумі 416745,80 грн., яка є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Однак, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Суд враховує, що відповідач є державним підприємством та здебільшого фінансується за рахунок бюджетних коштів, стан фінансування на час виникнення заборгованості перед позивачем не був задовільним, про що свідчить наданий представником відповідача звіт про фінансові результати.

Крім того, стягнення пені в повному розмірі суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з водопостачання та водовідведення, що надаються споживачам.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, до 208372,90 грн. У стягненні решти пені слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 4522,97 грн. та інфляційні нарахування у сумі 5752,69 грн. за періоди, згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 4522,97 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 5752,69 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 2542806,45 грн., за реактивну електроенергію у сумі 91315,50 грн., пені у сумі 208372,90 грн., 3% річних у сумі 4522,97 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 5752,69 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню. В частині стягнення пені у сумі 208372,90 грн. слід відмовити. В решті вимог провадження у справі слід припинити.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п.11 ч.1 ст. 80, 82, п. 3 ч. 1 ст. 83, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ДП «Хімічний завод «Південний», Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Заводська, 1-г, ідентифікаційний код 35283037, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне обєднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-а, ідентифікаційний код 31443937:

борг за активну електроенергію у сумі 2542806,45 грн. на р/рахунок зі спеціальним режимом використання № 260303289060 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, видати наказ;

борг за реактивну електроенергію у сумі 91315,50 грн., пеню у сумі 208372,90 грн., 3% річних у сумі 4522,97 грн. та інфляційні нарахування у сумі 5752,69 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. на п/рахунок № 2600518645 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, видати наказ.

3. В частині стягнення пені у сумі 208372,90 грн. відмовити.

4. В частині решти позовних вимог провадження у справі припинити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 20.04.2011.

Суддя О.С. Фонова