Рішення № 14953930, 04.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2011 р.Справа № 26/17-170-2011 Господарський суд Одеської області у складі : судді Никифорчука М.І.

при секретареві Войтенко С.М.

за участю представників сторін :

від позивача : ОСОБА_1;

від відповідача 1 : .ОСОБА_2 за довіреністю від 10.01.2011 р.;

від відповідача 2 : ОСОБА_3 за довіреністю №15-04/5- 145 від 10.01.2011р.;

від 3-ої особи : ОСОБА_4;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

до відповідача (1): Західно - Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства;

до відповідача (2): Головного управління Державного казначейства України в Одеській області:

3-я особа :ОСОБА_4 молодший Державний інспектор Південно -Бугського територіального відділу Західно - Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства;

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі 51898 гривень, -

у с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( далі Позивач) звернулась із позовом до Західно Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства ( далі Управління), Головного управління Державного казначейства України в Одеській області ( далі Казначейство), 3-ої особи : ОСОБА_4, молодшого Державного інспектора Південно-Бугського територіального відділу Західно - Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства ( далі Інспектор) про відшкодування матеріальної та моральної шкодив сумі 51898 гривень посилаючись на наступне.

09 жовтня 2010 року Інспектором Управління складені протоколи № 014846, № 014947 по ч.4 ст. 85 кодексу України про адміністративні порушення, в якому, на думку позивача, безпідставно і всупереч представлених Позивачем правоустановчих документів на орендуємій водоймі №1 в Балтському районі с. Чернече незаконно вилучив приватну власність Позивача - сітки моно ліскові рибацькі вартістю 9120 грн., рибу живу : коропа -сазана 33шт. на суму 1452грн., білого амура 4 шт на суму 66грн., толстолоба 24 шт на суму 360 грн., карась 4 шт. на суму 20 грн.)

Загальна вартість незаконно вилученої Інспектором риби складає 1898 грн. ( 1452 грн.+66 грн.+360 грн.+20 грн.), а з урахування вартості сітки повна матеріальна шкода складає 11018 грн.

26 листопада 2010 року постановою Балтського районного суду Одеської області по справі № 3-1697/2010 гр-ни ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнені від адміністративної відповідальності по ч.4 ст. 85 КупАП у зв'язку з відсутністю в їх діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП, провадження в справі закрито.

Згідно змісту вказаної постанови суду, судом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого Приморською райадміністрацією Одеської міської ради від 11.09.2003 року, Позивач є приватним підприємцем. Відповідно до договору оренди земельної ділянки та водосховища від 30.07.2005 року, укладеного між нею та Чернеченською сільською радою Балтського району Одеської області, Позивач строком на 25 років орендував став в с. Чернече Балтського району Одеської області з метою оренди - товарне риборозведення. Між Позивачем та Чернеченською сільською радою Балтського району визначені та погоджені Правила загального водокористування, з державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом «Укрпівдендіпроводгосп»погоджено і дотримується порядок скиду води. Став постійно зариблюється.

Згідно наданого гр-ном ОСОБА_7 ветеринарного свідоцтва, акту обстеження ставу Управлінням ветеринарної медицини в Балтському районі зарибок здоровий, хворих і підозрюваних в захворюванні заразними хворобами не виявлено, орендна плата за користування земельною ділянкою водного фонду сплачується у повному обсязі, тобто Позивач в повному обсязі виконує умови договору оренди земельної ділянки та водосховища від 30.07.2005 року.

Згідно доручення від 28.12.2009 року, посвідченого секретарем Чернеченської сільської ради Балтського району Одеської області, реєстр №18, Позивач уповноважила ОСОБА_7 виконувати всі юридичні дії, пов'язані з орендою ставка, роботи пов'язані з забором води для дослідження з метою підтримання санітарного стану ставу в належному рівні, в обробці води вапном, охороні стану і гідроспоруд, годуванні риби, вилову риби та інше.

ОСОБА_6 надав допомогу ОСОБА_7 у вилові риби, при цьому у зв'язку з вище викладеним, вимог ст.63 Закону України «Про тваринний світ», п.3.15 Правил любительського та спортивного рибальства не порушував.

Позивач зазначає, що промислове рибальство - це вид спеціального використання водних живих ресурсів, які перебувають у стані природної волі шляхом їх вилучення (вилову, добування, збирання) із природного середовища з метою задоволення потреб населення і народного господарства, тому таке рибальство здійснюється за спеціальним дозволом, в межах визначених квот і за плату відповідно до Постанови КМУ від 10.08.1992 року №459 «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення.

ОСОБА_7 і ОСОБА_6 не займалися промисловим рибальством, тому їм не потрібні ніякі дозволи на спеціальне використання водних живих ресурсів, оскільки вони виконували вказівки Позивача яка займається товарним рибництвом, спрямованим на штучне розведення і вирощування за свій рахунок водних живих ресурсів з метою отримання товарної продукції, яке не передбачає ніяких спеціальних дозволів на використання водних ресурсів у межах затверджених лімітів (виділених квот).

Таким чином, на думку позивача, Інспектор протиправно вилучив належне Позивачеві майно, а саме моно ліскові сітки рибацькі та рибу загальною вартістю 11018 гривень.

Вилучені Інспектором моно ліскові сітки рибацькі повернуті Позивачеві. Але, вилучена Інспектором риба вартістю 1898 грн., Позивачеві не повернута, а була передана Любашівській центральній районній лікарні, що підтверджується актом приймання-передачі від 09.10.2010 року.

З вищенаведеного, на думку Позивача, чітко вбачається, що вказані дії Інспектора є незаконними, протиправними, та їм Позивачеві завдано матеріальну шкоду в розмірі 1898 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як зазначає позивач у позові, крім матеріальної шкоди, незаконними діями Інспектора Позивачеві завдана суттєва моральна шкода, яка виразилась у його переживаннях з приводу незаконного вилучення його майна, а саме, - Позивач є приватним підприємцем, єдиним її заробітком є вилов та подальша реалізація риби, яку вона вирощує на орендованому нею ставкові. У звязку з вилученням у Позивача сіток, вона не могла здійснювати вилов риби, а тому втрачала суттєву частину свого заробітку. Через нехватку грошових коштів вона сильно нервувала, оскільки її звичайний уклад життя був повністю порушений, вона змушена була докладати суттєвих зусиль для відновлення свого звичайного укладу життя та не мала можливості придбати самі необхідні речі.

Як зазнає позивач у позові, до вчинення Інспектором вказаних дій, вона була впевнена в розумності, справедливості та професіоналізмі органів державної влади, зокрема держрибохорони, після цього інциденту вона втратила довіру до органів державної влади, зокрема, та взагалі до людей.

Позивач змушений був, разом із своїми працівниками, їздити до Балтського районного суду та доводити, що є порядною, законопослушною людиною. Така обставина суттєво принижує її людську гідність та викликає додаткові переживання.

Завдану їй моральну шкоду вона оцінюю в 50000 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується .собою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно до вимог ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідачем по даній справі також залучено головне управління державного казначейства України в Одеській області з наступних підстав.

Відповідно до норм ст.ст. 25, 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів. При цьому державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням суду.

Статтею 96 ЦК України встановлюють, що юридична особа самостійно відповідає по своїм зобов'язанням.

Згідно п. 13 Типового положення про Головне управління державного казначейства України в автономної Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі від 04 квітня 2006 р. за № 332 - «Головне управління є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням». Наведене вище підтверджується також положенням п. 14 Положення про Головне управління Державного казначейства України в Одеській області від 2006 року, згідно до якого Головне управління Державного казначейства України в Одеській області є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Бюджетним кодексом України, а саме п. 7 ч. 1 ст. 2 встановлено, що повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Органи державної влади на місцях є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Згідно із п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ N 609 від 09.07.2008 р., рішення державних органів про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, в тому числі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виконуються в порядку надходження виключно органами Державного казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну.

Таким чином, територіальний орган державного казначейства України в особі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області залучається у справі у якості відповідача, оскільки є особою, відповідальною за розпорядження коштами відповідного бюджету та забезпечує стягнення коштів з бюджету - рішенням суду.

На підставі наведеного, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 1 на свою корить суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 1898 грн. та суму завданої моральної шкоди в розмірі 50000 гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.03.2011р. продовжено строк вирішення спору по справі № 26/17-170-2011 на 15 днів до 04 квітня 2011 р.

Відповідачі вимоги не визнали з підстав зазначених у відзивах на позов.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як випливає з матеріалів справи, приведені позивачем обставини відносно зайняття Позивачем рибальством, оренди вказаного ставка та вилучення риби повністю підтверджуються наданими позивачем доказами, приведеними вище.

Зокрема, з постанови Балтського районного суду Одеської області від 26 листопада 2010 року по справі № 3-1697/2010 випливає, що гр-ни ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були звільнені від адміністративної відповідальності по ч.4 ст. 85 КупАП у зв'язку з відсутністю в їх діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП, провадження в справі закрито.

Згідно змісту вказаної постанови суду, судом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, Позивач є приватним підприємцем та відповідно до договору оренди земельної ділянки та водосховища від 30.07.2005 року, укладеного строком на 25 років орендує став в с. Чернече Балтського району Одеської області з метою оренди - товарне риборозведення.

Згідно доручення від 28.12.2009 року, посвідченого секретарем Чернеченської сільської ради Балтського району Одеської області, реєстр №18, Позивач уповноважила ОСОБА_7 виконувати всі юридичні дії, пов'язані з орендою ставка, роботи пов'язані з забором води для дослідження з метою підтримання санітарного стану ставу в належному рівні, в обробці води вапном, охороні стану і гідроспоруд, годуванні риби, вилову риби та інше.

ОСОБА_6 надав допомогу ОСОБА_7 у вилові риби, при цьому у зв'язку з вище викладеним, вимог ст.63 Закону України «Про тваринний світ», п.3.15 Правил любительського та спортивного рибальства не порушував.

Таким чином, гр-ни ОСОБА_7 і ОСОБА_6 не займалися промисловим рибальством, тому їм не потрібні ніякі дозволи на спеціальне використання водних живих ресурсів, оскільки вони виконували вказівки Позивача яка займається товарним рибництвом, спрямованим на штучне розведення і вирощування за свій рахунок водних живих ресурсів з метою отримання товарної продукції, яке не передбачає ніяких спеціальних дозволів на використання водних ресурсів у межах затверджених лімітів (виділених квот).

Отже Інспектор протиправно вилучив належне Позивачеві майно, а саме моно ліскові сітки рибацькі та рибу загальною вартістю 11018 гривень.

Вилучені Інспектором моно ліскові сітки рибацькі повернуті Позивачеві, але , вилучена Інстектором риба вартістю 1898 грн., Позивачеві не повернута, а була передана Любашівській центральній районній лікарні, що підтверджується актом приймання-передачі від 09.10.2010 року.

З вищенаведеного, на думку суду, чітко вбачається, що вказані дії Інспектора є незаконними, протиправними, та ними Позивачеві завдано матеріальну шкоду в розмірі 1898 грн.

Посилання відповідача у даному випадку на те, що згідно з ч. 1 ст. 164 КупАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом, на думку суду, є неправильною, оскільки у даному випадку гр-ни ОСОБА_7 і ОСОБА_6 здійснили лов риби за дорученням та з дозволу орендаря ставка Позивача у справі, про що також зазначено у вказаній постанові районного суду, яка є чинною. Отже, у даному випадку, за таких обставин, вважати дії Інспектора законними неможна.

Відносно вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України, Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, Із змінами, , - Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: , моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до п.3 роз'яснення Вищого арбітражного суд України N 02-5/95 від 29.02.96 р. із змінами „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди”, - При вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди, слід мати на увазі позивач повинен довести лише факт заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, а не наявність у цьому вини останнього.

З урахуванням приведеної судової практики та приведених вище обставин справи про безпідставне вилучення Інспектором у вказаних громадян сітки, яка належить Позивачеві на праві приватної власності, якою вони здійснювали з дозволу Позивача рибну ловлю на ставку, який знаходиться в оренді у Позивача, на думку суду, чітко відображає заподіянні Позивачу шкоди у т. ч. і моральної, оскільки безпідставне вилучення у людини речі, яка їй належить, викликає законне питання підставу для вилучення. Крім того, як зазначено Позивачем, та не спростовано ані відповідачем-1, ані 3-ою особою Інспектором, вона надала до огляду Інспектору документи які встановлюють її ( Позивача) право на володіння та користування вказаним ставком.

В обґрунтування розміру моральної шкоди Позивач 16.03.2011 р. надав суду заяву та відповідь лікарняної установи де спостерігалась Позивачка, ( а.с. 68 - 70) з якої випливає, що вона, 04.11.2010 р. ( майже через місяць після дії Інспектора) звернулась до жіночої консультації № 8 з приводу погіршення стану - скарги на швидку втому, слабкість, болі у поясниці та внизу живота, приступообразні болі. 08.11.2010 р. була обстежена на УЗІ. Таким чином, на підставі дій Інспектора у Позивачки, на нервовій почві виникла тяжка хвороба, яка може мати дуже тяжкі наслідки.

Аналізуючи приведене, суд вважає, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди доведений вказаними обставинами, а розмір шкоди оцінений позивачем з урахуванням її моральних, душевних переживаннях у зв'язку з порушенням її права на ставок, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що повязано з незаконними діями Інспектора.

Аналізуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги Позивача цілком обґрунтовані, підтверджуються наявними у справі вище приведеними доказами і тому позов підлягає задоволенню у поновному обсягу.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача 1.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з Західно Чорноморського державного басейнового Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства ( 65110, м.Одеса, вул. Балківська, 12 В, ідентифікаційний код 35050673 ) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - суму завданої матеріальної шкоди в розмірі - 1898 (одна тисяча вісімсот девяносто вісім) грн. та суму завданої моральної шкоди в розмірі 50000 (пятдесят тисяч) гривень, державного мита в розмірі - 518 (пятсот вісімнадцять) грн.98 коп. та витрат на ІТЗ судового процесу в розмірі - 236 (двісті тридцять шість) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Суддя Никифорчук М.І.