Рішення № 14954085, 18.04.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

18 квітня 2011 року справа № 5020-390/2011 за позовом Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код 24872845)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПМ»(99055, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд. 123, кв. 34, ідентифікаційний код 32428181)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044)

про стягнення 408556,49 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача (Севастопольської міської Ради): Шулін І.С. - представник, довіреність № 1 від 04.01.2011; Сарахман С.О. представник, довіреність б/н від 21.03.2011;

відповідача (ТОВ “ЛПМ”): Алієв Є.С., представник, довіреність б/н від 23.11.2010;

третьої особи (ФКМ СМР): Шулін І.С., Сарахман С.В. - довіреність Севастопольської міської ради № 0315/978 від 28.03.2011;

Сутьспору:

Севастопольська міська Рада звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПМ» про стягнення 408556,49 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу комунального майна №58-09/КП від 24.11.2009 в частині своєчасного внесення грошових коштів в рахунок оплати придбаного нерухомого майна.

Ухвалою від 17.03.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 31.03.2011, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.

У порядку, передбаченому статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги необґрунтованими. Відповідач зазначає, що одночасне стягнення суми неустойки та штрафу суперечить нормам статті 549 Цивільного кодексу України.

Крім того, ухвалою Ленінського районного суду міста Севастополя від 25.01.2010 за цивільною справою за позовом ТОВ «ЛПМ»до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення грошової суми у розмірі 483344,00 грн. були вжиті заходи до забезпечення позову, зокрема, припинено дію розділу 6 договору № 58-09/КП від 24.11.2009 купівлі-продажу будівлі та споруди майстерень, цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства «Лікувально-виробничі майстерні», загальною площею 826,60 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 до розгляду спору по суті.

Також у відзиві відповідач зазначив, що Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради, в свою чергу, належним чином не були виконані обовязки за договором купівлі-продажу, а саме порушені п.п. 4.1 та 4.3 Договору в частині належної та своєчасної передачі майна та представлення акту приймання-передачі майна протягом трьох днів після повної оплати ціни договору.

У судовому засіданні 14.04.2011 позивач, у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду справи по суті позовних вимог, в якій уточнив правову природу заявлених до стягнення сум та просив суд стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 230720,00 грн., 30% річних у розмірі 126218,83 грн., збитки від інфляції у розмірі 51617,66 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, уточнення позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

Третя особа (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) у судовому засіданні 14.04.2011 у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надала пояснення по суті спору, зазначивши про те, що вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався у судовому засіданні 31.03.2011 на 14.04.2011. У судовому засіданні 14.04.2011 оголошувалась перерва до 18.04.2011.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.2009 між Територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (надалі Продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛПМ»(надалі Покупець) було укладено договір купівлі-продажу комунального майна № 58-09/КП (Договір).

Означений договір посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 реєстровий номер 3137 /а.с. 9-10/.

Відповідно до умов означеного Договору, продавець продає, а Покупець купує будівлі та споруди в цілому, що складаються з: будівлі виробничої майстерні літ. „А” загальною площею 659,20 кв.м, з прибудовою літ „А1”, прибудовою літ. „а”; трьома ганками, адміністративної будівлі літ. „Б”, будівлі майстерні літ. „В”, огорож, мощень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (надалі Майно) (пункт 1.1 Договору).

У пункті 2.1. Договору означено, що згідно із протоколом проведення аукціону, затвердженим Наказом Голови Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 1438 від 28.10.2009, вартість майна складає 1153600,00 грн., при цьому покупець сплатив 64080,00 грн. до підписання цього договору.

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу комунального майна від 24.11.2009 № 58-09/КП встановлено обовязок покупця (Відповідача) внести 1089520,00 грн. за майно протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору. Плата за майно вноситься на підставі Договору.

Строк розрахунків може бути продовжений на 30 календарних днів за умовою внесення покупцем 50% від ціни Договору за письмовою заявою Покупця.

Передача майна здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту повної оплати ціни договору. Передача обєкта Продавцем та прийняття його Покупцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами.

Відповідно пункту 5.2.1 Договору покупець зобовязався у встановлений договором строк сплатити ціну продажу майна.

Згідно з пунктом 5.3 Договору, кожна сторона зобовязується виконувати обовязки, покладені на неї та сприяти другій стороні у виконання нею своїх обовязків.

У розділі 6 Договору сторонами передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобовязань, зокрема, у разі, якщо покупець не сплатить за майно протягом 60 днів з моменту його укладення, він сплачує на користь продавця понад збитків неустойку в розмірі 20% ціні, за яку придбане майно. Неустойка сплачується протягом 20 календарних днів з моменту закінчення строку сплати коштів за майно (п. 6.4 Договору).

У випадку, якщо прострочення платежу буде продовжуватися більш ніж 61 календарний день, продавець вправі вимагати, а покупець зобовязаний сплатити продавцю 30 відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України (п. 6.5 Договору).

Сторони погодилися, що у разі, якщо Покупець не сплатить за майно протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення договору, то покупець зобовязаний повернути та звільнити майно, яке є предметом Договору протягом 15 календарних днів, а цей Договір вважається розірваним (п. 6.6 Договору).

Як встановлено матеріалами справи сума боргу за договором була сплачена відповідачем у повному обсязі лише 07.12.2010.

Надходження оплати від відповідача на користь позивача підтверджується наступними документами: платіжними дорученнями від 22.12.2009 № 225 на суму 30000,00 грн., від 22.01.2010 № 23 на суму 40000,00 грн., від 25.12.2009 № 228 на суму 130000,00 грн., від 23.12.2009 № 226 на суму 90000,00 грн., від 15.02.2010 № 36 на суму 40000,00 грн., від 22.03.2010 № 64 на суму 50000,00 грн., від 31.03.2010 № 69 на суму 20000,00 грн., від 30.04.2010 № 92 на суму 50000,00 грн., від 24.06.2010 № 134 на суму 60000,00 грн., від 29.06.2010 № 137 на суму 21000,00 грн., від 27.07.2010 № 156 на суму 75000,00 грн., від 06.09.2010 № 183 на суму 30000,00 грн., від 21.09.2010 № 208 на суму 30000,00 грн., від 29.09.2010 № 214 на суму 30000,00 грн., від 30.09.2010 № 216 на суму 30000,00 грн., від 15.11.2010 № 253 на суму 60000,00 грн., від 17.11.2010 № 254 на суму 60000,00 грн., від 26.11.2010 № 272 на суму 30000,00 грн., від 07.12.2010 № 283 на суму 149440,00 грн., від 07.12.2010 № 284 на суму 64080,00 грн.

28.04.2010 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛПМ” про розірвання договору купівлі-продажу комунального майна №58-09/КП від 24.11.2009 та звільнення спірного майна.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 10.12.2010 у справі № 5020-1/035 у задоволенні позову Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради було відмовлено в повному обсязі, враховуючи відсутність на момент розгляду спору заборгованості по сплаті за обєкт приватизації відповідно до договору купівлі-продажу №58-09/КП від 24.11.2009.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи порушення відповідачем вимог пунктів 3.1, 3.2 Договору, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми штрафу 230720,00 грн., 30% річних 126218,83 грн, збитків від інфляції 51617, 66 грн. на підставі положень розділу 6 Договору, а також пункту 8 статті 23 Закону України про «Приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Суд, заслухавши представників учасників судового процесу, вивчивши надані докази, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

За змістом статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації.

Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу об'єкта.

За змістом частини 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Як зазначалось, відповідно до пункту 6.4 Договору, у разі, якщо покупець не сплатить за майно протягом 60 днів з моменту його укладення, він сплачує на користь продавця понад збитків неустойку в розмірі 20% ціни, за яку придбане майно. Неустойка сплачується протягом 20 календарних днів з моменту закінчення строку сплати коштів за майно.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Приймаючи до уваги дату укладення договору 24.11.2009, та положення статті 253 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про те, що датою початку перебігу 60-денного строку (обумовленого пунктом 6.4 Договору) є 25.11.2009, датою закінчення цього строку 25.01.2010.

Тобто, лише з 26.01.2010 у продаця Севастопольської міської ради, виникає право на нарахування покупцеві неустойки, передбаченої пунктом 6.4 договору.

В той же час, судом встановлено та наявними матеріалами справи підтверджено, що у провадженні Ленінського районного суду міста Севастополя знаходиться цивільна справа № 2-2335/10 за позовом ТОВ «ЛПМ»до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення грошової суми у розмірі 483344,00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Севастополі від 25.01.2010 по означеній справі, у порядку статей 151-153 Цивільного процесуального кодексу України, були вжиті заходи по забезпеченню позову, зокрема, припинено дію розділу 6 «Відповідальність сторін. Оперативно-господарські санкції»Договору № 58-09/КП від 24.111.2009 до розгляду справи по суті.

Виконання означеної ухвали було доручено Фонду комунального майна Севастопольської міської ради.

Що стосується доводів відповідача про те, що ухвалою Ленінського районного суду м. Севастополя від 14.10.2010 позовну заяву ТОВ «ЛПМ»у справі № 2-2335/10 було залишено без розгляду та, у зв`язку з цим, заходи по забезпеченню позову втратили чинність то суд не може визнати їх обгрунтованими виходячи з наступного.

Частиною 6 статті 154 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Однак, в даному випадку Ленінський районний суд м.Севастополя ухвалу про скасування заходів забезпечення позову окремо не приймав, а сама ухвала від 14.10.2010 про залишення позову без розгляду не набрала законної сили у зв`язку з її оскарженням в апеляційному порядку, подальшим скасуванням ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 24.03.2011 і направленням справи для подальшого розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність правових підстав для застосування всього розділу 6 «Відповідальність сторін. Оперативно-господарські санкції»Договору № 58-09/КП від 24.111.2009 починаючи з 25.01.2010 та на весь період, за який позивач розрахував позовні вимоги у даній справі.

Враховуючи те, що дію розділу 6 спірного Договору було припинено судом, підставі для задоволення позовних вимог Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, обґрунтованих саме положеннями означеного розділу Договору, відсутні.

При цьому, суд не може погодитись з доводами відповідача про безпідставність нарахування позивачем одночасно неустойки (штрафу), % річних та інфляційних втрат та зазначає, що підставою відмови у задоволенні позову є саме припинення з 25.01.2010 дії розділу 6 Договору № 58-09/КП від 24.11.2009 на підставі ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано 19.04.2011