Рішення № 14966228, 05.04.2011, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2011 Справа №2-п-7/11

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Франчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно та зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»про визнання недійсними кредитного договору і договору іпотеки із застосування наслідків недійсності договорів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно посилаючись на те, що 21.03.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № TEMLGK00520014. Відповідно до п.1.1 кредитного договору Банк зобовязався надати Відповідачу кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 60400 доларів США на купівлю квартири з яких 10400 доларів США на сплату страхових платежів строком до 19.03.2027 року, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором. Відповідно до п.1.1 кредитного договору Відповідач зобовязався в період з 21 по 26 число щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості. У визначений період оплати Відповідач зобовязався щомісяця сплачувати банку 590 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісії, а також інших витрат банку відповідно до п.п. 1.1 кредитного договору. Згідно з п. 4.1 кредитного договору Відповідач за порушення термінів оплати відсотків зобовязаний сплатити пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПРИВАТБАНК і Відповідач 23.03.2007 року уклали договір іпотеки. Згідно з п. 7 договору іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме домоволодіння загальною площею 181,3 кв. м., житловою площею 72,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві приватної власності. Позивач вказав, що свої зобовязання за кредитним договором він виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит згідно укладеного кредитного договору. В порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору відповідач свої зобовязання виконав частково та допустив прострочення сплати чергових частин платежів згідно взятих на себе договірних зобовязань, що дає право позивачу вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, а тому із вказаних підстав позивач просить стягнути з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»заборгованість за кредитним договором № TEMLGK00520014 від 21.03.2007 року в розмірі 93104 (Девяносто три тисячі сто чотири) долари США та 65 центів, що еквівалентно згідно курсу гривні до долара США НБУ станом на 01.02.2011 року 739250 (Сімсот тридцять девять тисяч двісті пятдесят) гривень 92 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння (цегляний житловий будинок) загальною площею 181,3 кв.м., житловою площею 72,7 кв.м., вартість якого згідно договору іпотеки від 23 березня 2007 року становить 252500 (двісті пятдесят дві тисячі пятсот) гривень, що на день укладення вказаного договору іпотеки становить еквівалент 50000 (Пятдесят тисяч) доларів США, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 23 березня 2007 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу за реєстровим № 1106, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся із зустрічною позовною завою до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»про визнання недійсними кредитного договору і договору іпотеки із застосуванням наслідків недійсності договорів посилаючись на те, що ПРИВАТБАНК не вправі укладати кредитний договір в іноземній валюті та без наявності індивідуальної ліцензії на здійснення операцій в іноземній валюті. Усі ризики за укладеним кредитним договором, зокрема щодо знецінення національної валюти банк поклав на позичальника, що є несправедливим та не відповідає вимога Закону України «Про захист прав споживачів». Із вказаних підстав відповідач ОСОБА_1 просить визнати недійсним кредитний договір № TEMLGK00520014 від 21.03.2007 року, який укладений між сторонами в справі. Крім цього, відповідач ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір іпотеки від 23 березня 2007 року, який укладений між сторонами у справі з тих підстав, що згідно укладеного договору в іпотеку передано лише домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, однак не передано в іпотеку земельну ділянку на якій розташована вказана будівля та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, що є порушенням вимог Закону України «Про іпотеку»та підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Також, відповідач ОСОБА_1 просить застосувати наслідки недійсності договорів, зокрема зобовязати ПРИВАТБАНК прийняти у відповідача суму у розмірі 252500 грн. з розстрочкою платежів на 120 місяців за таких умов, що місячний платіж буде складати 2104,16 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задовольнити у повному обсязі, заперечивши щодо задоволення зустрічних позовних вимог за їх необґрунтованістю та протиправністю.

Відповідач ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення позовних вимог позивача за їх безпідставністю. Підтримав зустрічні позовні вимоги з підстав викладених у зустрічній позовній заяві, просить їх задовольнити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі встановив наступні обставини справи.

21 березня 2007 року між ЗАТ комерційний банк „ПриватБанк” в особі Тернопільської філії ЗАТ комерційного банку „ПриватБанк” та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №TEMLGK00520014 (надалі кредитний договір), відповідно до п.1.1. якого зазначене господарське товариство надало останньому кредитні кошти в розмірі 50000 доларів США для придбання житла, а також 10400 доларів США для сплати страхових платежів та інших витрат, повязаних із його придбанням. Цим же пунктом передбачено обовязок позичальника сплачувати щомісячно позикодавцю відсотки за користування кредитом у розмірі 0,84 % на суму залишку заборгованості за кредитом. Періодом сплати вважати період з 21 по 26 число кожного місяця.

Згідно з п.п.2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 кредитного договору ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання використати кредитні кошти за цільовим призначенням, сплачувати відсотки за користування кредитом, винагороду, комісію, погашати одержаний кредит в порядку, сумах і строки, передбачені договором.

Крім того, відповідач, уклавши кредитний договір, погодився із відповідальністю за порушення зобовязань за кредитним договором, а саме п.п. 2.2.2, 2.2.3, сплачувати банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

У судовому засіданні зясовано, що у терміни, встановлені кредитним договором, взяті на себе зобовязання відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за таким договором у розмірі 93104,65 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на 01.02.2011 року 739250,92 гривень, з яких: поточна заборгованість по кредиту 47117,10 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту 3422,81 долари США, поточна заборгованість за відсотками 207,45 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками 21886,89 доларів США, прострочена комісія 2500 доларів США, пеня 17970,40 доларів США.

Добровільно повернути зазначену суму боргу за кредитним договором відповідач не бажає.

У відповідності до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом також встановлено, що для забезпечення виконання ОСОБА_1 кредитних зобовязань між ним та позивачем 23.03.2007 року укладено договір іпотеки №ВЕК 172510, відповідно до п.7 якого відповідач надав в іпотеку житловий будинок загальною площею 181,3 м2, житловою площею 72,7 м2, який знаходиться в АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності.

Право власності ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 23.03.2007 року по реєстру 1106, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів №1985723 згідно витягу з Державного реєстру правочинів №3736095 від 23.03.2007 року.

Згідно з п.15.7 договору іпотеки, ч.1 ст.33 Закону України „Про іпотеку” банк з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобовязань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Зі змісту ст.ст. 546, 572, 575, 589, 590 ЦК України випливає, що виконання зобовязання може забезпечуватись іпотекою заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця. У разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель (позивач) набуває право звернення стягнення на предмет застави, яке здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вказаних обставин суд вважає, що ОСОБА_1, внаслідок невиконання взятих на себе договірних зобовязань за кредитним договром порушені права позивача, які підлягають захисту, шляхом задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»та стягнення з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»заборгованість за кредитним договором № TEMLGK00520014 від 21.03.2007 року в розмірі 93104 (Девяносто три тисячі сто чотири) долари США та 65 центів, що еквівалентно згідно курсу гривні до долара США НБУ станом на 01.02.2011 року 739250 (Сімсот тридцять девять тисяч двісті пятдесят) гривень 92 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння (цегляний житловий будинок) загальною площею 181,3 кв.м., житловою площею 72,7 кв.м., вартість якого згідно договору іпотеки від 23 березня 2007 року становить 252500 (двісті пятдесят дві тисячі пятсот) гривень, що на день укладення вказаного договору іпотеки становить еквівалент 50000 (Пятдесят тисяч) доларів США, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 23 березня 2007 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу за реєстровим № 1106, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Суд, вважає, що у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі за їх безпідставністю та протиправністю виходячи з наступного.

Із наявних у матеріалах справи банківської ліцензії Національного банку України на здійснення банківських операцій, дозволу та додатку до дозволу із переліком операцій, які має право здійснювати «ПРИВАТБАНК», які видані Національним банком України вбачається, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»має право на здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. У вказаній статті не встановлено обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність»кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету № 15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту «в»п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні у законодавстві не визначено меж термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. за № 1429/10028), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл здійснювати операції з валютними цінностями), які наявні у відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Отже, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо зазначених операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету № 15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому, у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору № TEMLGK00520014 від 21.03.2007 року та повернення сторін в попереднє становище слід відмовити за їх протиправністю та необґрунтованістю.

Посилання відповідача на порушення позивачем Закону України «Про захист прав споживачів»суд вважає необґрунтованим, оскільки застосування вказаного Закону до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, а тому до спорів щодо виконання цього договору зазначений Закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини.

Посилання відповідача на те, що при укладенні кредитного договору в іноземній валюті усі валютні ризики, повязані із зміною курсу валюти покладаються на відповідача судом до уваги не беруться, оскільки ОСОБА_1, укладаючи договір у в іноземній валюті зобовязаний був усвідомлювати про можливість коливання курсу валют, а тому повинен нести повязані із цим ризики та негативні наслідки. Крім цього, суд зауважує, що такі ж ризики (негативні наслідки) несе і позивач у справі, в залежності від того, яким чином змінився курс іноземної валюти.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що в іпотеку може бути передано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 лише разом із земельною ділянкою суд вважає неправомірним, оскільки відповідно до положень Закону України «Про іпотеку», зокрема ст. 5 вказаного Закону предметом іпотеки може бути нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності яким і є домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а тому відсутні правові підстави для визнання недійсним договру іпотеки від 23 березня 2007 року, який укладений між сторонами у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 526, 530, 554, 611, 612, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.5, 33, 38, 39, 40 Закону України „Про іпотеку”, ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про захист прав споживачів», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статтями 6, 11, 8, 10, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»заборгованість за кредитним договором № TEMLGK00520014 від 21.03.2007 року в розмірі 93104 (Девяносто три тисячі сто чотири) долари США та 65 центів, що еквівалентно згідно курсу гривні до долара США НБУ станом на 01.02.2011 року 739250 (Сімсот тридцять девять тисяч двісті пятдесят) гривень 92 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння (цегляний житловий будинок) загальною площею 181,3 кв.м., житловою площею 72,7 кв.м., вартість якого згідно договору іпотеки від 23 березня 2007 року становить 252500 (двісті пятдесят дві тисячі пятсот) гривень, що на день укладення вказаного договору іпотеки становить еквівалент 50000 (Пятдесят тисяч) доларів США, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 23 березня 2007 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу за реєстровим № 1106, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»1700 (Одна тисяча сімсот) гривень судового збору та 30 гривень витрат сплачених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Дзюбич В.Л.