Постанова № 14969784, 01.04.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/1177/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді: Дончика В.В.,

при секретарі судового засідання: Павліченко А.В.,

за участю:представника позивача Книжника С.В.,представника відповідача Нестерук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аспект Ріелтс” (далі ТОВ “Аспект Ріелтс”) до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (далі ДПА у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування рішення № 43 від 14.12.2010 року

в с т а н о в и в :

15 березня 2011 року ТОВ “Аспект Ріелтс” звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПА у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 43 від 14.12.2010 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 22.06.2009 року по 16.07.2009 рік, працівниками ДПА у Вінницькій області проведено планову виїзну перевірку ТОВ “Аспект Ріелтс” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.04.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 23.04.2007 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки складено акт № 84/23/35057705 від 16.07.2009 року, яким встановлено заниження ТОВ “Аспект Ріелтс” бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 5114142 грн. На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці 23.07.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000782320/0 форми «В2», згідно із яким ТОВ “Аспект Ріелтс” збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на вказану суму, яка підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

Дане податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржувалось, а визначена податковим органом сума бюджетного відшкодування з ПДВ зараховувалась у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

Рішенням голови ДПА у Вінницькій області Вітруком О.В. № 43 від 14.12.2010 року зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано на підставі статті 12 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Позивач вважає, що рішення голови ДПА у Вінницькій області не відповідає вимогам Конституції України, Податкового кодексу України, а положення Закону України "Про податок на додану вартість" застосовано невірно. Посилаючись на невідповідність висновків податкового органу фактичним обставинам та чинному податковому законодавству, просить суд задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини, викладені у ньому, просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с. 80-83), та зазначила, що під час перевірки ТОВ “Аспект Ріелтс” встановлено, що позивачем, в порушення вимог п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено суму бюджетного відшкодування на суму 5114142 грн., проте в порушення вказаних норм та наказів ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності врахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з ПДВ" податкове повідомлення-рішення № 0000782320/0 від 23.07.2009 року було винесено без проведення доперевірчого аналізу, формування податкового кредиту проводилось лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів, зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надміру сплати ПДВ до бюджету постачальниками, підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 декларації з ПДВ, в результаті чого висновки акту перевірки та податкове-повідомлення рішення є неправомірними та підлягали скасуванню.

В звязку із викладеним, відповідач просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що головними податковими ревізорами-інспекторами ДПА у Вінницькій області Боярчук О.В. та Великою О.К. в період з 22.06.2009 року по 16.07.2009 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ “Аспект Ріелтс” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.04.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 23.04.2007 року по 31.03.2009 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 07.07.2009 року по 13.07.2009 року на підставі наказу ДПА у Вінницькій області від 07.07.2009 року №244.

За результатами перевірки складено акт № 84/23/35057705 від 16.07.2009 року, яким встановлено заниження ТОВ “Аспект Ріелтс” бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 5114142 грн. (а.с. 10-41).

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці 23.07.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000782320/0 Форми "В2", згідно із яким ТОВ “Аспект Ріелтс” збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на вказану суму, яка підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів (а.с. 42).

Рішенням голови ДПА у Вінницькій області № 43 від 14.12.2010 року зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано на підставі статті 12 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (а.с. 9).

Приймаючи дане рішення, голова ДПА у Вінницькій області, Вітрук О.В., виходив із того, що в порушення в порушення вимог п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" матеріалами перевірки не доведено факт заниження платником бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а податкове повідомлення-рішення рішення було винесено без проведення доперевірчого аналізу, формування податкового кредиту проводилось лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів, зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надміру сплати ПДВ до бюджету постачальниками, підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 декларації з ПДВ, чим порушено вимоги наказів ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість".

Визначаючись щодо позовних вимог та заперечень відповідача, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону № 168, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено п. 7.7 ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п. 7.7.1 вказаного пункту, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд не може погодитись з обґрунтуваннями відповідача про правомірність оскаржуваного рішення ДПА у Вінницькій області, оскільки вказані положення нормативно-правових актів свідчать про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" не повязує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в рахунок податкових зобовязаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобовязань, в тому числі наявність їх на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Тобто, дана норма, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Положення п. 1.8. ст. 1 Закону "Про додаток на додану вартість" щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції.

Крім того, дана позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З акту перевірки від 16.07.2009 року №84/23/35057705 жодних порушень позивачем чинного законодавства під час формування податкового кредиту не виявлено, що свідчить про правомірність заявленого бюджетного відшкодування.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, факт здійснення позивачем товарних операцій, сплачене по яким ПДВ віднесено останнім до податкового кредиту, та їх товарність, податковим органом під сумнів не ставиться.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення голови ДПА у Вінницькій області прийняте на підставі ст. 55 Податкового кодексу України, відповідно до п. 55.1 якої, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобовязання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Судом встановлено, що одним з мотивів прийняття цього рішення було порушення працівниками органів державної податкової служби при проведенні перевірки щодо правомірності формування ТОВ “Аспект Ріелтс” вимог наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" та наказу ДПА України № 515 від 03.09.2004 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість".

На думку суду, недотримання вимог даних наказів, не є підставою для скасування результатів перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення Форми "В2", оскільки вони є галузевими актами індивідуальної дії які носять рекомендаційний характер.

Надаючи оцінку рішенню голови ДПА у Вінницькій області № 43 від 14.12.2010 року, суд виходив з вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржуване рішення не відповідає даним вимогам Закону, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачами не доведено належними засобами доказування правомірність оскаржуваних рішень та вимоги, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області № 43 від 14.12.2010 року про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000782320 від 23.07.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аспект Ріелтс” 3,40 грн. понесених судових витрат.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович