К-25500/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Міненко О.М.,

за участю:

представника позивача - Овдіюка Д.В.,

представника відповідача - Колошука І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря»

на постанову господарського суду Волинської області від 28 березня 2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06 червня 2006 року

у справі № 5/20-2А

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря»

до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник - Камінь - Каширська міжрайонна державна податкова інспекція)

про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2006 року СВК «Зоря» звернувся до суду з позовом до Ковельської ОДПІ про скасування рішення № 0000553333/0 від 16 грудня 2005 року та рішення № 0000563333/0 від 16 грудня 2005 року.

Постановою господарського суд Волинської області від 28 березня 2006 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення Ковельської ОДПІ № 0000553333/0 від 16 грудня 2005 року про застосування до СВК «Зоря» штрафу в сумі 2 250, 00 грн.

В решті позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06 червня 2006 року постанову господарського суд Волинської області від 28 березня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СВК «Зоря», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Волинської області від 28 березня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06 червня 2006 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення по справі скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти касаційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Ковельська ОДПІ провела комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства СВК «Зоря» за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 15/23-03737474 від 07 грудня 2005 року.

В акті перевірки були встановлені наступні порушення:

1) п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, що мало вираз в тому, що в січні 2005 року позивачем здійснювалось витрачання готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, в сумі 2 082, 48грн. за наявності податкового боргу;

2) п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, що мало вираз в тому, що позивачем були перевищені строки використання виданої під звіт готівки на суму 9 000, 00 грн.;

3) п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що мало вираз в тому, що позивач не провів розрахункову операцію через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій без роздрукування відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції на загальну суму 874, 35 грн.

16 грудня 2005 року Ковельська ОДПІ на підставі акту перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000553333/0, яким згідно абзацу 4, абзацу 5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 до СВК «Зоря» застосувала суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4 332, 48 грн., та рішення № 0000563333/0, яким згідно п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до СВК «Зоря» застосувала суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4 371, 75 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, посилався на те, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 250, 00 грн. рішенням від 16 грудня 2005 року № 0000553333/0 є безпідставним, обґрунтовуючи свій висновок тим, що позивачем була видана готівка ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальну суму 9 000, 00 грн. по видаткових касових ордерах від 25 лютого 2004 року № 247, № 248 та № 249 для закупівлі молодняку ВРХ, що підтверджується витягом з протоколу засідання правління від 19 лютого 2004 року № 2, а повернуті в касу кошти були 27 лютого 2004 року без порушення 10 - денного строку, передбаченого п. 2.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72.

Відмовляючи в решті позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач правомірно застосував до позивача штраф на підставі абзацу четвертого ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 в сумі 2 082, 48 грн., оскільки позивач в січні 2005 року проводив витрачання готівки з виручки на виплату заробітної плати в розмірі 2 082, 48 грн. при наявності податкового боргу в сумі 866, 00 грн. При цьому суди попередніх інстанцій посилались на безпідставність твердження позивача відносно неправомірності застосування відповідачем нечинного Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, посилаючись на те, що це Положення втратило чинність у зв'язку з набранням чинності Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, лише 14 лютого 2005 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування до позивача штрафу в сумі 2 082 48, 00 грн. на підставі абзацу четвертого ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95, оскільки суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що факт витрачання позивачем готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, в сумі 2 082, 48 грн. за наявності податкового боргу в сумі 866, 00 грн., не був ним спростований, а тому до нього був правомірно застосований штраф в розмірі здійснених виплат за порушення п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, яке було чинне на момент проведення перевірки.

Суди попередніх інстанцій також погодились з правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 4 371, 75 грн. на підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», обґрунтовуючи свій висновок тим, що при реалізації придбаних товарів ПП ОСОБА_4 на загальну суму 874, 35 грн. розрахункова операція не була проведена через реєстратор розрахункових операцій, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». При цьому суд першої інстанції посилався на те, що посилання позивача на п. 12 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є безпідставним, оскільки, на думку суду першої інстанції, реалізація позивачем придбаної продукції ПП ОСОБА_4 не підпадає під визначення п. 12 ст. 9 вищезазначеного Закону з урахуванням також того, що позивач не здійснює оптову торгівлю.

Однак такий висновок колегія суддів вважає передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом 1 ст. 3 вищезгаданого Закону передбачений обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Таким чином, вищевикладені положення передбачають, зокрема, наявність таких умов, як здійснення розрахункових операцій при продажу товарів у сфері торгівлі, тобто здійснення суб'єктом підприємницької діяльності торгівлі, як систематичного виду діяльності.

Суди попередніх інстанцій зробили висновок про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 4 371, 75 грн. рішенням № 0000563333/0 від 16 грудня 2005 року за порушення ним п. 1 ст. 3 цього ж Закону, однак не перевірили чи мало місце в даному випадку одноразовий продаж придбаних товарів або ж це була реалізація придбаної продукції позивачем у сфері торгівлі на систематичній основі.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, а порушення судами норм процесуального та матеріального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Волинської області від 28 березня 2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 06 червня 2006 року підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення Ковельської ОДПІ від 16 грудня 2005 року № 0000563333/0, а справа в цій частині підлягає направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

В решті постанова господарського суду Волинської області від 28 березня 2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 06 червня 2006 року згідно з положеннями ч. 2 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ч. 2, ч. 4 ст. 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря» задовольнити частково.

Постанову господарського суду Волинської області від 28 березня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06 червня 2006 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції від 16 грудня 2005 року № 0000563333/0, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову господарського суду Волинської області від 28 березня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ М.І. Костенко

________ Н.Є. Маринчак

 

________ Є.А. Усенко

________ Т.М. Шипуліна