Постанова № 14969921, 19.04.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 р. Справа № 2а-4249/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коблової О. Д. при секретаріТуранській С.О. за участю представників: позивача відповідача 2 Хотинець Ю.М. Таранової Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» до відповідача 1 Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, відповідача 2 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про стягнення суми процентів нарахованих на суму бюджетного відшкодування, - ВСТАНОВИВ: Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача 1 Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, відповідача 2 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську з позовними вимогами про стягнення з державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1, р/р № 31116030500002, код бюджетної класифікації 14010200, Банк: УДКУ у Дніпропетровській області «Казна-Дніпро», МФО 805012, код ЄДРПОУ 23928791), на користь закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровській олійноекстракційний завод» (м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 46, р/р № 26007001300210 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 00374385) суми процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, за податковий період жовтень 2003 року в сумі 306 909 гривень. В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до чинного податкового законодавства України позивач вчасно надав відповідачу 2 податкові декларації та розрахунки з ПДВ за місячний звітний період: жовтень 2003 року, які були прийняті відповідачем 2, про що свідчать відмітки на декларації. Відповідно до поданих декларації і розрахунків до неї, позивач винен був отримати від відповідача 1 бюджетне відшкодування від'ємних сум із ПДВ на свій поточний рахунок протягом одного місяця, як це передбачалося абз.1 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 ст. 7, пунктом 8.6 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03 квітня 1997 року в редакції, яка діяла на момент виникнення та існування бюджетної заборгованості з ПДВ.

Позивач зазначає, що відповідач 1,2 незаконно зволікають із відшкодуванням належних позивачеві суми, що завдає істотної шкоди інтересам позивача через понесення додаткових витрат на залучення коштовних кредитних ресурсів для поповнення обігових коштів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1 Головне управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач 2 Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, а також всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» надало Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську податкові декларації та рорахунки з податку на додану вартість за серпень відповідно 22 вересня 2003 року та 21 жовтня 2003 року за вересень 2003 року.

Відповідно до поданих до ДПІ декларацій та розрахунків до них, позивач повинен був отримати від відповідача-1 бюджетне відшкодування відємних сум із ПДВ на свій поточний рахунок у визначений законодавством строк, яке позивач отримав із запізненням.

Відповідно до п.п.7.7.3 п. 7.7 статті 7 Закону України від 04.12.1990 року №168 «Про податок на додану вартість» встановлено обов'язок держави відшкодувати платникам податків податок на додану вартість, який за результатами звітного періоду має від'ємне значення, визначено терміни і шляхи відшкодування податку.

Порядком відшкодування ПДВ, який затверджено наказом ДПА України та Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997 року в редакції наказу ДПА України та Державного казначейства України № 200/86 від 21.05.2001 року, зареєстровано в Міністерстві Юстиції 08.06.2001 року за № 489/5680 (який діяв на момент виникнення заборгованості), визначено порядок нарахування та перерахування на користь платників податків відсотків (процентів) за бюджетною заборгованістю з ПДВ.

Жодним Законом України, в тому числі і Законом №168 цей порядок не встановлений.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Закон №168 не є законом про державний бюджет і не може встановлювати будь-які видатки держави, які не передбачені законом про державний бюджет.

Законом №168 було встановлено обов'язок держави нараховувати платнику податків відсотки з ПДВ у разі несвоєчасного відшкодування ПДВ. Але термін «нарахування» ніяким чином не ототожнюється з терміном «перерахування», а Закон №168 не встановлює обов'язок перераховувати відсотки на користь платника податків. Тобто, зобов'язання органу податкової служби перерахувати відсотки на користь позивача не може ґрунтуватись на нормах Закону №168.

Пунктом 14 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено термін витрат бюджету - це видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу. Але поняття відсотків з ПДВ неможливо ототожнювати з поняттям основної суми боргу відповідно діючого законодавства, тому зобов'язання перерахувати позивачу дані відсотки суперечить : юрмам законодавства України, оскільки жодним нормативно-правовим актом, станом на дату звернення позивача з позовною заявою, не передбачено нарахування та перерахування вказаних відсотків. Позовні вимоги позивача стосуються стягнення коштів з державного бюджету України, тому правовідносини, що виникають у зв'язку з поданням позовної заяви відносяться до сфери бюджетних правовідносин і застосування норм Бюджетного кодексу України у цьому випадку є обов'язковим.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України від 03.04.97 року №168 «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, безумовною підставою для відшкодування платнику податку сум ПДВ є надмірна їх сплата. В зв'язку з чим, суми ПДВ, заявлені в податковій декларації за жовтень 2003 року була відшкодована позивачу після підтвердження надмірної сплати податку на додану вартість

Крім того, в позовній заяві позивач посилається на ст. 7 Закону №168 (в редакції, що діяла на момент виникнення бюджетної заборгованості), але на момент звернення до суду з по позовною заявою 18.12.2006 року, Законом №168 не було передбачено нарахування відсотків на суму бюджетної заборгованості. Позивача ніщо не обмежувало звернутись до суду відразу після виникнення заборгованості, коли законодавством передбачалось нарахування відсотків і він даною можливістю не скористався.

Також слід зазначити, що жодним із Законів України Про державний бюджет починаючи з 2003 року (термін, коли виникла бюджетна заборгованість) і по 2010 рік на передбачалось видатки бюджету на відшкодування відсотків нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ.

Стаття 2 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251 визначає поняття податку, а саме: під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Розділ II Закону №1251 надає вичерпний перелік всіх податків і зборів, де відсотків нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ не міститься.

Виходячи з вищевикладеного слід зазначити, що в Законі №2181 йде мова саме про заяви на повернення надміру сплачених податків і зборів, а не на відшкодування відсотків нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, як це зазначає позивач, аналізуючи Закон №2181. Окрім того, стаття 15 вказаного закону передбачає строки звернення платника податків з заявами до податкового органу, а не з адміністративним позовом до суду.

Право платника податку на звернення до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків, яке було передбачено у абзаці 5 пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 в редакції Закону від 15.03.2005 року №2470, змінено Законом України від 25.05.2005 року №2505 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» таке право платника податку скасовано.

Законом №168 в редакції Закону №2505 передбачено:

пп.7.7.3 п.7.3 ст.7 платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Отже, чинним Законом №168 (станом на дату подання позову) не передбачено право позивача на звернення до суду з вимогами про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та відсотків нарахованих на таку заборгованість.

Таким чином, станом на момент звернення Позивача з адміністративним позовом -18.12.2006 року жодними законами України та нормами КАС України не було передбачено звернення платників податків до суду за вказаним предметом спору. Вказане підтверджується постановами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2010 року по справі №2а-6302/09/0470 та від 25.11.2010 по справі №2а-3518/09/0470.

Також, листом Вищого адміністративного суду України від 27.09.2010 року №1343/11/13-10 стосовно строків пред'явлення позовів, зазначено, що за позовами платників податків до податкових органів застосовуються норми ст. 99 КАС України, а не норми Закону №2181.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, що відповідно до вимог ч.1 ст. 100 КАС України є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Слід зазначити, що згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Що стосується позовних вимог позивача про покладення на відповідача судових витрат, то суд вважає, що вони також не підлягають задоволенню, так як згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З огляду на викладе, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпропетровський олійноекстракційний завод» до відповідача 1 Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, відповідача 2 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про стягнення суми процентів нарахованих на суму бюджетного відшкодування відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 15 квітня 2011 року.

Суддя О. Д. Коблова