Постанова № 14970964, 22.03.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-9118/10/0670

категорія 8.2.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черняхович І.Е. ,

при секретарі - Карасюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Малого підприємства "Азалія" до Державної податкової інспекції у Олевському районі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Мале підприємство "Азалія" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Олевському районі Житомирської о області. Просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомленні-рішення № 0000222350/2 від 01 листопада 2010 року, № 0000521601/2 від 01 листопада 2010 року, № 0000791601/2 від 01 листопада 2010 року, № 0000401501/2 від 15 жовтня 2010 року та № 0000811501/2 від 15 жовтня 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги (а.с. 40). Просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000222350/3 від 12 січня 2011 року, № 0000521601/2 від 01 листопада 2010 року, № 0000791601/2 від 01 листопада 2010 року, № 0000401501/3 від 12 січня 2011 року та № 0000811501/3 від 12 січня 2011 року.

Представник відповідача проти позову заперечував. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем безпідставно включені до суми податкового кредиту вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Резоніи Україна", оскільки дане підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням та не подало декларації з податку на додану вартість.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи суд встановив наступне.

В період з 04 по 08 червня 2010 року представниками ДПІ в Олевському районі Житомирської області проведена позапланова виїзна додаткова перевірка МП "Азалія" з питань взаємовідносин з ТОВ "Резоніт Україна" з дотримання вимог податкового законодавства за березень 2010 року, за результатами якої 08 червня 2010 року був складений акт перевірки № 13/23-02/13549590 ( далі - акт перевірки № 13). На підставі вказаного акту 15 червня 2010 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000222350/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 120334,00 грн. і застосовано штрафні санкції у сумі 25100,00 грн.

Також 08 червня 2010 року працівниками відповідача була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка з питань виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій позивачем податковій деклараціїз податку на додану вартість за квітень 2010 року, про що був складений акт № 16-17/92/13549590 (далі - акт перевірки № 16). На підставі вказаного акту 22 червня 2010 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000521601/0, яким визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 121279,47 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте ДПА у Житомирській області відмовила у задоволенні скарг та скасуванні спірних рішень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.

Вчинення дій обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, вимагає від суб'єкта владних повноважень ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх на припущеннях, а не конкретними обставинами.

Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 p. №327 затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - Порядок), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205.

Згідно п.п.1.3, 1.4, 1.5 вказаного Порядку, за результатами документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства посадовими особами органів ДПС, які брали участь у їх проведенні, складається акт. Акт документальної перевірки містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень платником податків норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання ним законних вимог посадових осіб податкових органів.

Відповідно до п.1.7, п. 2.3 цього Порядку, з метою прийняття правильного рішення за результатами документальної перевірки в акті підлягають розгляду всі істотні обставини фінансово-господарської діяльності СПД, що стосуються фактів виявлених порушень; факти порушень податкового та валютного законодавства повинні бути викладені в акті документальної перевірки ясно, об'єктивно, повно, з посиланням на докази, що зафіксовані в податкових, бухгалтерських регістрах і достовірно підтверджують наявність вказаних фактів.

За змістом зазначеного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000222350/3 від 12 січня 2011 року.

Вказане податкове повідомлення-рішення винесено за результатами позапланової перевірки з питань взаємовідносин позивача з ТОВ "Резоніт Україна" з дотримання вимог податкового законодавства за березень 2010 року на підставі акту перевірки № 13.

У п. 3 акту перевірки (а.с. 14 - на звороті) відповідач вказав, що МП "Азалія" безпідставно включено до складу податкового кредиту вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Резоніт Україна" на загальну суму ПДВ 120334,00 грн. за березень 2010 року, оскільки не відбулася жодна із подій, що дає право платнику податку на виникнення податкового кредиту: або дата списання коштів з банківського рахунку платника на оплату товару, або дата оприбуткування товару, факт поставки товару документально не підтверджений.

Проте суд не погоджується з такими доводами податкового органу.

П.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підтвердження дотримання підприємством вказаних вимог закону, на запит відповідача № 220/23 від 20 травня 2010 року, позивачем надано договори купівлі-продажу, видаткові та податкові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за березень 2010 року. Вказані документи були досліджені перевіряючими, про що зазначено в акті перевірки (а.с. 14).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Проте зауважень щодо належного оформлення податкових накладних ні при проведенні перевірки, ні в судовому засіданні представниками відповідача не пред'являлися.

Отже, підставою для включення до складу податкового кредиту МП "Азалія" вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Резоніт Україна" є дата отримання податкової накладної, що свідчить про придбання платником податку товарів. Крім того, вказаний товар був оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями.

Доводи відповідача щодо відсутності ТОВ "Резоніт Україна " за місцем знаходження, суд до уваги не приймає, оскільки, інформаційна довідка ДПІ у Подільському районі м. Києва про не встановлення місця знаходження вказаного товариства датована травнем 2010 року, тоді як господарська операція мала місце у березні 2010 року.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", на платника податків не покладено обов'язків контролювання стану розрахунків із бюджетом своїх контрагентів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що повідомлення-рішення № 0000222350/3 від 12 січня 2011 року винесено протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000521601/2 та № 0000791601/2 від 01 листопада 2010 року.

Вказані податкові повідомлення рішення були винесені за результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки з питання виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій МП "Азалія" податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, яка проводилася 08 червня 2010 року. За результатами вказаної перевірки складений акт № 16-17/92/13549590.

Абзацом "в" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки він виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, яки призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20 березня 2001 року № 06-10/167, під терміном "арифметична помилка або описка" слід розуміти помилки або описки, допущені платником податків при заповненні декларації (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичний дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка тощо).

Під методологічною помилкою слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

В акті про результати документальної невиїзної перевірки № 16-17/92/1354959008 червня 2010 року не зазначено, що такою перевіркою виявлено арифметичну або методологічну помилку, а як наслідок, відсутні законні підстави та повноваження у посадових осіб ДПІ у м. Житомирі для здійснення будь-яких дій щодо коригування податкового обліку платника податку та винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0000401501/3 та № 0000811501/3 від 12 січня 2011 року.

В період з 16 по 21 червня 2010 року працівниками державної податкової інспекцій у м. Житомирі проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на прибуток з питань виявлення арифметичних та методологічних помилок у поданій платником податку на прибуток податковій декларації за період з 01 січня по31 березня 2010 року. За результатами вказаної перевірки складено акт № 15-17/110/13549590.

29 червня 2010 року на підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0000401501/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 150398 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 7519,9 грн. Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем оскаржено їх в адміністративному порядку, проте скарги підприємства залишені без задоволення, в результаті чого 12 січня 2011 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000401501/3 та № 0000811501/3.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, включаючи загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 ст.5 вказаного Закону зазначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 вищевказаного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме: дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Тобто, валові витрати у платника податку на прибуток виникають з настанням будь-якої з перелічених подій. Саме первинні документи є підтвердженням дати виникнення валових витрат.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що між позивачем та ТОВ "Резоніт Україна" заключені договори купівлі-продажу, факт отримання товару підтверджується податковими та видатковими накладними, банківськими документами.

Крім того, як вже було зазначено вище, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. Оскільки в акті про результати документальної невиїзної перевірки № 15-17/110/13549590 не зазначено, що такою перевіркою виявлено арифметичну або методологічну помилку, а як наслідок, відсутні законні підстави та повноваження у посадових осіб ДПІ в Олевському районі Житомирської області для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платник податку.

Положення Закону України "Про податок на додану вартість" та інших нормативно - правових актів, прийнятих на його реалізацію, не містить випадку втрати права у платника податку виписки податкових накладних або їх недійсності у випадку не декларування своїх податкових зобов'язань продавцем.

Факт порушення контрагентом-постачальником своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - збільшення валових витрат, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.

Судом безспірно встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні та декларації. Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що за наявності оригіналу податкової накладної - відсутні підстави для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладні, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0000222350/3 від 12 січня 2011 року, № 0000521601/2 від 01 листопада 2010 року, № 0000791601/2 від 01 листопада 2010 року, № 0000401501/3 від 12 січня 2011 року та № 0000811501/3 від 12 січня 2011 року винесені відповідачем не обґрунтовано, тобто, без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

Керуючись с.3 ст.2, ч.3 ст.72, ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000222350/3 від 12 січня 2011 року, № 0000521601/2 від 01 листопада 2010 року, № 0000791601/2 від 01 листопада 2010 року, № 0000401501/3 від 12 січня 2011 року та № 0000811501/3 від 12 січня 2011 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:І.Е.Черняхович

Повний текст постанови виготовлено: 28 березня 2011 р.