Рішення № 14953783, 08.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.11 Справа№ 5015/660/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “АНТІОР” (м. Львів)

до відповідача:Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (м. Дрогобич)

про:визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину. Суддя:В.М.Пазичев

При секретарі:І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Яцишин Я.Я. - представник, довіреність від 23.02.2011 року

від відповідача:Не зявився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АНТІОР” (м. Львів) до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (м. Дрогобич) про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.02.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 15.02.2011 року. Ухвалою від 15.02.2011 року розгляд справи відкладено до 24.02.2011 року, у звязку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 24.02.2011 року розгляд справи відкладено до 03.03.2011 року, у звязку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 03.03.2011 року розгляд справи відкладено до 11.03.2011 року, у звязку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 11.03.2011 року розгляд справи відкладено до 04.04.2011 року, у звязку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 04.04.2011 року розгляд справи відкладено до 08.04.2011 року у звязку із неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.02.2011 року, про відкладення від 15.02.2011 року, від 24.02.2011 року, від 03.03.2011 року, від 11.03.2011 року, від 04.04.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

02.03.2011 року за вх.№5091/11 позивач подав клопотання.

04.04.2011 року за вх.№7671/11 позивач подав обґрунтування по справі.

В судовому засіданні 04.04.2011 року позивач подав клопотання про продовження терміну розгляду справи понад строк, встановлений ст.69 ГПК України.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.02.2011 року, про відкладення від 15.02.2011 року, від 24.02.2011 року, від 03.03.2011 року, від 11.03.2011 року, від 04.04.2011 року не виконав повністю, відзив на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення від 09.02.2011 року, від 25.02.2011 року, поштовим конвертом від 16.02.2011 року з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання, записом №29 реєстру №239 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції Господарського суду Львівської області та відміткою про отримання 05.04.2011 року ухвали суду від 04.04.2011 року про відкладення розгляду справи.

11.03.2011 року за вх.№5661/11 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 08.04.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що 05.03.2008 року між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (Орендодавцем, відповідачем), та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТІОР»(Орендарем, позивачем) укладено договір №1/5 оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Договір).

Позивач зазначає, що згідно листа № 3560 комунального підприємства "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 19.11.2010 року, об'єкт оренди по договору №1/5 не належить орендодавцю, а право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрогобицький Тарний комбінат", Спільним підприємством "Дрогобицький Тарний комбінат", Товариством з обмеженою відповідальністю "Металоімпекс", ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 Позивач зазначає, що дані про реєстрацію права власності в Єдиному реєстрі прав власності нерухомого майна за вказаною адресою за ОСОБА_1 відсутні.

Позивач також зазначив, що, відповідно до п.5.1.2., 5.1.8. Договору, до обов'язків орендодавця входить здійснення капітального ремонту предмета оренди, повідомлення орендаря про недоліки об'єкта оренди, які йому були відомі на момент підписання договору, однак, на думку позивача, орендодавець про недоліки об'єкта оренди не повідомив, капітального ремонту приміщення не провів.

Таким чином, як зазначає позивач, розпочавши використання об'єкта оренди, ним було виявлено недоліки, що потребували усунення, зокрема, у березні 2008 році виявлено протікання покрівлі, що, як зазначає позивач, призвело до замокання приміщення та псування дерев'яних заготовок, що там зберігались. Позивач зазначив, що провів поточний ремонт покрівлі, вартість ремонтних робіт та матеріалів становила 63 575,00 грн.

Позивач подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що, відповідно до п.2.6. Договору оренди, Орендодавець надає Орендарю при укладенні договору усі необхідні документи, що засвідчують право власності Орендодавця на об'єкт оренди, однак, як зазначає позивач, Орендодавець вказаний пункт Договору не виконав.

Позивач зазначив, що 05 березня 2008 року між сторонами Договору було підписано Акт прийому-передачі об'єкту оренди, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне володіння та користування на умовах оренди нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

На думку позивача, з моменту фактичної передачі та підписання Акту прийому-передачі право володіння та користування на Об'єкт оренди переходить від Орендодавця до Орендаря.

Позивач зазначає, що відповідач порушив п.п. 5.1.2., 5.1.8. Договору, а саме, не повідомив позивача про недоліки обєкту оренди, а також капітального ремонту приміщення не провів.

Окрім того, позивач наголошує, що, відповідно до п.п.5.1.3., 5.1.4., 5.1.5. Договору, до обов'язків Орендодавця входить забезпечення Орендареві можливості терміново, власними силами, усувати наслідки аварій та пошкодження, якщо вони виникли не з вини Орендаря, своєчасно здійснювати поточний ремонт Об'єкта оренди, а, згідно п.п.8.1., 7.2. Договору, передбачено обов'язок Орендаря не допускати псування або пошкодження Об'єкта оренди, з цією метою, вживаючи необхідні заходи для забезпечення схоронності Обєкта оренди. Таким чином, як зазначає позивач, розпочавши використання Обєкта оренди, він виявив недоліки, що потребували усунення, а тому провів поточний ремонт покрівлі.

На думку позивача, питання ремонту речі, переданої у найм прямо регулюється ст.776 ЦК України, згідно якої поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом, а капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. При цьому, на думку позивача, отримання Орендарем в Орендодавця будь-якого дозволу на проведення ремонтних робіт або погодження кошторису ремонтних робіт, ні законом, ні умовами договору не передбачено.

Позивач також зазначив, що 16 грудня 2009 року листом звернувся до відповідача з вимогою розірвати договір та відшкодувати збитки, понесені за ремонт покрівлі Об'єкта оренди, однак, як зазначає позивач, дані пропозиції залишилися без відповіді, а понесені ним витрати не відшкодовані.

Відповідач, відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги не заперечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно ст. 767 ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Згідно ч.1 ст. 776 ЦК України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Згідно ч.5 ст. 778 ЦК України, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

В ході судового розгляду справи встановлено, 05.03.2008 року між відповідачем та позивачем укладено договір №1/5 оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

5 березня 2008 року між сторонами договору підписано Акт прийому-передачі об'єкту оренди, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне володіння та користування на умовах оренди нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Позивач за власний рахунок здійснив ремонт даху будинку по АДРЕСА_1 на загальну суму 63 575, 00 грн. на підставі договору підряду від 11.03.2008 року. Виконання даних робіт підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 року. Оплата за даним договором підтверджується виписками з банку про перевід коштів на рахунок підрядника за договором підряду від 11.03.2008 року.

Згідно листа комунального підприємства "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" № 3560 від 19.11.2010 року в Єдиному реєстрі прав власності нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 даних про наявність права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 в комунальному підприємстві Львівської обласної ради "Дрогобицькому міжміському бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" немає.

Згідно ст.ст. 658, 203 ЦК України, правом розпорядження, в тому числі й відчуження права користування, належить власникові.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до п.2.6. Договору оренди, Орендодавець надає Орендарю при укладенні договору усі необхідні документи, що засвідчують право власності Орендодавця на об'єкт оренди.

Таким чином, правочин вчинено особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, тобто з порушенням вимог ч.1 ч.2 ст. 203 ЦК України, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.

Отже, враховуючи вищенаведене, а також те, що незважаючи на вимогу суду, не було надано належних та допустимих доказів того, що відповідач, відповідно до ст. 761 ЦК України, є власником або уповноваженим на укладання договору оренди нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 суд дійшов до висновку, що вимога позивача про визнання недійсним правочину, а саме договору №1/5 оренди нерухомого майна є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Разом з тим, позивач зазначив, що, відповідно до п.5.1.2., п. 5.1.8. Договору, до обов'язків орендодавця входить здійснення капітального ремонту предмета оренди, повідомлення Орендаря про недоліки об'єкта оренди, які йому були відомі на момент підписання договору. На думку позивача, незважаючи на викладену у Договорі домовленість, Орендодавець про недоліки об'єкта оренди не повідомив, капітального ремонту приміщення не провів, а тому, як зазначає позивач, розпочавши використання об'єкта оренди, він виявив недоліки, що, на думку позивача, потребували невідкладного усунення. Таким чином, як зазначає позивач, ним було проведено поточний ремонт даху будівлі за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 63 575,00 грн. Дані витрати, на думку позивача, повинні бути відшкодовані відповідачем, оскільки такі витрати були спричиненні необхідністю приведення майна у придатний для використання стан.

Згідно п. 2.3. Договору оренди, в Акті передачі приймання приміщення вказується технічний стан обєкта оренди на момент передачі його в оренду.

Згідно п. 3.14. Договору оренди, сторони домовилися, що переобладнання, реконструкція, технічне переоснащення, а також інші покращення обєкта оренди проведені орендарем відшкодовуються йому за рахунок орендної плати.

Згідно п. 8.1.4. Договору оренди, орендар має право здійснювати переобладнання, реконструкцію, технічне переозброєння, а також інші покращення обєкта оренди для ведення нормальної господарської діяльності у відповідності з вимогами ДБН України, з дозволу орендодавця та при наявності погодження органів місцевої влади.

Згідно п. 9.4. Договору оренди, якщо поліпшення речі зроблено за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування обєктом оренди.

Згідно п. 9.5. Договору оренди, якщо орендар без згоди орендодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для обєкта оренди, він не має права на відшкодування їх вартості.

Позивач стверджує, що був змушений провести поточний ремонт покрівлі, хоча, на думку позивача, згідно п. 5.1.2. Договору оренди та ч.2. ст. 776 ЦК України, відповідач повинен був провести капітальний ремонт приміщень. З таким твердженням позивача не можна погодитися, оскільки, у п. 5.1.2. Договору оренди, чітко зазначено, що капітальний ремонт здійснюється відповідачем лише у разі такої необхідності. Однак, не зважаючи на вимоги суду, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 дійсно потребувало капітального ремонту. Окрім того, твердження позивача про те, що необхідно було провести капітальний ремонт даних приміщень спростовується самим же позивачем у своїх поясненнях, де позивач чітко зазначає, що ним було проведено поточний ремонт приміщень за адресою: АДРЕСА_1

Позивач також стверджує, що отримання у відповідача будь-якого дозволу на проведення ремонтних робіт або погодження кошторису ремонтних робіт, ні законом, ні умовами договору не передбачено, однак, з таким твердженням позивача неможна погодитися, оскільки відповідно до п. 8.1.4. Договору оренди та відповідно до ч. 1 ст. 778 ЦК України, позивач зобовязаний був отримати згоду відповідача на проведення ремонтних робіт.

Незважаючи на вимогу суду, позивач не подав належні та допустимі докази того, що він належним чином, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства України, повідомив відповідача про необхідність здійснення ремонту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1

Таким чином враховуючи п. 8.1.4. та п.9.5. Договору оренди та на підставі ч.1 і ч.5 ст.778 ЦК України, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про відшкодування відповідачем на користь позивача витрат, понесених за поточний ремонт покрівлі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 є необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АНТІОР” (м. Львів) до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (м. Дрогобич) в частині визнання правочину - Договору оренди №1/5 від 05.03.2008 року недійсним є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п. ”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито ” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанцію від 02.02.2011 року на суму 871,00 грн. про сплату державного мита та квитанцію від 02.02.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовів немайнового характеру.

До позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов”язані з примушуванням прийняти передаточний баланс).

Отже, вимога позивача про визнання правочину недійсним носить немайновий характер, тому підляє оплаті державним митом за ставками, встановленими для позовів немайнового характеру, тобто в розмірі 85,00 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 14,203, 215, 216, 236, 526, 628, 629, 759, 761, 767, 776, 778 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Визнати недійсним договір № 1/5 оренди нерухомого майна від 05.03.2008 року, укладений між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТІОР»на оренду нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

3.В решті частини позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути із Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (82100, АДРЕСА_2 І/к НОМЕР_1, свідоцтво № НОМЕР_2 від 24.11.2003 року) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТІОР»(79000, м. Львів, вул. Листопадна, 16, ЄДРПОУ 22379170 р/р 26009053875062 в ЗГРУ КБ «Приватбанк»м. Львів МФО 325321) 85 (вісімдесят пять ) грн. 00 коп. - сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТІОР» (79000, м. Львів, вул. Листопадна, 16, ЄДРПОУ 22379170 р/р 26009053875062 в ЗГРУ КБ «Приватбанк»м. Львів МФО 325321) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) - 85 (вісімдесят п”ять) грн. 00 коп. недоплаченого державного мита за вимогу немайнового характеру

6.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя