Постанова № 14953106, 24.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" березня 2011 р. Справа № А18/434-08

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

Суддя господарського суду Київської області Кошик А. Ю. розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропрмисловий комплекс Насташка»

до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення

За участю представників:

позивача не з’явився

відповідача не з’явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Насташка»(далі - позивач) до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ухвали від 14.07.2008 року було відкрите провадження в адміністративній справі у відповідності до п. 6 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 04.11.2008 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до остаточного вирішення господарським судом Київської області справи № А20/072-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Насташка»до Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, що розглядається в порядку апеляційного оскарження.

Клопотання мотивоване тим, що податкові повідомлення-рішення у обох справах прийняті відповідачем з тих самих підстав і є аналогічними.

В матеріалах адміністративної справи № А20/072-08 розглядається спір за позовом ТОВ «АПК «Насташка»до Рокитнянської МДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, така справа за предметом, сторонами, операціями та визначеними у акті перевірки порушеннями аналогічна адміністративній справі №А18/434-08, різниця полягає лише у податкових періодах.

Суть спору у адміністративних справах А 18/434-08 та № А20/072-08 полягає в тому, що Товариство з обмеженою відповідальність «Агропромисловий комплекс «Насташка»не погоджується з висновками Рокитнянської державної податкової інспекції, що ТОВ «АПК «Насташка»не має права на отримання заявленого за загальною декларацією з ПДВ бюджетного відшкодування, оскільки операції з поставки молока та м'яса в живій вазі сільськогосподарськими товаровиробниками на переробні підприємства за нульовою ставкою та податковий кредит, пов'язаний з придбанням ТМЦ для виробництва зазначених товарів, підлягають відображенню в скороченій декларації №1 відповідно до п. 11.21 Закону України «Про податок на додану вартість»та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року №596.

Відповідно до ухвали від 04.11.2008 року провадження у справі № А18/434-08 зупинялось на підставі 4 частини 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України до закінчення процедури оскарження судового рішення у справі № А20/072-08 та набрання ним законної сили.

Провадження у справі поновлено відповідно до ухвали від 16.02.2011 року за клопотанням відповідача та призначено розгляд справи на 10.03.2011 року.

В судове засідання 10.03.2011 року сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, не з’явились, у зв’язку з чим, розгляд справи відкладався до 24.03.2011 року.

В судове засіданні 24.03.2011 року позивач не з’явився, пояснення по суті позовних вимог з врахуванням результатів вирішення аналогічного спору у справі № А20/072-08, не надав.

Розглянувши матеріали справи та враховуючи надані сторонами докази та пояснення, суд встановив.

Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року, за результатами якої був складений акт № 13/153-32792184 від 12.05.2008 року.

В акті перевірки зазначено, що в порушення постанови КМУ від 28.03.2007 р. № 596, якою з Порядку, затвердженого постановою КМУ № 805 від 12.05.1999 р. «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій с/г товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», виключена норма, яка дозволяла відносити суми ПДВ по придбаних товарах (роботах, послугах), пов’язаних з виробництвом молока та м’яса в живій вазі, що поставляються с/г підприємствами переробним підприємствам, до складу податкового кредиту, який відображався в загальній декларації з розрахунків з бюджетом, і відповідно отримувати відшкодування з бюджету за цією декларацією, п. 11.21 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в сумі 1448686 грн. чим також порушено п. 7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки Рокитнянською МДПІ 19.05.2008 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000871601/0, яким позивачу було зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування за березень 2008 року на 1448686 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач вважає, що в його діях відсутні порушення чинного законодавства при формуванні податкового кредиту за загальною декларацією зі сплати податку на додану вартість, у зв’язку з чим звернувся до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000871601/0.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агропромисловий комплекс Насташка»є сільськогосподарським товаровиробником і у спірний період здійснювало продаж переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі, відповідні господарські операції проводились з нарахуванням 0% ставки ПДВ відповідно до п.п. 6.2.6 п. 6.2.ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»і включались до загальної податкової декларації за березень 2008 року.

Загальний порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначений п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким господарські операції оподатковуються у загальній декларації з ПДВ.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»( далі Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За наслідками проведеної перевірки, податковий орган дійшов висновку про безпідставність включення сум ПДВ у зв’язку з придбанням товарів, пов’язаних з виробництвом м’яса, що реалізується в живій вазі переробним підприємствам, до податкового кредиту загальної податкової декларації, оскільки з операцій щодо поставки молока та м’яса в живій вазі переробним підприємствам, не виникають податкові зобов’язанні зі сплати ПДВ. Зокрема, за рахунок відповідних сум податку на додану вартість на користь товаровиробників переробні підприємства виплачують дотації або суми ПДВ залишаються в розпорядженні товаровиробників.

Таким чином, операції з поставки молока та м’яса в живій вазі не породжують зобов’язань зі сплати ПДВ до державного бюджету, а відтак і не можуть бути підставою для формування податкового кредиту в обсязі загальних оподатковуваних операцій підприємства.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 «Прикінцеві положення»Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Позивач вважає, що спірні господарські операції не підпадають під дію вищезазначеного пункту 11.21 статті 11 «Прикінцеві положення»Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки поставки молока і м’яса в живій вазі не пов’язані з виробництвом чи переробкою продукції. Позивач вважає, що норма п.п. 11.21 поширюється на переробні підприємства та сільськогосподарських товаровиробників, які реалізують власну вже перероблену продукцію, в той час, як позивач здійснював поставки непереробленої продукції.

Суд не погоджується з відповідним тлумаченням позивачем норми пункту 11.21 статті 11 «Прикінцеві положення»Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, пункт 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент подання товариством декларації) стосується сільськогосподарських підприємств усіх форм власності в разі реалізації ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м’ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. При цьому, поняття вироблення у власних переробних цехах стосується молочної продукції та м’ясопродуктів, оскільки решта товарів (молока, худоби, птиці, вовни) не передбачать виготовлення продукції внаслідок виробництва чи переробки.

Таким чином, оскільки позивач є сільськогосподарським товаровиробником і здійснював реалізацію молока та м’яса в живій вазі, він підпадає під дію п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно приписів підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на момент подання позивачем декларації з ПДВ за березень 2008 року, до 1 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання та поставки переробним підприємствам аналогічної імпортованої продукції оподатковуються за нульовою ставкою.

Облік позивачем спірних господарських операцій за 0% ставкою ПДВ відповідно до п.п. 6.2.6 п. 6.2.ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»не суперечить вимогам чинного законодавства і відповідає також п. 2 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 805, однак, п. 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»не визначає до якої з форм декларацій повинні заноситись відповідні податкові зобов’язання.

Пунктом 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент подання товариством декларації) зупинено до 1 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Позивач ввжає, що з огляду на п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»для сільськогосподарських товаровиробників за поставками переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою не передбачено винятку із загального порядку нарахування і сплати податку на додану вартість до бюджету, а тому відповідно до вимог пп. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»такі операції відображаються в загальній податковій декларації.

Суд не погоджуєься з відповідною позицією позивача, оскільки питання оподаткування операцій з реалізації переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою врегульовано в п. 11.21 Закону України «Про податок на додану вартість», крім того, наведенне в п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість»виключення стосується операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Крім того, як вбачається зі змісту Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 805, який передбачає спеціальний режим обліку та використання сум податку на додану вартість для сільськогосподарських товаровиробників, підприємство позивача є учасником відповідного спеціального режиму, що кореспондується з нормою п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до п.2 вказаного Порядку сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою.

Відповідно до п.12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 № 805 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 № 596) сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Сільськогосподарські підприємства ведуть бухгалтерський облік розрахунків з податку на додану вартість на окремому аналітичному рахунку. На підставі даних бухгалтерського обліку сільськогосподарські товаровиробники щомісяця складають окрему податкову декларацію з податку на додану вартість поставлених ними молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах. Разом з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням з Мінагрополітики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість з поставленої зазначеної продукції, тобто різниця між податком на додану вартість, що надходить від покупців, та податком на додану вартість, сплаченим постачальникам, перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок. Залишок податкового кредиту покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів. Кошти, перераховані сільськогосподарськими підприємствами на окремий рахунок, використовуються ними для підтримки власного виробництва продукції тваринництва та птахівництва. У разі нецільового використання зазначені кошти стягуються до державного бюджету відповідно до законодавства.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 «Загальні положення»Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Із наведеного слідує, що при визначенні об’єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», і податкове зобов’язання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією.

Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов’язанні за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання товарів, пов’язаних з виробництвом м’яса, що реалізується в живій вазі переробним підприємствам, має включатись до тієї самої декларації. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, встановлені п.11.21 і 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто, формування податкового кредиту згідно операцій ТОВ «АПК Насташка»проводиться відповідно до тієї діяльності в якій використовуються, чи будуть використовуватися відповідні господарські операції.

Аналогічна позиція викладена в постановах Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2009 року (№22-а-30856/08) та Вищго адміністративного суду від 22.09.2010 року (№ К-49551/09) у справі Господарського суду Київської області № А20/072-08, до вирішення якої зупинялось провадження у справі, що розглядається.

Після поновлення провадження позивач не надав суду пояснень по суті спору з врахуванням результатів апеляційного та касаційного перегляду судового рішення в аналогічній справі № А20/072-08.

Згідно з приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Посилання позивача на порушення порядку проведення камеральної перевірки не спростовують викладені в акті перевірки обставини та порушення, стосуються дій посадових осіб відповідача і не підлягають розгляду в матеріалах даної справи в межах заявлених позовних вимог.

За наслідками розгляу спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем спростовані, тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 67, 124 Конституції, ст.ст. 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кошик А. Ю.