Рішення № 14954214, 13.04.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2011 р.Справа № 2/5025/493/11 За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с.Новоселиця Полонського району Хмельницької області

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Колос”

с.Бражинці Полонського району Хмельницької області

про стягнення 146326грн.60коп.

Суддя Дячук Т.В.

Представники :

від позивача : ОСОБА_1 підприємець, ОСОБА_2 представник по довіреності №251 від 31.03.2011р.

від відповідача : Стецишин А.П. представник по довіреності №24 від 31.03.2011р.

Суть спору : позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 146326грн.60коп., в т.ч.: 116600грн.00коп. основного боргу по розрахунках за насіння, мінеральні добрива по договору від 06.04.2010р., 8962грн.22коп. пені, 11660грн.00коп. штрафу та 9104грн.38коп. процентів за користування чужими коштами.

Ухвалою господарського суду від 21.03.2011р. порушено провадження у справі, копії ухвали надіслано на адреси сторін рекомендованими поштовими відправленнями, які отримано позивачем 24.03.2011р. і відповідачем 25.03.2011р.

Позивачем в судовому засіданні позовні вимоги підтримано в повному обсязі, подано заяву про уточнення позовних вимог щодо періоду прострочки, за який нараховано пеню та проценти за користування чужими коштами. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань по оплаті за поставлений товар.

Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що сторонами у договорі від 06.04.2010р. не було погоджено форму розрахунків за товар і вважає, що позивач передчасно звернувся з позовом про стягнення заборгованості коштами, так як між сторонами була усна домовленість про надання позивачу послуг в рахунок оплати вартості поставленого товару.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено:

Між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Колос” (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей від 06.04.2010р., відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобовязався поставити, а покупець прийняти й оплатити товар насіння сільськогосподарських культур та мінеральні добрива. Товар поставляється кількома партіями відповідно до накладних виписаних постачальником, на умовах склад покупця, в період до

1 серпня 2010 року.

Згідно п.2.1 договору, ціна і кількість товару визначається відповідно до накладних виписаних постачальником при відпуску товару.

Відповідно п.6.1 договору, покупець зобовязаний сплатити продавцю за поставлений товар не пізніше 1 вересня 2010року.

В п.6.2 передбачено, що за цим договором можливі будь-які форми розрахунків, що не заборонені чинним законодавством України. У кожному окремому випадку форма розрахунку погоджується сторонами.

Сторонами визначено в п.7.3 договору, що у випадку прострочення сплати за поставлений товар, покупець зобовязаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення.

Крім пені, в разі допущення прострочення розрахунку за поставлену продукцію, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 відсотків від суми несплачених вчасно коштів та 15% річних за користування чужими коштами.

Згідно п.9.1 договір набирає сили з дати його підписання повноваженими представниками сторін і діє до його повного і належного виконання.

На виконання умов договору поставки позивачем поставлено товар по накладній №3 від 16.04.2010р. на суму 22000грн.00коп., по накладній №4 від 17.04.2010р. на суму 5500грн.00коп., по накладній №5 від 21.04.2010р. на суму 27000грн.00коп., по накладній №7 від 26.04.2010р. на суму 58100грн.00коп. Товар отримано відповідачем через його представника Маліновського С.І. (довіреність №142 від 16.04.2010р.). Крім того, по накладній №13 від 22.07.2010р. поставлено насіння люцерни на суму 4000грн.00коп., якие отримано відповідачем через його представника Сацюка М.М. (довіреність №84 від 22.07.2010р.).

Сторонами 02.08.2010р. підписано акт прийомки-передачі товарно-матеріальних цінностей відповідно до умов договору поставки від 06.04.2010р., яким підтверджено поставку товару (насіння, мінеральних добрив) на загальну суму 116600грн.00коп.

Зобовязання щодо проведення оплати за поставлений товар у встановлений договором строк відповідачем виконані.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 116600грн.00коп. основного боргу, 8962грн.22коп. пені (п.7.3 договору), 11660грн.00коп. - штраф 10% та 9104грн.38коп.

15 процентів за користування чужими коштами (п.7.4 договору).

В позовній заяві позивач також просив забезпечити позов накладенням арешту на майно та грошові кошти відповідача зазначивши, що вирішити питання добровільного погашення заборгованості відповідачем неможливо, відповідач не вживає жодних дій по виконанню зобовязань, а зменшує власні активи здійснюючи розпродаж худоби та техніки, що буде перешкоджати виконанню рішення суду.

Доказів на обгрунтування зазначеного клопотання позивачем не надано.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Доказів погашення заборгованості відповідачем на дату судового засідання не надано.

Аналізуючи матеріали справи, доводи і заперечення сторін, оцінюючи їх у сукупності, господарським судом враховується наступне:

Згідно ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між позивачем і відповідачем укладено договір від 06.04.2010р. поставки товарно-матеріальних цінностей (насіння сільськогосподарських культур та мінеральних добрив).

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Виконання позивачем (постачальником) зобовязань по договору поставки від 06.04.2010р. та отримання відповідачем (покупцем) товару на суму 116600грн.00коп. підтверджено належними доказами.

Пунктом 6.1 договору визначено, що покупець зобовязаний сплатити продавцю за поставлений товар не пізніше 1 вересня 2010року.

Як видно із п.6.1 договору та відповідно до положень ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки покупець зобовязаний сплатити за отриманий товар грошові кошти. В звязку з цим, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що сторонами не було погоджено форму розрахунків за товар.

За нормами ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Положеннями ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги про стягнення 11660грн.00коп. штрафу у розмірі 10% від суми боргу заявлені відповідно до п.7.4 договору поставки і підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені заявлено у сумі 8962грн.22коп., відповідно п.7.3 договору поставки, в межах подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення оплати, з 10.09.2010р. по 10.03.2011р. (за 181 день).

Крім того, відповідно до п.7.4 договору поставки, нараховано і заявлено до стягнення проценти за користування чужими коштами, за період з 01.09.2010р. по 10.03.2011р., у сумі 9104грн.38коп.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на нормах чинного законодавства і на умовах укладеного сторонами договору поставки, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

В клопотанні позивача про забезпечення позову необхідно відмовити у звязку з ненаданням позивачем доказів на обґрунтування доводів щодо наявності перешкод виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 536, 549, 627, 712 Цивільного кодексу України, ст.173, 174, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 45,12, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Колос” с.Бражинці Полонського району Хмельницької області задоволити.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Колос” (с.Бражинці Полонського району Хмельницької області, ідентифікаційний код 03789212) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 116600грн.00коп. (сто шістнадцять гривень шістсот гривень 00коп.) основного боргу, 8962грн.22коп. (вісім тисяч девятсот шістдесят дві гривні 22коп.) пені, 11660грн.00коп. (одинадцять тисяч шістсот шістдесят гривень 00коп.) штрафу, 9104грн.38коп. (девять тисяч сто чотири гривні 38коп.) процентів за користування чужими коштами, 1463грн.27коп. (одна тисяча чотириста шістдесят три гривні 27коп.) витрат по оплаті державного мита та 236грн.00коп. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Відмовити позивачу у клопотанні про забезпечення позову.

СуддяТ.В. Дячук

Повний текст рішення складено і підписано 15.04.2011р.

Віддруковано 3 примірники :

1 до справи;

2 позивачу;

3 відповідачу.