Постанова № 14972371, 25.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2011 року 10:20 № 2а-2292/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Мацюк І. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського міського центра зайнятості

доЖитлово-будівельного кооперативу «Учитель-3»

простягнення заборгованості в сумі 43040,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність №11-77 від 05.01.2011 року)

від відповідача не зявились, ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2011 року до судді Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Київського міського центру зайнятості звернувся до з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3»про стягнення коштів в розмірі 43040,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2010 року було залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2010 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду на 21 березня 2011 року.

У судове засідання, зявився представник позивача, який позовну заяву підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено норми чинного законодавства, зокрема, ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», а саме не було подано вчасно інформацію до державної служби зайнятості інформації про звільнених працівників.

До судового засідання не зявився представник відповідача, при цьому було встановлено що відповідач, був належним чином повідомлений, причини неявки до суду не надали, клопотання про перенесення дати судового розгляду до суду не надходило.

Відповідно до положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до положень ст.128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Житлово-будівельний кооператив «Учитель-3» зареєстроване Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 20.11.1989 року, що посвідчується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (серія А01 №407472).

Розпорядженням Голови правління Житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3»№306/1 від 30.04.2010 року з 30.04.2010 року в звязку із скороченням штату працівників (п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП)) було звільнено із посад ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Відповідно до частини третьої ст. 492 КЗпП власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості інформацію про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Під «вивільненням»працівника слід розуміти припинення трудового договору з ініціативи роботодавця на підставах, визначених п.1 ст. 40 КЗпП, а саме у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.

Аналогічна за змістом норма зафіксована в абз.1 п. 5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до якої при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

При цьому, наказом Міністерства праці та соціальної політики України №420від 19.12.2005 року «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення»було затверджено форми Звітів, які мають подаватись підприємствами, установами, організаціями, їх структурними підрозділами та філіями, незалежно від форм власності у зв'язку зі звільненням працівників, що обумовлене змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, зокрема:

ьформа звітності №4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників»;

ьформу звітності №4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників».

Таким чином, відповідно до положень ст. 492 КЗпП, п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення»та положень наказу Міністерства праці та соціальної політики України №420від 19.12.2005 року «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення», роботодавцем подаються до державної служби зайнятості за місцем реєстрації роботодавців інформація про звільнення працівників в такі строки та в такій формі:

ьне пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників - форма звітності №4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників»;

ьдесятиденний термін після фактичного вивільнення працівників - форма звітності №4-ПН (план) «Звіт про фактичне вивільнення працівників».

Водночас, як було встановлено в судовому засіданні, що не спростовується відповідачем, вказані форми звітності ним не подавались до державної служби зайнятості за місцем реєстрації Житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3».

Відповідно до Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №47 від 24.06.1991 року Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

Відповідно до пп. А) п.6 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №47 від 24.06.1991 року Інспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, передусім щодо.

27.08.2010 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості було проведено перевірку дотримання відповідачем положень чинного законодавства щодо подання звітності, про що було складено Акт №63-Ш про порушення законодавства України про звільнення населення. Відповідно до вказаного Акту, позивачем було встановлено факт порушення відповідачем положень п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», а саме відповідач не подав Звітності про заплановане та фактичне вивільнення працівників за ф. №4-ПН (план, факт) до Дарницького районного центру зайнятості.

При цьому, відповідно до п.8 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №47 від 24.06.1991 року Інспекції надається право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені ст.5 і ст.20 Закону України «Про зайнятість населення»і за недодержання вимог ст.8 і ст.18 зазначеного Закону.

Відповідно до абз.2 п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення»у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Під час проведення перевірки, відповідач надав довідки про нараховану заробітну плату за рік вивільнених працівників, зокрема:

ьдовідка №20/08 від 26.08.2010 року, нарахована заробітна плата ОСОБА_3 за період з 30.04.2009 року по 30.04.2010 року складає 13 842,00 грн.;

ьдовідка №21/08 від 26.08.2010 року, нарахована заробітна плата ОСОБА_8 за період з 30.04.2009 року по 30.04.2010 року складає 7951,00 грн.;

ьдовідка №22/08 від 26.08.2010 року, нарахована заробітна плата ОСОБА_9. за період з 30.04.2009 року по 30.04.2010 року складає 7 831,00 грн.;

ьдовідка №20/08 від 26.08.2010 року, нарахована заробітна плата ОСОБА_5 за період з 30.04.2009 року по 30.04.2010 року складає 4 041,00 грн.;

ьдовідка №24/08 від 26.08.2010 року, нарахована заробітна плата ОСОБА_6 за період з 30.04.2009 року по 30.04.2010 року складає 7 831,00 грн.;

ьдовідка №25/08 від 26.08.2010 року, нарахована заробітна плата ОСОБА_10 за період з 30.04.2009 року по 30.04.2010 року складає 1 544,00 грн.;

Як наслідок, Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості в Акті було застосовано до відповідача штрафні санкції в розмірі 43040 грн.

Вказаний Акт отримала уповноважена особа відповідача за дорученням ОСОБА_12, яка з Актом ознайомилась 27.08.2010 року, від отримання копії відмовилась.

Відповідно до пояснень позивача, ні в судовому ні в адміністративному порядку розмір нарахованих штрафних санкцій відповідачем не оскаржувалось.

12.11.2010 року, позивач направив до відповідача претензію на суму 43040 грн. із проханням перерахувати суму штрафу на рахунок Київського міського центру зайнятості, яка була отримана позивачем 18.11.2010 року.

Водночас, відповідач в добровільному порядку кошти не перерахував, заборгованість на рахунки не сплатив.

Відповідно до Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №47 від 24.06.1991 року, Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення, центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. При цьому, одним із основних завдань державної служби зайнятості є контроль за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності.

При цьому, відповідно до пп. Л) п.8 вищевказаного положення Державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено п.5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Київського міського центру зайнятості до Житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3»задовольнити.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Учитель-3»(місцезнаходження м. Київ, вул. Ревуцького, 13, код ЄДРПОУ 23376707) на користь Київського міського центру зайнятості (місцезнаходження м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, код ЄДРПОУ 03491091) суму заборгованості на загальну суму 43 040 (сорок три тисячі сорок) грн. 00 коп.

Постанова набуває законної сили в порядку ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін