Рішення № 14953487, 15.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2011 р. Справа № 8/021-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі - помічнику судді Подима Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, ідентифікаційний код: 08596914, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Гайдара, 8,

до відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: 07300, АДРЕСА_1,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором на виїзд групи оперативного реагування на обєкт від 30.11.2009 року за №2255/09 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 550,00 грн. (пятсот пятдесят гривень 00 коп.) та судових витрат.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 550,00 грн. (пятсот пятдесят гривень 00 коп.).

Відповідно до ухвали від 03.02.2011 року порушено провадження у справі №8/021-11 та призначено її розгляд на 22.02.2011 року.

22.02.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не зявилися та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимог ухвали суду від 03.02.2011 року не виконали. Ухвалою суду від 22.02.2011 року розгляд справи відкладено на 15.03.2011 року.

15.03.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не зявилися та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимог ухвал суду від 03.02.2011 року та від 22.02.2011 року не виконали. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 15.03.2011 року.

Згідно з розясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Детально розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

30.11.2009 року між Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. 202 Цивільного кодексу України був укладений Договір за №2255/09 на виїзд групи оперативного реагування на обєкт, відповідно до п.2.1. якого Позивач бере на себе зобовязання здійснювати виїзд групи оперативного реагування на обєкт Відповідача у вигляді ресторану «Лісова красуня»за адресою: АДРЕСА_2 км траси Київ-Одеса, у випадку надходження від Відповідача інформації за допомогою телефонного звязку.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, Відповідач зобовязаний своєчасно оплачувати Позивачу надані послуги з виїзду групи оперативного реагування на обєкт кожного місяця до 5-го числа за поточний місяць за умови 100 % передоплати згідно рахунків та актів виконаних робіт.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На виконання Договору Позивач у січні 2010 року з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України надавав Відповідачу послуги виїзду групи оперативного реагування на обєкт Відповідача, що підтверджується актом виконаних робіт, копія якого знаходяться в матеріалах справи. Позивач надав Відповідачу зазначені послуги у січні 2010 року на суму 550,00 грн. (пятсот пятдесят гривень 00 коп.).

Проте, Відповідач в порушення вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України не сплатив вартість наданих Позивачем послуг, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість у сумі 550,00 грн. (пятсот пятдесят гривень 00 коп.).

Станом на 15.03.2011 року Відповідач основний борг за Договорами у сумі 550,00 грн. (пятсот пятдесят гривень 00 коп.) не погасив та відсутність цього боргу по суду не заперечував. У звязку з цим вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за Договором у сумі 550,00 грн. (пятсот пятдесят гривень 00 коп.) визнаються судом обґрунтованими і доведеними, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобовязань, взятого ним, відповідно до Договору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів суду здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), в звязку з чим дані господарські витрати покладаються судом на Відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов - задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: 07300, АДРЕСА_1, на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, ідентифікаційний код: 08596914, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Гайдара, 8, заборгованість за Договором на виїзд групи оперативного реагування на обєкт від 30.11.2009 року за №2255/09 у вигляді основного боргу у сумі 550,00 грн. (пятсот пятдесят гривень 00 коп.), державне мито у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 15.03.2011 року