Ухвала суду № 14952211, 12.04.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

від "12" квітня 2011 р.по справі № 5004/546/11

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

до відповідача 1 Приватного підприємства "Ірома"

до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсними договорів та стягнення 1 979 630,56грн.

Суддя: Філатова С.Т

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Омельчук М.М., дов. № 1421-19 від 23.03.2010р.

від відповідача - 1: н/з

від відповідача - 2: н/з

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернулося з позовом до відповідача 1 Приватного підприємства "Ірома", відповідача 2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними, а саме: договору оренди нежитлового приміщення з правом передання його в суборенду від 27.03.2004року, укладеного між Малим підприємством “Інкомсервіс” та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1; договору оперативної оренди нежитлового приміщення від 10.04.2004 року, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та КБ "Західінкомбанк" ТОВ; договору оренди нежитлового приміщення з правом передання його в суборенду від 01.02.2005року, укладеного між Малим підприємством “Інкомсервіс” та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1; договору оперативної оренди нежитлового приміщення від 01.02.2005року, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та КБ "Західінкомбанк" ТОВ; договору оренди нежитлового приміщення від 03.01.2006 року, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та КБ Західінкомбанк" ТОВ; договору оперативної оренди нежитлового приміщення від 04.12.2006 року, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та КБ "Західінкомбанк" ТОВ; та стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 безпідставно одержаних коштів по договорах оперативної оренди нежитлового приміщення від 01.04.2004 року, 01.02.2005 року, 03.01.2006 року, 04.12.2006 року в розмірі 1 979 630,56 грн. та судових витрат по справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2010р. у справі №06/31-92 визнано недійсним договір купівлі продажу №4/12 укладений 04.12.1996р. між КБ "Західінкомбанк" та Малим підприємством “Інкомсервіс” та повернуто у власність банку нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1; рішення набрало законної сили з ухваленням постанови Вищого господарського суду України від 21.10.2010р. Отже, право власності на спірне приміщення від КБ "Західінкомбанк" до МП “Інкомсервіс” не переходило, тому МП “Інкомсервіс”, не будучи власником нерухомості, незаконно розпорядився даним нерухомим майном, уклавши договори оренди №1 та №2, а пізніше відповідачем 1 було передано право розпорядження приміщенням відповідачу 2, який уклав договори суборенди даного приміщення без належних повноважень; умови даних договорів суперечать вимогам цивільного законодавства.

За період з квітня 2004р. по вересень 2007р. Банком на рахунок СПД ФО ОСОБА_1 було безпідставно сплачено орендні платежі на загальну суму 1979630,56 грн., тому суми орендної плати підлягають поверненню Банку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 208 ГК України та ч. 1ст. 216 ЦК України.

Вимоги обґрунтовує посилкою на ст.ст. 317, 319, 626, 628 Цивільного кодексу України, ст. ст. 134, 207 Господарського кодексу України.

Відповідачі Приватне підприємство "Ірома" та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у запереченні від 03.02.2011р., позов ПАТ "Західінкомбанк" вважають безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного:

як вбачається із позовної заяви, позовні вимоги про визнання недійсними ряду договорів оренди та суборенди будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1, які були укладені позивачем з відповідачами в 2004-2006 роках, та стягнення з відповідача 2 - ОСОБА_1 1 979 630,56 грн. сплачених по договорах суборенди орендних платежів ПАТ „Західінкомбанк" обґрунтовує рішенням господарського суду Волинської області від 26.04.2010 року, яким договір купівлі-продажу цієї будівлі від 04.12.1996 року був визнаний недійсним і остання повернута її попередньому власнику - КБ „Західінкомбанк".

Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 26.04.2010 року та постанови Вищого господарського суду України від 21.10.2010 року,якою це рішення було залишено в силі і скасована протилежна за змістом постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 року,договір купівлі-продажу будівлі в АДРЕСА_1 від 04.12.1996 року був визнаний недійсним на підставі ст.57 ЦК УРСР в звязку з тим, що голова правління КБ „Західінкомбанк", яка від імені останнього укладала цей договір,була визнана не одноособовим органом управління банку як його керівник (як вказано в Статуті Банку), а представником банку, що діяла в порядку добровільного представництва, адже визнання недійсним договору внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною (ст.57 ЦК УРСР, ст.232 ЦК України) може мати місце лише в порядку добровільного представництва-коли одна із сторін діяла через представника,а не через свій орган управління,що чітко і однозначно випливає з самої назви вказаних статей і в усіх науково-практичних коментарях до них,вміщених в різних виданнях як ЦК УРСР 1963 року, так і ЦК України 2003 року.

За таких обставин ПАТ „Західінкомбанк", звертаючись з позовом до суду 14.12.2010 року про визнання недійсними договорів оренди та суборенди , укладених у 2004-2006 роках та повернення сплаченої в цей період орендної плати, пропустив строк позовної давності, який в даному випадку становить три роки і перебіг якого почався не з моменту прийняття рішення суду про визнання недійсним договору купівлі- продажу будівлі, як вбачається з позовної заяви, а від дня укладення оспорюваних договорів орендні суборенди та початку проведення оплати по них. Такий висновок обґрунтовується положеннями ст. ст. 92, 261 ЦК України, які підлягають в даному випадку застосуванню.

Вказує, що договір купівлі-продажу будівлі, як сказано в позовній заяві, послужив підставою для укладення пізніше договорів оренди і суборенди цієї будівлі (які, начебто є похідними від договору купівлі-продажу), то в даному випадку необхідно враховувати наступне:

договір купівлі-продажу від 04.12.1996 року, відповідно до рішення суду, був укладений на невигідних для банку умовах внаслідок зловмисної домовленості представника банку Гаврилишиної Н.А. з директором МП „Інкомсервіс" Бусолом М.В Тому КБ „Західінкомбанк", який як юридична особа, діючи через свої органи управління, з моменту укладення цього договору не міг не знати про порушення свого права, а саме: невигідність та економічну недоцільність для банку (довірителя) цього договору внаслідок недобросовісного виконання представником (повіреним) даного йому доручення, як це вказано в рішенні господарського суду Волинської області від 24.04.2010 року.

Той факт, що Гаврилишина Н.А. займала в цей час і в наступні періоди до 2008 року, посаду голови правління КБ „Західінкомбанк", в звязку з чим банк міг бути позбавлений можливості своєчасно звернутись до суду за захистом свого права (принаймні, так цю обставину трактує позивач), не може в даному випадку розглядатись як поважна причина пропуску строку позовної давності з огляду на дві наступні обставини:

по-перше, дії Гаврилишиної Н.А. по укладенню договору купівлі-продажу від 04.12.1996 року судом кваліфіковані, як недобросовісні дії представника банку, яка до органів управління останнього,зазначених в ст.29 ЦК УРСР, відношення не має,а, отже,і не могла вплинути на приховування від цих органів факту заподіяння банку шкоди;

по-друге, згідно з Статутом КБ „Західінкомбанк",чинного в період спірних правовідносин,вищим органом управління банку були збори уповноважених представників учасників та Рада банку,яким правління та його голова були підзвітні. Крім цього, в банку працювала ревізійна комісія,яка здійснювала контроль за фінансово-господарською діяльністю банку.

Таким чином,діючи як юридична особа через ці органи, які вказано в ст.92 ЦК України, позивач в особі його попередника не тільки міг, а й відповідно до своїх установчих документів зобовязаний був дізнатись про факт укладення невигідного для банку договору купівлі-продажу зазначеної будівлі. І відповідно реагувати.

Оскільки таке реагування проявилось в подальшому в укладенні, після укладення договору купівлі - продажу, договорів оренди і суборенди будівлі, то це може бути розцінене лише як прояв необачності та поверховості в роботі органів управління банку, а, отже, і банку як позивача загалом, і аж ніяк не бути кваліфіковане як поважна причина пропуску строку позовної давності цією ж юридичною особою.

В позові ПАТ „Західінкомбанк" відповідачі 1, 2 просять відмовити.

Представником позивача у судовому засіданні 09.03.2011р. подано клопотання на виконання вимог ухвали суду від 07.02.2011р. про долучення до матеріалів справи платіжних доручень про перерахування орендних платежів СПД ОСОБА_1

Представник відповідачів у судовому засіданні 09.03.2011р. позов заперечує, просить відмовити та застосувати строк позовної давності.

У звязку з припиненням повноважень судді Соломки Л.І. справу передано на розгляд судді Філатовій С.Т. згідно розпорядження голови суду від 24.03.2011р. №01-4/49.

Ухвалою суду від 28.03.2011р. сторони було зобовязано надати суду: позивача - обгрунтовані пояснення по суті заперечень відповідачів від 03.02.2011р.; ПП "Ірома" - статут ПП "Ірома".

Позивач у поясненні від 12.04.2011р. вказує, що згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії-" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, господарському суду варто взяти до уваги той факт, що саме ПАТ "Західінкомбанк" є законним власником будівлі у м. Житомир, а ПП „Ірома" не було власником переданого за Договором оренди №1 від 27.03.2004 року майна (оскільки судом у справі № 06/31-92 доведено недійсність правочину щодо придбання 04.12.1996 року Відповідачем 1 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1) - причому цей факт, а також факт зловмисної домовленості сторін при укладанні договору купівлі-продажу приміщення не може ставитися судом під сумнів та є таким, який знімає необхідність додаткового доведення зазначених обставин та фактів.

В той же час представник відповідачів у своїх письмових запереченнях намагається повторно доводити той факт, що Гаврилишина Н.А., перебуваючи на посаді голови правління Західінкомбанку і, діючи як представник банку, не має відношення до органів управління Банком. А відповідно, вона не могла вплинути на приховування від вищого органу управління банком (по тексту заперечення - збори уповноважених представників учасників) факту заподіяння банку шкоди.

За наведених вище обставин та фактів безсумнівною є наявність у ПАТ "Західінкомбанк" права власності на приміщення, що визначає правовий інтерес позивача до поточного спору. При цьому, договір купівлі-продажу приміщення №4/12 визнано недійсним з моменту укладення, тобто з 04.12.1996року. Отже, станом на 04.12.1996року Відповідачі не були власниками приміщення, яке було предметом оспорюваних договорів. Рішенням суду у справі № 06/31-92 доведено відсутність речових прав ПП „Ірома" на предмет оренди за Договором оренди № 1 та Договором оренди №2.

Таким чином, Відповідачі не довели, що вони були наділені відповідною компетенцією щодо укладення Договорів оренди і суборенди на підставі закону або правочину. Адже недійсні правочини не тягнуть за собою жодних правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з їх недійсністю, як це визначено статтею 216 ЦК України. Аналогічні висновки зроблені і в Постанові Пленуму Верховного суду України від 28.04.78 року № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", а також в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 року № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними".

Стверджує надсилання позивачем всіх документів на адреси відповідачів. Вказує, що відповідні докази ідповідні докази відправлення містяться в матеріалах справи.

Зауважує, що саме після того, як рішення у справі № 06/31-92 вступило в законну силу, ПАТ "Західінкомбанк" і дізнався, що ПП „Ірома" не набуло права власності на приміщення у м.Житомир, а відповідно ніколи і не мало жодних речових прав на це майно.

Відповідно до ч.І. ст.4 ЗУ „Про власність", який діяв на момент укладання оспорюваних договорів, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Проте права на безоплатне використання свого майна ПАТ "Західінкомбанк" було позбавлено.

Крім того, відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Так як майнові права на приміщення ніколи не належали ні ПП „Ірома", а ні СПД ОСОБА_1, відповідно вони не мали права передавати приміщення Банку в оренду. Також про недійсність вказаних договорів свідчить і те, що вимоги ст. 284 ГК України теж дотримані не були. В оспорюваних договорах не зазначені а ні вартість майна з урахуванням її індексації, а ні орендна плата з урахуванням її індексації, а ні порядок використання амортизаційних відрахувань, відсутні положення про відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Все це свідчить про те, що оспорювані договори є недійсними.

Наголошує на тому, що ПАТ "Західінкомбанк" надав суду платіжні доручення про сплату орендної плати на рахунок ПП ОСОБА_1

Позивач звернувся до суду з клопотанням від 12.04.2011р. про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не зявився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у звязку з його хворобою.

Представник позивача клопотання не заперечив.

Господарський суд відповідно до ст. 77 ГПК України відкладає розгляд спору у разі неявки в судове засідання представників сторін та неподання витребуваних доказів.

Господарський суд, керуючись п.п. 1, 2 ст.77, ст.86 ГПК України, -

ухвалив:

1. Розгляд справи відкласти на 17.05.2011року на 11:00 год.

2. Представити суду:

2.1. ПП "Ірома": статут ПП "Ірома"

3. Явку повноважних представників сторін в судове засідання визнати обовязковою.

Сторонам надіслати ухвалу суду рекомендованим листом з повідомленням.

Ухвала надсилається сторонам рекомендованим листом. У разі неподання витребуваних судом документів спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Суддя Філатова С. Т.