Рішення № 14975679, 05.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/6105.04.11 За позовом Державного публічного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Макрорівневі будівельні технології»

Про стягнення 49 379,44 грн.

                                                                                 Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Байдюк С.В. –за дов. № 0387/10 від 01.06.2010р..

Від відповідача не з’явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 49 379,44 грн. заборгованості, що виникла у зв’язку з порушенням умов Договору № 0309 від 25.06.2009р., з яких 49379,44 грн. - основного боргу, 6224,40 грн. - пені, 2394,00 грн. - штрафу, 5015,01 грн. –інфляційних витрат, 1546,03 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у порушення умов договору відповідач свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 було порушено провадження у справі № 49/61 та призначено розгляд справи на 02.03.2011.

У судовому засіданні 02.03.2010 оголошувалася перерва до 23.03.2011.

Представник позивача у судовому засіданні 02.03.2011 подав клопотання про заміну сторони у справі.

Відповідач проти позову заперечує, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному судове засідання, призначене на 23.03.2011, не відбулося.

23.03.2011 представник позивача подав письмові пояснення по суті відзиву № 05/04-184 від 22.03.2011, відповідно до яких просив задовольнити позовні вимогив повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 розгляд справи було призначено на 05.04.2011.

Представник позивача у судове засідання 05.04.2011 з’явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяви.

Відповідач у судове засідання не з’явився, 04.04.2011 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання представника відповідача, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки доказів поважності причин відсутності представника відповідача у судовому засіданні до клопотання не надано. Крім того, у частині 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України передбачено, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

25 червня 2009 року між Державним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Укрбуд»(далі –Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макрорівневі будівельні технології (далі –Замовник) був укладений договір № 03/09 (далі –Договір).

Відповідно до умов якого п. 1.1 Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов’язання щодо виконання наступних робіт: «Моніторинг ринку енергозберігаючих технологій з рекомендаціями їх використання в великопрогонній будівлі критого ринку в м. Києві. Консалтинг ДБН В.2.6-31:2006 «Теплова ізоляція будівель і споруд. Конструкції будинків і споруд».

Підрядник приступає до виконання робіт згідно з завданням зазначеним у листі Замовника (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що загальна вартість робіт 28 500,00 грн., крім того ПДВ 5700,00 грн. Всього 34200,00 грн.

На виконання умов Договору Позивачем були надані Відповідачу послуги на загальну суму 34200,00 грн. що підтверджується актом передачі –приймання робіт, виконаних на підставі Договору № 03/09 від 14.07.2009р. (копія акта міститься в матеріалах справи).

Згідно до п. 4.1 Договору, після закінчення робіт Підрядник подає Замовнику Акт приймання –передачі виконаних робіт в установленому порядку та Звіт по моніторингу в 2-х екземплярах, на паперових носіях. Замовник в свою чергу зобов’язаний прийняти виконані роботи і протягом 3 днів з дня отримання Акта приймання –передачі виконаних робіт підписати його (п. 4.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобов‘язання оплатити отримані послуги не виконав та має заборгованість у розмірі 34200,00 грн.

Зі слів позивача претензія відповідачу не направлялася, адже як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.202 року № 15-рп/2002 обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов’язком особи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У клопотанні № 1 представник відповідача повністю заперечував проти позову говорячи про те, що відповідач ніколи не надавав Позивачу завдання, визначене п. 1.2 Договору, крім того спірний договір він не укладав, у зв’язку з чим і зазначив, що вказаних правочин є фіктивний.

Однак, як зазначив позивач, для виконання робіт необхідно було отримати від їх замовника вихідні дані, які в подальшому, а саме у кінці червня 2009 року були отримані разом із підписаним Договором. Зі слів Позивача зазначені дані згідно додатку Г ДБН А.2.2-3-2004 є завданням ТОВ «Макрорівневі будівельні технології»на виконання робіт. Крім того, зазначені роботи були виконані належним чином та прийняті Відповідачем, про що свідчить звіт «Моніторингу ринку енергозберігаючих технологій з рекомендаціями їх використання в великопрогонній будівлі критого ринку в м. Києві та акт передачі –приймання робіт № 1 від 14.07.2009р.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент винесення рішення відповідач не розрахувався повністю з позивачем за надані послуги, а саме відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 34200,00 грн.

Факт невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманих від позивача послуг належним чином доведений, документально обґрунтований.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 34200,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 6224,40 грн. - пені, 2394,00 грн. - штрафу, 5015,01 грн. –інфляційних витрат, 1546,03 грн. –3% річних.

Оскільки відповідач не сплатив суму основного боргу є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

          Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

          Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 546,03 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю за період, визначений в розрахунку позивача.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 5015,01 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю за період, визначений в розрахунку позивача.

При порушенні умов Договору винна сторона сплачує штрафні санкції у розмірі суми Договору (п. 5.3).

Щодо стягнення штрафних санкцій, а саме 6224,40 грн. - пені, 2394,00 грн. - штрафу, судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи стягнення з відповідача пені та штрафу Позивач посилався на ст. 231 Господарського кодексу України відповідно до якої штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений Договором чи законом.

Однак, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягає.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом, як помилково вважає позивач.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду за період, визначений в розрахунку позивача, а саме в розмірі 3 693,60 грн.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо оплати наданих послуг, в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

У судовому засіданні 02.03.2011 представник позивача подав клопотання № 05/04-129, відповідно до якого посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.02.2011р. № 83, просив змінити назву позивача з Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»на Державне публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд».

При цьому на підтвердження зазначено факту позивачем додано копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 156298, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 778962.

                     Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку щодо необхідності заміни назви позивача Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»на Державне публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд».

                              Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді покладаються господарським судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.          Задовольнити клопотання представника позивача №05/04-129.

2.          Замінити назву позивача Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»на Державне публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд».

3.          Позов задовольнити частково.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макрорівневі будівельні технології»(02192, м. Київ, Дарницький бульвар, 19/70, код ЄДРПОУ 33107062) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного публічного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд»(02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 23, код ЄДРПОУ 33298371) 44 454,64 грн. заборгованості за Договором № 0309 від 25.06.2009р., з яких 34200,00 грн. - основного боргу, 3693,60 грн. - пені, 5015,01 грн. –інфляційних витрат, 1546,03 грн. –3% річних, крім того 444,41 державного мита та 212,40 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині у позові відмовити.

6. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення 14.04.2011