Рішення № 14952719, 04.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/4604.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юдіем - сервіс"

про стягнення заборгованості у розмірі 2 368,00 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Малярчук І.Д.- довіреність б/н від 05.01.2009;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лігос" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юдіем - сервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 2 368,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар згідно Договору № 253/10 від 01.09.2010.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 2 368,00 грн. – основного боргу та 102,00 грн. - витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 09.03.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 24.03.2011.

24.03.2011 представник позивача у судовому засіданні подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 04.04.2011.

В судове засідання 04.04.2011 р. представник відповідача повторно не з’явився, відзив на позов не надав, про день та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 22.03.2011 наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 09.03.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні 04.04.2011 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки №253/10 (далі - Договір), згідно умов якого позивач зобов'язувався поставити відповідачеві товар, зазначений у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно умов Договору.

Відповідно до п. 1.1. найменування товару, його кількість, асортимент і ціна вказуються в накладних і повинні бути не більші, ніж у специфікації. Позивач здійснює поставку товару в кількості та асортименті відповідно до замовлення-заявки відповідача.

Згідно п.4.6. Договору при поставці товару позивач передає відповідачеві оформлені документи на даний товар: накладні на відпуск товару, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, санітарно-гігієнічні висновки, сертифікати, які необхідні для товару даного виду.

Приймання товару щодо кількості проводиться за вагою чи кількістю одиниць товару, вказаних у накладних (п. 5.2. Договору).

Як слідує із наданих суду накладних, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, в період з 16 листопада 2010 року по 25 січня 2011 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, на суму 2 468,00 грн.

У відповідності до п. 2.1 Договору відповідач зобов’язався оплачувати поставлений товар за цінами, погодженими сторонами у специфікації та підтвердженими у накладних протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Однак, як слідує із матеріалів справи, у встановлений Договором строк відповідач лише частково оплатив поставлений товар на суму 100,00 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 368,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків L-00001 від 31.01.2011, що підписаний уповноваженими представниками обох сторін (належним чином завірена копія акту міститься в матеріалах справи).

З вимоги № 64 від 14.02.2011 вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою про негайне виконання зобов’язання по оплаті отриманого товару, однак відповідачем відповіді на дану вимогу надано не було (копія вимоги міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ч. 2 ст. 266 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Зокрема, пунктом 2.1. Договору встановлено строк оплати товару відповідачем, який становить 14 днів з моменту отримання товару, однак у встановлений Договором строк відповідачем лише частково було здійснено оплату товару, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання по договору виконав належним чином, поставив відповідачеві товар відповідно до умов Договору, тоді як відповідач у встановлений Договором строк частково не оплатив поставлений товар.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юдіем-сервіс" (юр.адреса: 03040, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 60/5, кв.2; пошт. адреса: 03049, м. Київ, вул. 40-річчя Жовтня, 68, код ЭДРПОУ 36284434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, буд. 192, код ЭДРПОУ 20547427) 2 368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. –боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко