Постанова № 14954372, 12.04.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.04.2011 р. справа №11/195

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

Приходько І. В.,

Колядко Т. М., Скакун О. А.,

за участю

представників сторін:

від позивача:

Чебанов Є. О., Корсун М. М. –довіреність;

від відповідача:

Лищук І. В. –довіреність;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Донецького комунального підприємства «Фармація»м.Донецьк

на ухвалу господарського суду

Донецької області

від

21.03.2011р.

у справі

№11/195 (суддя Овсяннікова О.В.)

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛІОН»м.Макіївка Донецької області

до

Донецького комунального підприємства «Фармація»м.Донецьк

про

стягнення 49 858,29 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛІОН» (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецького комунального підприємства «Фармація» (далі –Підприємство) про стягнення 49 858,29 грн.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 21.03.2011р. частково задовольнив клопотання Товариства б/н від 15.03.2011р. про вжиття заходів забезпечення позову та заборонив Підприємству вчиняти дії, що спрямовані на припинення підприємницької діяльності (ліквідацію), а також на відчуження нерухомого майна та транспортних засобів, які належать йому на праві власності, до закінчення розгляду справи.

Підприємство, не погоджуючись з ухвалою господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Донецької області від 21.03.2011р. у справі №11/195 скасувати.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник, посилається на те, що захід забезпечення позову, застосований господарським судом не є адекватним заявленим позовним вимогам, оскільки заборона на відчуження усього нерухомого майна та транспортних засобів є неспіврозмірною із сумою позовних вимог.

На думку заявника апеляційної скарги судом застосовані заходи забезпечення позову без врахуванням наданого ним балансу підприємства станом на 01.01.2011р., відповідно до якого сума активів Підприємства складає 9 875 000грн., в той час як розмір загальної кредиторської заборгованості є значно меншим –3 698 000грн., а відтак відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії щодо належного відповідачеві майна, якимось чином зможе утруднити виконання рішення суду про стягнення 49 858,29 грн.

Крім того, апелянт зазначив, що позивачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про реальну небезпеку настання неможливості виконання судового рішення у даній справі.

Скаржник у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 12.04.2011 р. проти апеляційної скарги заперечував, вважає ухвалу господарського суду законною та обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу –без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Товариство звернулось до господарського суду з позовом про стягнення 49 858,29грн., у тому числі: суми основного боргу в сумі 42 188,17грн., інфляційних в сумі 2738,30грн., 3% річних в сумі 629,60грн. та пені в сумі 4302.22грн. за договором №3 від 01.02.2009р. До вирішення спору по суті позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою б/н від 15.03.2011р. про вжиття заходів забезпечення позову у формі накладення арешту на грошові кошти Підприємства в сумі 37 466,67грн.

Вимоги зазначеного клопотання обґрунтовані можливістю ускладнення виконання позитивного рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову у справі № 11/195, оскільки відповідач ухиляється від виконання зобов’язань протягом тривалого часу і є відповідачем за іншими справами у господарському суді Донецької області (№№34/27, 34/28, 34/29, №2/289, №6/128 тощо).

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Одним із способів забезпечення позову, що регламентовані у статті 67 Господарського процесуального кодексу України, є зокрема заборона відповідачеві вчиняти певні дії.

За загальними правилами, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом позову є стягнення заборгованості за надані послуги охорони згідно договору №3 від 01.02.2009р.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (інформаційний лист Вищого господарського суду3 України від 12.12.2006р. N01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" ).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що позивачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про реальну небезпеку та настання неможливості виконання судового рішення у даній справі, проте вказані доводи не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.

В матеріалах справи наявні докази численних справ у господарському суді про стягнення заборгованості з Підприємства. Крім того, з копій матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснюються заходи щодо оскарження процесуальних документів, заяви клопотань про зупинення провадження у справі у зв’язку з розглядом справи про визнання недійним договору, на підставі якого утворилась заборгованість, де позивачем виступає Підприємство, що призводить до затягування процесу і ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів по забезпеченню позову.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що вжиті судом заходи по забезпеченню позову у формі заборони вчиняти дії, що спрямовані на відчуження нерухомого майна та транспортних засобів є адекватними, такими, що забезпечують фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, не зачіпають інтересів інших осіб і не перешкоджатимуть підприємницькій діяльності Підприємства. Проте, слід обмежити вжитий захід розміром суми позову - 49 858,29грн.

Щодо заборони судом першої інстанції вчиняти дії, що спрямовані на припинення підприємницької діяльності (ліквідацію), судова колегія зазначає, що згідно положень ст. 78 Господарського кодексу України, утворення, діяльність, у тому числі й ліквідація, комунальних унітарних підприємств є компетенцією органів місцевого самоврядування, оскільки створюються зазначені підприємства в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідними органами самоврядування дій щодо ліквідації підприємства відповідача, застосування судом першої інстанції забезпечення позову у формі заборони вчиняти вказані дії визнається колегією суддів такою, що не ґрунтується на матеріалах справи.

Виходячи з викладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Підприємства підлягає частковому задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду у справі №11/195 - зміні.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Донецького комунального підприємства «Фармація»м.Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.03.2011р. у справі №11/195 –задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 21.03.2011р. у справі №11/195 - змінити.

Абзац 2 резолютивної частини ухвали Донецької області від 21.03.2011р. у справі №11/195 викласти в наступній редакції:

«Заборонити Донецькому комунальному підприємству «Фармація»(83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 5-а, ЄДРПОУ 01976625) вчиняти дії, що спрямовані на відчуження нерухомого майна та транспортних засобів в межах суми позовних вимог - 49 858,29грн.».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді Т. М. Колядко

О. А. Скакун

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС