Рішення № 14952751, 25.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/11425.03.11 За позовом закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц - Інформ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ ЛТД"

про стягнення 26 896,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Фурсік Н.О.(дов. від 24.11.2010)

Від відповідача: не прибув

В судовому засіданні 25.03.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла у зв"язку з неналежним виконанням умов договору підряду на виконання робіт № 05-05/2 від 05.05.2008 у розмірі 26 896, 00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.02.2011 порушено провадження у справі №50/114 та призначено до розгляду на 04.03.2011.

Представник відповідача в судове засідання 04.03.2011 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове зсідання 04.03.2011 також не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, але через канцелярію суду подав клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Розгляд справи було відкладено на 25.03.2011.

У судове засідання 25.03.2011 з"явився представник позивача, дав пояснення по справі, свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 25.03.2011 вдруге не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2008 між закритим акціонерним товариством "Холдингова компанія "Бліц - Інформ" (далі –позивач, замовник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ ЛТД" (далі –відповідач, підрядчик за договором) був укладений договір підряду № 05-05/2 на виконання робіт (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору по завданню замовника підрядчик власними силами із своїх матеріалів придбаних по цінах узгоджених із замовником на своєму обладнанні на свій ризик зобов’язується виконати роботи по заміні дерев’яних віконних блоків на металопластикові в інженерному корпусі ЗАТ «ХК "Бліц - Інформ", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Кіото 25, відповідно до технічного завдання(додаток № 1), а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов даного договору.

В п. 2.1 договору підряду на виконання робіт № 05-05/2 від 05.05.2008 сторони визначили вартість робіт в сумі 27 460,00 грн.

П. 2.2 договору визначає порядок оплати робіт, відповідно до якого позивач повинен перерахувати протягом 10-ти робочих днів від дати підписання договору аванс в розмірі 24 150,00 (двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят грн.) грн.

Як вбачається з матеріалів справи 05.06.2008 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача аванс в сумі 24 150,00 грн. (платіжне доручення № 367260 від 05.06.2008 на вказану суму в матеріалах справи).

Згідно пунктів 4.1.-4.2. договору підрядчик виконує всі передбачені договором роботи протягом 3-х днів з моменту перерахування авансу передбаченого п. 2.2. договору. Підрядчик виконує всі передбачені договором роботи протягом 10 робочих днів від дати перерахування авансу передбаченого п. 2.2. договору.

Отже, після отримання авансового платежу відповідач зобов'язаний був почати роботи протягом 3-х днів, тобто 08.06.2008, остаточно виконати роботи передбачені договором, протягом 10 робочих днів від дати перерахування авансу - 19.06.2008.

Однак як свідчать матеріали справи, станом на 15.11.2010 відповідач так і не почав виконувати роботи передбачені договором підряду на виконання робіт № 05-05/2 від 05.05.2008 та отриманий аванс не повернув.

Таким чином, заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 24 150,00 грн., що крім іншого підтверджується наявними в матеріалах справи технічним завданням на виконання обумовлених договором робіт та договірною ціною, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача.

28.09.2010 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 10/17, однак вказану претензію відповідач залишив без розгляду і задоволення.

Суд зазначає, що внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а отже до нього повинні застосовуватися норми законодавств, що регулюють даний вид договорів.

Відповідно до п. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Пункт 6 статті 882 ЦК України встановлює, що замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є, зокрема, договори та інші правочини.

В ст. 328 ЦК України сказано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави(безпідставно набуте майно), зобов”язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов”язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідач користувався коштами позивача безпідставно, оскільки взятих на себе зобов’язань не виконав, у встановлений строк роботи обумовлені договором не виконав, у зв’язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача авансу в розмірі 24150,00 грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач аванс у сумі 24 150,00 грн. до цього часу позивачеві не повернув - позивач має право вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами.

П. 7.4. договору передбачає відповідальність підрядника за порушення строків виконання робіт, якщо прострочка складає більше ніж 30 календарних днів. Підрядник повинен сплатити замовнику штраф в розмірі 10 % від загальної вартості договору 2 746,00 грн. (27 460, 00 грн. х 10% = 2746,00 грн.).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Дії відповідача є порушенням вимог договору і це є підставою для застосування відповідальності згідно чинного законодавства, а саме стягнення штрафу в розмірі 10%, що становить 2746,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ ЛТД" (02002, м. Київ, вул. Р.Окіпної, 9, р/р 26006049865500 в АКБ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 21456773) на користь закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц - Інформ" (02156, м. Київ, вул. Кіото, 25, п/р 26004012720520 в КФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 380333, код ЄДРПОУ 20050164) основний борг в розмірі 24 150(двадцять чотири тисячі сто п’ятдесят) грн. 00 коп., 2 746(дві тисячі сімсот сорок шість) грн. 00 коп. штрафу, державне мито в сумі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 97 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                                           Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 28.03.2011