Рішення № 14975778, 13.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/33813.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ України Дистрибуція»

про стягнення 3900267, 18 грн.

                                                                       Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Анапріюк А.С., Шилан Т.П.

від відповідача: Колток О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача недорахованих штрафних санкцій у розмірі 755026, 27 грн., 3136368, 76 грн. –неустойки та 8872, 15 грн. –відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок невиконання обов’язку щодо повернення майна після припинення договору оренди № 02/07-О від 18.07.2010 р. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язання щодо повернення приміщення після закінчення строку дії договору оренди № 02/07-О від 18.07.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.11.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився у зв’язку з неявкою у судові засідання учасників провадження у справі, необхідність подання доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2011 р. зупинено провадження у даній справі до вирішення справи № 44/424 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Александер”до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція”про стягнення 4 108 533, 08 грн. та набрання рішенням законної сили, зобов’язано сторін повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.03р. провадження у даній справі поновлено, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.03.2011р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні 30.03.2011р. судом оголошено перерву до 06.04.2011р.

У процесі провадження у справі позивач неодноразово збільшував позовні вимоги.

06.04.2011р. через канцелярію Господарського суду міста Києва позивач в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку в розмірі 5354198, 42 грн., 21487,79 грн. –відшкодування майнової шкоди, а також просить покласти на відповідача судові витрати в т.ч. витрати на оплату правової допомоги в сумі 200000 грн.

Враховуючи, що подана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, суд приймає її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2011р. провадження у справі № 51/338 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Александер»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція»про стягнення з останнього 755026,27 грн. недорахованих штрафних санкцій припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

У судовому засіданні 06.04.2011р. представники сторін підтримали свої позиції.

У даному судовому засіданні судом, в порядку ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Александер” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція” укладено договір оренди № 02/07-О, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач –прийняти в тимчасове користування нежиле приміщення з обладнанням та інвентарем, розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 10, загальною площею 243,7 кв.м., для розміщення офісу та/чи банківської установи.

Згідно з п. 1.2 договору об’єкт оренди здається орендарю на підставі акту прийому-передачі, з обладнанням та інвентарем, перелік якого вказано у додатку № 1, що є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.10. договору сторони домовились, що зазначений нижче розмір орендної плати у євро є фіксованим та не змінюється протягом перших шести місяців строку оренди. Починаючи з сьомого місяця строку оренди, розмір орендної плати підлягає коригуванню орендодавцем в наступному порядку:

місяць орендирозмір щомісячної орендної плати, еквівалент (євро/місяць)

1-6 місяць27000, 00

7-18 місяць27000, 00 + 4% = 28080, 00

19-30 місяць28080, 00 + 5% = 29484, 00

31-34 місяць29484, 00 + 10% = 32432, 40 Порядок подальшого коригування розміру орендної плати визначається сторонами додатково.

Згідно з п. 3.2 договору за наявності умов, передбачених п.7.2 договору, відповідач зобов’язаний не пізніше 3-х календарних днів з моменту настання однієї з подій, вказаних у п. 7.2 (крім випадку загибелі об’єкту оренди) передати позивачеві об’єкт оренди. Передача об’єкту оренди оформлюється актом прийому-передачі об’єкта оренди, що має бути підписаний обома сторонами. При відсутності претензій позивача до відповідача щодо виконання умов даного договору, в т.ч щодо п.п.3.16, 5.5 договору, позивач приймає об’єкт оренди та підписує акт прийому-передачі об’єкту оренди.

Пунктом 6.5 договору сторони узгодили, що у разі розірвання даного договору на підставі п. 7.2 (окрім випадку загибелі об’єкта оренди) відповідач зобов’язаний повернути позивачеві об’єкт оренди у порядку, встановленому п. 3.2 договору.

Відповідно до п. 7.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань. Строк оренди за даним договором починається з дати підписання сторонами акта прийому-передачі об’єкту оренди та складає 2 роки та 10 календарних місяців.

Даний договір припиняє свою дію в тому числі, через закінчення строку оренди та небажання відповідача скористатися своїм правом на його продовження, яке зазначено у п. 7.1 даного договору.

14.09.07р. позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 243,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка, 10, що підтверджується актом прийому-передачі (копія –у матеріалах справи).

У зазначеному акті прийому-передачі сторони зафіксували технічний стан нежитлового приміщення, а також навели перелік обладнання та інвентарю, який передано в оренду.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач прострочив повернення приміщення з оренди, а тому, в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України просить суд стягнути з нього неустойку - подвійну плату за користування приміщенням за час прострочення за період з 15.07.2010р. до 12.01.2011р.

14.07.2010р. відповідач направив позивачеві лист №458, в якому повідомив про закінчення строку дії договору №02/07-О від 18.07.07р. і запропонував підписати акт прийому-передачі приміщення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в силу вимог п.4 ст. 284 ГК України, ст.764 ЦК України договір оренди припинився у зв’язку із закінченням строку на який його було укладено, тобто 14.07.2010р.

Враховуючи, що договір припинився, беручи до уваги п. 3.2 договору, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов’язаний протягом 3 календарних днів, тобто не пізніше 17.07.2010р., повернути об’єкт оренди позивачеві.

Проте об’єкт не був повернутий позивачеві у передбачений договором строк, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, який було обумовлено в договорі . Якщо наймач не виконує свого обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 3.2. договору встановлено зобов’язання відповідача не пізніше 3-х календарних днів з моменту настання однієї з подій, вказаних у п. 7.2 (крім випадку загибелі об’єкту оренди) передати позивачеві об’єкт оренди. Передача об’єкту оренди оформлюється актом прийому-передачі об’єкта оренди, що має бути підписаний обома сторонами.

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачеві приміщення не пізніше 17.07.2010р.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що позивач надає відповідачеві можливість користування двома телефонними лініями. Факт передачі відповідачеві зазначених ліній підтверджується відповідним актом від 14.09.07р.

Судом встановлено, що після закінчення дії договору сторонами здійснювалось листування з приводу повернення об’єкту оренду позивачеві. Перешкодою для повернення приміщення була наявність у ньому численних недоліків, зокрема, пошкодження виводів двох телефонних ліній, які передавалися у користування відповідачеві, кондиціонеру на зовнішній стороні приміщення на місці кріплення металевої сітчастої огорожі, а також відсутністю проектно-технічної документації тощо.

Суд враховує ту обставину, що пунктом 3.2 договору сторони узгодили зобов’язання позивача прийняти приміщення за умови відсутності претензій щодо виконання умов договору.

З представлених у справі доказів вбачається, що у позивача були претензії щодо стану приміщення, а отже твердження відповідача про необґрунтоване ухилення позивача від прийняття приміщення суд вважає безпідставним.

З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2011р. відповідач повернув з оренди, а позивач прийняв зазначене нежитлове приміщення.

Обгрунтовучи свої заперечення, відповідач посилається на відсутність у договорі письмової угоди про неустойку у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення.

Проте суд не погоджується із вказаною позицією відповідача з огляду на наступне.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

З наведеного випливає, що угода про забезпечення виконання зобов’язань має бути укладена в письмовій формі або існує пряма вказівка закону про забезпечення виконання зобов’язання.

Оскільки ч.2 ст. 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, тобто, існує пряма вказівка закону про забезпечення виконання зобов’язання, суд визнає твердження відповідача про відсутність правових підстав для стягнення неустойки необґрунтованими.

Разом з тим, перевіривши правильність обчислення позивачем суми неустойки, зважаючи на те, що відповідач повинен був повернути приміщення позивачеві не пізніше 17.07.2010р., суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача неустойки підлягає задоволенню частково, в сумі 5239370, 71 грн. за період з 18.07.2010 до 12.01.2011р.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 21487,79 грн. відшкодування майнової шкоди, заподіяної відповіачем внаслідок невиконання обов’язку щодо повернення майна після припинення договору оренди та неправомірного користування нежитловим приміщенням, суд відмовляє у її задоволенні, оскільки несплата відповідачем коштів за комунальні платежі після закінчення строку дії договору не є шкодою у розумінні ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи наведене, судом задовольняються заявлені вимоги частково, в сумі 5239370, 71 грн..

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються пропорційно задоволених вимог на обидві сторони.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Александер” просить включити до складу судових витрат та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція” витрати на оплату послуг адвоката на суму 200000, 00 грн.

В обґрунтування понесених витрат суду представлено договір № 29/2010 про надання правової допомоги від 20.10.2010 р., укладений між Адвокатським об’єднанням «Крикун і партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Александер” та квитанція до прибуткового касового ордеру № 6 від 27.10.2010 р. про прийняття від позивача коштів у розмірі 200000, 00 грн.

Факт виконання Адвокатським об’єднанням “Крикун та партнери” зобов’язань за договором № 29/2010 про надання адвокатських послуг у вигляді правової допомоги від 20.10.2010 р. підтверджується наявним у матеріалах справи актом здачі-прийняття адвокатських послуг від 30.03.2011 р.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордеру № 6 від 27.10.2010 р. позивач сплатив 200000, 00 грн. Адвокатському об’єднанню“Крикун та партнери”.

У матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія свідоцтва № 3491 від 30.10.2008 р., виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури про право Каліної Анастасії Володимирівни на зайняття адвокатською діяльністю.

При цьому суд відзначає, що позовна заява, з якою Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Александер” звернулось до Господарського суду міста Києва підписана саме Каліною Анастасією Володимирівною, як адвокатом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову –на відповідача;

при відмові в позові –на позивача;

при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте суд вважає заявлену позивачем суму 200000 грн. завищеною по відношенню до суми позову.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що позовні вимоги у даній справі задоволені частково, до складу судових витрат включається сума, яка була сплачена за надання адвокатських послуг у вигляді правової допомоги у розмірі 100000, 00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Александер” задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція” (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 34664089), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Александер” (01004, м. Київ, б-р. Тараса Шевченка, 10, код ЄДРПОУ 22926991) 5239370, 71 (п’ять мільйонів двісті тридцять дев’ять тисяч триста сімдесят грн. 71 коп.) грн.. –неустойки, 100000, 00 (сто тисяч грн. 00 коп.) грн. –адвокатських послуг, 24853, 38 (двадцять чотири тисячі вісімсот п’ятдесят три грн. 38 коп. ) грн. –державного мита та 230, 01 (двісті тридцять грн. 01 коп.) грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

                                                                                Повне рішення складено: 19.04.2011 р.