Рішення № 14952386, 11.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.04.11 р. Справа № 7/4

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Е.В. Сгара, суддів Д.О. Попкова, Г.Є.Курило;

при помічнику судді В.Ю.Косицькій,

розглянувши матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Комунального підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків м.Донецьк

Предмет спору: стягнення інфляційних – 57 650, 11 грн. та 3% річних – 10 645, 51 грн.

За участю представників:

від позивача: Пожидаєва В.В. - дов.

від відповідача: Канана Г.О. - дов.

У судових засіданнях на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва: 16.02.2011р. до 21.02.2011р., 21.02.2011р. до 24.02.2011р., 16.03.2011р. до 23.03.2011р., 23.03.2011р. до 28.03.2011р., 28.03.2011р. до 11.04.2011р.

СУТЬ СПОРУ

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків м.Донецьк про стягнення інфляційних – 57 650, 11 грн. та 3% річних – 10 645, 51 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду договір на користування електричною енергією №795 від 03.06.1998р.; рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2007р. №16/59; графік погашення заборгованості від 10.09.2007р. до договору №795 від 03.06.1998р.; ухвалу господарського суду Донецької області від 29.04.2010р. №16/59; графік погашення заборгованості від 2010р. до договору №795 від 03.06.1998р.; платіжні доручення про сплату відповідачем за електричну енергію (том 1, а.с.19-64); постанову Донецького апеляційного господарського суду №20/242 від 18.08.2010р.; постанову Вищого господарського суду України №20/242 від 25.10.2010р.

В судових засіданнях та письмових поясненнях позивач вимоги підтримав, проти застосування строку позовної давності заперечив, вважає, що строк позовної давності не пропущено.

Відповідач у відзиві та у судових засіданнях проти позовних вимог заперечив, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позову, а також на те, що приписами діючого законодавства не передбачена можливість нараховувати та заявляти окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу - інфляційні та 3% річних, без заявлення вимог про стягнення суми заборгованості.

Відповідач також заявив клопотання про застосування до даної справи строку позовної давності; надав перелік питань, які необхідно поставити перед експертом у разі призначення по справі судової експертизи.

За клопотаннями сторін у справу залучені додаткові документи, у тому числі виписки банківських установ, в підтвердження здійснення часткових оплат за електроенергію відповідачем.

Розпорядженням в.о.голови господарського суду Донецької області від 28.03.2011р. призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Е.В. Сгара, суддів Д.О. Попкова, Г.Є.Курило.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням відповідача, відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у судовому засіданні 11.04.2011р. здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою технічного звукозаписувального засобу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

03.06.1998р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на користування електричною енергією №795 (далі Договір), згідно з умовами якого, електропостачальна організація (позивач) зобов’язалась постачати електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач – проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені даним Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно заявлених вимог та пояснень позивача, спірні суми по даній справі нараховані у зв’язку із невиконанням відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2007р. №16/59, яким встановлено факт наявності заборгованості та прострочення виконання грошового зобов’язання відповідача з оплати за спожиту електроенергію.

Вказаним рішенням господарського суду Донецької області від 05.06.2007р. №16/59, копія якого міститься в матеріалах справи, позовні вимоги ВАТ „Донецькобленерго” про стягнення з КП по обслуговуванню адміністративних будинків м.Донецьк 290 304, 58 грн. частково задоволені.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

10.09.2007р. між сторонами укладено графік погашення заборгованості до договору №795 від 03.06.1998р., згідно якого оплату суми заборгованості відповідача перед позивачем у загальному розмірі 189 940, 67 грн. розстрочене на 32 місяці.

29.04.2010р. ухвалою господарського суду Донецької області №16/59, з урахуванням наданого сторонами графіку погашення заборгованості від 2010р. до договору №795 від 03.06.1998р., розстрочене виконання рішення від 05.06.2007р. №16/59 строком на 33 місяці згідно наступного графіку: з квітня 2010р. по листопад 2012 р. – по 3050,00 грн. щомісячно, у грудні 2012 р. – 2986, 18 грн.

З огляду на матеріали, згідно приписів діючого законодавства, дана ухвала суду №16/59 від 29.04.2010р. за своїми ознаками не є новацією в розмінні ст.604 Цивільного кодексу України, заміна первісного зобов’язання новим не відбулась. В силу приписів ст.ст.598-609 Цивільного кодексу України, рішення (ухвала) суду про стягнення боргу (розстрочення боргу тощо) не є підставою для припинення грошового зобов’язання. Отже, даними ухвалою №16/59 та графіком від 2010р. фактично змінено порядок оплати існуючого (встановленого рішенням суду) боргу.

Таким чином, за ініціативою сторін, фактично відбулась зміна строку погашення суми заборгованості (стягнутої за рішенням суду від 05.06.2007р. №16/59), на яку нараховані спірні суми 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов’язання.

Отже й надання розстрочки та/або відстрочки виконання рішення також не є підставою для припинення грошового зобов’язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України, посилаючись на невиконання належним чином відповідачем основного договірного зобов’язання по сплаті встановленого рішенням суду від 05.06.2007р. №16/59 боргу, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 10 645, 51 грн. за період з 12.01.2008р. по 18.11.2010р., інфляційні у сумі 57 650, 11 грн. за період з 02.02.2008р. по 18.11.2010р.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання. Крім того, у своєму клопотанні про застосування строку позовної давності, відповідач також стверджує про те, що 3% річних та інфляційні є додатковими вимогами.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов’язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов’язань.

Таким чином, приписи даної норми права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов’язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов’язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов’язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, посилання відповідача на те, що діючим законодавством не передбачена можливість стягнення 3% річних та інфляційних окремо від суми заборгованості судом до уваги не приймаються. Більш того, стягнена в межах справи №16/59 заборгованість, як база для нарахування заявлених у позові 3% річних та інфляційної індексації, розцінюється судом як преюдиціальний, у розумінні ч.2 ст. 35 ГПК України, факт наявності простроченого відповідачем грошового зобов’язання.

Посилання відповідача у відзиві №01-05/04/304 від 11.04.2011р. на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з відсутністю прострочення виконання зобов’язань по погашенню розстроченої на підставі ухвали №10/69 від 29.04.2010р. суми боргу, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що позивачем зазначено інший період прострочення виконання грошового зобов’язання, не пов’язаний із даною ухвалою суду.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаний в розрахунку позивача період, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором по сплаті за спожиту електроенергію, факт наявності яких встановлено вищевказаним рішенням суду №16/59 від 29.04.2010р., у повному обсязі не виконав. Таким чином, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем, що виникло з договірних правовідносин, не зважаючи на прийняття рішень господарським судом Донецької області та звернення їх до примусового виконання, не можна вважати таким, що припинило своє існування, оскільки главою 50 “Припинення зобов’язань” Цивільного кодексу України такої правової підстави припинення зобов'язань не передбачено.

Враховуючи те, що погашення відповідачем заборгованості не відбулося у повному обсязі протягом вказаного у розрахунку позивача періоду, а також дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними.

3% річних та інфляційні перераховані судом у відповідності до вимог діючого законодавства та дат часткових оплати суми заборгованості, які відповідно складають:

- 3% річних – 10 633, 55 грн.;

- інфляційні – 53 238, 70 грн..

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11, 96 грн. та інфляційних в сумі 4 411, 41 грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Посилаючись на те, що 3% річних та інфляційні нараховані на зобов’язання, які виникли ще в 2004 році, відповідач надав клопотання б/н про застосування позовної давності.

Оскільки відповідач в ході розгляду справи наполягав на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із спірними вимогами, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позивач проти застосування строку позовної давності заперечив, вважає, що строк позовної давності не сплив.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних є невиконання відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2007р. №16/59 (прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання по сплаті боргу, встановленого цим рішенням).

На підставі наведеного, посилання відповідача на той факт, що позивач дізнався про порушення свого права ще у 2004 році та строк позовної давності повинен починати обчислюватись з 2004 року судом до уваги не приймаються у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Шляхом дослідження всіх матеріалів справи, враховуючи вчинення відповідачем дій, направлених на визнання прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати суми боргу, на яку нараховані 3% річних та інфляційні, зокрема підписання відповідачем у 2007 році та у 2010 році графіків погашення заборгованості із посиланням в них на рішення суду по справі №16/59, поступової часткової сплати заборгованості за вказаним рішенням суду, господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності для звернення із спірними вимогами переривався та на час пред’явлення позову по даній справі №7/4 не сплив, і іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: 3% річних у сумі 10 633, 55 грн., інфляційні у сумі 53 238, 70 грн.

Судом розглянуті пояснення відповідача та запропонований перелік питань, які відповідач вважає за необхідне поставити перед експертом, у разі призначення судової експертизи. З огляду на підстави позову, які позивач визначає самостійно, а також з огляду на приписи статті 41 ГПК України, той факт, що під час вирішення даного спору по суті у суду не виникло питань, які потребують спеціальних знань, а також з огляду на те, що матеріалів справи та представлених сторонами документів достатньо для повного та всебічного розгляду спору, надані відповідачем перелік питань для експерта та пояснення стосовно призначення по справі судової експертизи судом до уваги не беруться.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 549, 598-609, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Комунального підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків м.Донецьк про стягнення інфляційних – 57650,11грн. та 3% річних – 10645,51грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків (83105, м.Донецьк, бул.Пушкіна, 34, ЄДРПОУ 20359915) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька обл.., м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131468, п/р структурної одиниці Донецьких електричних мереж №2600430175393 в філії Головного управління Промінвестбанку в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ Донецьких електричних мереж 00131469) 3% річних – 10 633, 55 грн., інфляційні – 53 238, 70 грн.

Стягнути з Стягнути з Комунального підприємства по обслуговуванню адміністративних будинків (83105, м.Донецьк, бул.Пушкіна, 34, ЄДРПОУ 20359915) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька обл.., м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131468, п/р №2600430175393 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) державне мито – 638, 72 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 220, 71 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В залишковій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 14.04.2011р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Курило Г.Є.

Суддя Попков Д.О.