Рішення № 14956, 01.06.2006, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.06 Справа№ 4/632-24/81

За позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго”, м. Київ

До відповідача : Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”, м. Львів

Про стягнення 3 388 407,22 грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А..

Представники:

Від позивача –Цененко К.С. –нач. юр. відділу

Від відповідача –Сивик А.П. –нч. юр. управління, Добровольська О.Л.- пров. юр.кон., Чубінський І.В. –гол.бух.Добротв. ТЕС, Мазяр Т.С. - представник

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 3 388 407, 22грн, в т. ч. 2 710 777,68 грн. основного боргу за угодою № 44/4 -125 про реструктуризацію боргу від 04.05.2001р., 238 526,21 грн. інфляційних нарахувань за період з січня 2003р. по грудень 2005р. та 439 103,33грн. пені за період з 28.02.2005р. по 28.02.2006р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умов угоди № 44/4 -125 щодо сплати реструктуризованої заборгованості. За даною угодою загальна сума боргу 12 393 935,23 грн. підлягала сплаті упродовж 2001- 2005років. За 2001-2002роки борг погашено шляхом зарахування зустрічних вимог, в 2003році з 1 500 000,00 грн. боргу було погашено тільки 860 324,41 грн. , за 2004 і 2005роки борг не погашено. Станом на 28.02.2006р. заборгованість становить 2 710 777,68 грн.

На підставі п.2.5 ст.2 Угоди позивач просить стягнути інфляційні нарахування в сумі 238 526,21 грн. , а на підставі п. 4.2 ст.4 Угоди - 439 103,33 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 28.02.2005р.по 28.02.2006р.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення, зокрема, тим, що заборгованість перед позивачем обліковується на балансі Добротвірської ТЕС, яка є структурним підрозділом ВАТ „Західенерго” і не має права юридичної особи і що згідно із даними Добротвірськї ТЕС сума заборгованості значно відрізняється від суми богу, заявленої до стягнення. Щодо решти позовних вимог, то відповідач вважає їх штрафними санкціями, які не підлягають до задоволення, посилаючись на порушення справ про банкрутство ВАТ „Західенерго” та введення мораторію в період з 28.02.2005р. по 28.02.2006р., п.5 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.6 ст. 232 ГК України.

18.05.2006р., враховуючи відомості про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, подані відповідачем, представник позивача подав заяву про зменшення суми пені, заявленої до стягнення. В заяві позивач просить стягнути пеню в сумі 107 127,91грн., решту позовних вимог позивач підтримує повністю.

В судовому засіданні 18.05.2006р. була оголошена перерва до 01.06.2006р. для виготовлення повного рішення.

Під час оголошеної перерви відповідач подав зустрічний позов про визнання недійсною угоди про реструктуризацію заборгованості № 44/4-125 від 04.05.2001р., який згідно із ухвалою суду від 30.05.2006р. повернено без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

04.05.2001р. позивачем і відповідачем укладено угоду № 44/4 -125 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до умов якої відповідач визнає свою заборгованість перед позивачем в сумі 12 936 170,51 грн., яка виникла за договором від 26.04.1994р. № 44/1 -175.Згідно із п.2.2 ст.2 Угоди, сторони встановили наступний порядок погашення заборгованості:

- в 2-3 кварталах 2001р. сплачується сума 542 235,28 грн.;

- в 2001р. –3 000 000,00грн.;

-в 2002р –5 822 833,14 грн.;

- в 2003р. –1 500 000,00 грн.;

-в 2004р. –1 100 000,00 грн.;

- в 2005р. –971 102,09 грн.

Платежі здійснюються два рази на рік рівними частинами: в першому півріччі –до 30 червня, а в другому півріччі –до 31 грудня.

Пунктом 2.5 ст. 2 Угоди встановлено, що починаючи з січня 2002 по 31 грудня 2005р.боржник щорічно додатково сплачує суму інфляційних нарахувань, розраховану наростаючим підсумком з 1 січня поточного року до моменту платежів ( 30 червня та 31 грудня).

Матеріалами справи підтверджено, що в 2001-2002роках погашено борг на суму 9 365 068,42 грн., а в 2003р. на суму 860 324,41грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог ( двосторонні Доповнення №1 від 12.06.2001р., № 2 від 21.11.2001р.,№ 3 від 29.05.2002р.,№ 4 від 30.09.2002р.,№6 від 29.12.2003р. до Угоди № 44/4 -125 та Протоколи №21 від 27.06.2001р.,№34 від 19.11.2001р.,№9 від29.05.2002р.,№8 від 30.09.2002р.,№2 від 29.12.2003р. є в матеріалах справи).

Отже, сума боргу становить 2 710 777,68 грн.

Судом встановлено, що згідно із ухвалами господарського суду Львівської області у справах № 6/339-29/277, №6/108-29/96, № 6/162-5/62,№ 6/188-29/196, № 6/282-8/258 про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ „Західенерго”, був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв з 21.09.2004р. по 02.12.2005р. включно, та з 06.12.2005р. по 20.12.2005р.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р., положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом.

В силу ст.ст.526,530 ЦК України, зобов”язаня має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та у встановлений договором строк.

Відповідно до ст. ст.546-551 ЦК України, виконання зобов”язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). Правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється в письмовій формі. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, в частині стягнення основного боргу позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, оскільки відповідачем не подано жодних доказів, які підтверджують, що сума основного боргу є меншою, ніж заявлена до стягнення.

З огляду на те, що відповідачем до винесення рішення заявлено про застосування позовної давності щодо інфляційних нарахувань і пені та враховуючи вимоги ст.ст.256-267 ЦК України, а також те, що позовна заява подана 27.03.2006р. згідно із поштовим штемпелем на конверті, інфляційні нарахування підлягають до задоволення в за період з 27.03.2003р. по грудень 2005р. в сумі 180 551,88 грн., в т. ч. за період з 27.03.2003р. по грудень 2003р. в сумі 65 025,67грн. із розрахунку суми боргу 1500 000,00 грн. та індексу інфляції за цей період 104,35 % . За 2004 і 2005 роки інфляційні нарахування розраховані позивачем правильно. В стягненні інфляційних нарахувань за період з січня 2003 по 27.03.2003р. належить відмовити у зв”язку з пропуском позовної давності.

З урахуванням дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, пеня підлягає до задоволення за період з 03 по 05.12.2005р та з 21 по 31.12.2005р.. в сумі 16 155.34грн., а також за період з 01.01.2006р. по 28.02.2006р.р. в сумі 88779,46 грн. , разом 104 954,80грн.

Отже, в частині стягнення пені на суму 331 975,42 ( 439 103, 33 - 107 127,91 ) грн.. відмову позивача від позову належить прийняти і припинити провадження, в задоволенні решти суми пені відмовити.

Суд вважає помилковими твердження відповідача про те, що втрати від інфляції не нараховуються упродовж дії мораторію, оскільки інфляційні нарахування не є неустойкою чи іншою санкцією в розумінні п.5 ст.12 Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника та або визнання його банкрутом” та не підпадають під дію цієї норми. Згідно із названою нормою протягом дії мораторію не задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка ( штраф, пеня) та інші санкції за невиконання грошового зобов”язання.

Крім того, відповідно до норм ЦК України до вимоги про стягнення втрат від інфляції застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

З огляду на , що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись Цивільним кодексом України , ст.ст.22, 33,34,36,43,49,77, 78, п.4 ст.80,82-85,115-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”, адреса: 79026, м.Львів, вул.Козельницька,15, код ЄДРПОУ 23269555 на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго”, адреса: 04080, м.Київ, вул.Фрунзе,85, код ЄДРПОУ 19480600, - 2 710 777,68 грн. основного боргу, 180 551,88 грн. втрат від інфляції, 104 954,80 грн. пені, 25 500,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інфомаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. В частині стягнення пені на суму 331 975,42грн. відмову позивача від позову прийняти і припинити провадження.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

Суддя Хабіб М.