Рішення № 14975724, 13.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/2413.04.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

доПриватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд"

простягнення 3132,47 грн.

Представники сторін: від позивача Павлов О.С. - представник; від відповідачане з‘явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про стягнення із Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія Укренергобуд" заборгованості на загальну суму 3132,47 грн., у тому числі 2295,08 грн. –основного боргу, 665,30 грн. – інфляційних втрат та 172,09 грн. -3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг по договору № 8ЖКП на загальну суму 2295,08 грн. За таких обставин, позивач посилаючись на норми Цивільного кодексу України просить стягнути заборгованість з урахуванням штрафних санкцій.

Як вбачається з витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 29.03.2011 за ідентифікаційним кодом 16291301 значиться Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укренергобуд".

Таким чином, оскільки ідентифікаційний код Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" 16291301, з яким позивач уклав договір, на підставі якого заявлено позов співпадає з кодом 16291301 Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд", то суд приходить до висновку про можливість замінити Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" на його правонаступника Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" згідно ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження надсилалась на усі відомі адреси, та була повернути поштовим відділенням у зв‘язку з незнаходженням відповідача по жодній з них.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

01.01.2008 між Закритим акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укренергобуд", правонаступником якого є відповідач та Відкритим акціонерним товариством "Укренерговугілля", правонаступником якого є позивач укладено договір про надання койко –місць у гуртожитках відповідача № 8ЖКП.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач надає в своїх гуртожитках у м. Чернобиль –2 койко –місць для проживання робітників відповідача з 01.01.2008 року.

Згідно з п. 4.1 договору вартість одного койко –місця сплачується у сумі 19,62 грн. за сутки. Вартість койко –місця може уточнятись по мірі зміни ціноутворюючих факторів.

Оплата наданих послуг здійснюється на умовах 100% попередньої оплати на заявлену кількість койко –місць (п. 4.2 договору).

Виконання наданих послуг оформлюється актом виконаних робіт, підписаного сторонами (п. 4.3 договору).

В підтвердження виконання позивачем умов договору, позивачем надано до матеріалів справи акти наданих послуг за липень 2008 на загальну суму 1454,52 грн., за червень 2008 на загальну суму 1407,60 грн., які підписані та затверджені позивачем та відповідачем.

Відповідачем доказів виконання зобов‘язань по договору щодо оплати оренди койко –місць, не надано. Позивач зазначає, що відповідачем перераховано позивачу кошти на суму 567,04 грн. Отже, позивач вважає, що відповідач заборгував йому кошти у розмірі 2295,08 грн.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договорами найму (оренди).

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як вбачається зі змісту умов договору, сторонами погоджено, що оплата по договору здійснюється у формі 100% попередньої оплати. Суд відзначає, що позивач, надавши койко –місця в оренду без попередньої оплати, а відповідач прийнявши та сплативши за них після користування, своїми конклюдентними діями змінили порядок розрахунків, який передбачений п.п. 4.2 укладеного між сторонами договору, а відповідно, необхідно застосувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача зобов‘язання оплатити вартість оренди на загальну суму 2295,08 грн., на підставі договору № 8ЖКП, то судом вимагалось від позивача надати в матеріали справи належні докази направлення на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту об’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

Однак позивачем не надано суду жодних доказів звернення до відповідача з вимогою та направлення відповідачу вимоги про сплату заборгованості по оренді у розмірі 2295,08 грн. станом на момент звернення позивача до суду. Отже суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати наявним порушення відповідачем прав позивача, невизнання такого права при зверненні до суду.

Крім того, суд відзначає, що надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем процесуального обов'язку, покладеного на нього статтею 56 Господарського процесуального кодексу України, а не пред'явленням вимоги боржникові.

Зазначена позиція викладена зокрема і у п. 11 Листа Вищого господарського суду від 11.04.2005, № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", також у відповідь на питання чи може вважатися надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'язку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у п. 6 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зазначено, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України.

Виходячи зі встановлених обставин справи з урахуванням, що суд при прийнятті рішення обмежений предметом та підставами заявленого позову, а вимоги позивача про стягнення заборгованості обґрунтовуються несплатою відповідачем орендних платежів на суму 2295,08 грн., строк оплати за які передбачений у формі попередньої оплати, а з вимогою про сплату орендних платежів позивач, до звернення з позовом до суду, не звертався, підстави для задоволення позову в частині стягнення 2295,08 грн. відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 2295,08 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 655,30 грн., 3% річних у розмірі 172,09 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, оскільки судом не встановлено факту порушення відповідачем грошового зобов’язання щодо оплати оренди, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти

Дата складання повного рішення 18/04/2011