Ухвала суду № 1494789, 28.03.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

20 березня 2008 року

Справа № 2-29/166-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Щепанської О.А.,

Черткової І.В.,

секретар судового засідання Дікан Л.І.

за участю представників сторін:

позивача: Волинська Світлана Володимирівна, довіреність №б/н від 15.08.07;

відповідача: Котов Анатолій Петрович, довіреність №35 від 20.04.07;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 19.12.2007 року у справі № 2-29/166-2006А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс" (вул. Керченське шосе, 48,Феодосія,98100)

до Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим (вул. Кримська, 82-в,Феодосія,98112)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія "Саяна-плюс" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим від 28.03.2005 року №001242/2230/23-1/2/0 в частині донарахування податкового зобов’язання за основним платежем в сумі 21418,08 грн., в частині застосування штрафних санкцій в сумі 12895,04 грн.

28.11.2005 року до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс" до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28.03.2005 року №0012452230/23-1/10.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2006 року справи №2-25/166-2006А та 2-25/1672006А були об'єднані в одну справу, з привласненням їй номеру 2-25/166-2006А. Провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням у справі судово-бухгалтерської експертизи.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 19.12.2007 року у справі №2-29/166-2006А позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим від 28.03.2005 року №001245/2230/23-1/1/0, податкове повідомлення-рішення від 28.03.2005 року №001242/2230/23-1/2/0 визнано нечинним в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 22479,08 грн. В решті у позові відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення спору були порушені вимоги норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 18.03.2008 року у зв’язку з хворобою у складі колегії було замінено суддю Голика В.С. на суддю Щепанську О.А.

У судовому засіданні 18.03.2008 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.03.2008 року.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

У період з 21.02.2005 року по 18.03.2005 року Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією, правонаступником якого є відповідач, проводилась перевірка дотримання товариством з обмеженою відповідальністю торгівельно-промисловою компанією "Саяна-плюс" вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року. За результатами перевірки було складено акт № 653/23-1/31505207 (том 1, аркуші справи 9-28).

На підставі вказаного акту, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення 28.03.2005 року за №001242/2230/23-1/2/0 з нарахуванням суми податку на додану вартість в розмірі 25790,08 грн. із застосуванням штрафних санкцій у розмірі 12895,04 грн. та за №001245/2230/23-1/1/0 з нарахуванням податку на прибуток в розмірі 15175,00 грн. із застосуванням штрафних санкцій в розмірі 7587,50 грн.

Підставою для прийняття рішення №001242/2230/23-1/2/0 було порушення позивачем статті 3 пункту 3.1. підпункту 3.1.1. та статті 7 пункту 7.2. підпункту 7.2.8, пункту 7.3 підпункту 7.3.1., пункту 7.7 підпункту 7.7.1 пункту 7.4 підпункту 7.4.5 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Підставою для прийняття рішення №001245/2230/23-1/1/0 вказано порушення позивачем статті 4 пункту 4.1. статті 11 пункту 11.3 підпункту 11.3.1, статті 5 пункту 5.3 підпункту 5.3.9, пункту 5.2 підпункту 5.2.1, статті 11 пункту 11.3 підпункту 11.3.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Оскільки відповідачем в апеляційній скарзі наведені доводи щодо необґрунтованості постанови суду першої інстанції лише у частині задоволення позовних вимог, тому судова колегія відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за доцільне переглянути постанову суду у зазначеній частині.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.

Відповідно до висновку експерта товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро»(том 2, аркуші справи 53-72), висновки щодо заниження податку на прибуток у 2004 році на суму 15175,00 грн., які встановлені актом Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекцією від 24.03.2005 року, не підтверджуються документами бухгалтерського та податкового обліку товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс".

Також, експертом встановлено, що висновок про заниження податку на додану вартість у 2004 році на суму 25790,00 грн., що викладений в акті перевірки Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією від 24.03.2005 року, за наданими документами бухгалтерського та податкового обліку товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс" підтверджується частково - в сумі 3311,00 грн.

Відповідач заперечує проти обґрунтованості висновку експерта та незгоден з результатами визначення експертом валових доходів і податкових зобов'язань позивача за 2004 рік на тій підставі, що експертом були досліджені тільки документи аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку, і не були досліджені первинні бухгалтерські документи - накладні та банківські виписки.

Судова колегія вважає, що заперечення відповідача проти висновку експерта необґрунтовані у зв'язку з наступним.

З висновку експерта вбачається, що експертиза практично підтвердила показники валових доходів по податку на прибуток і податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначені актом перевірки Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції, а саме: сума валових доходів: за даними перевірки Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції - 1480705 грн.; за даними експертизи - 1480356 грн.; сума податкових зобов'язань: за даними перевірки Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції - 296141 грн., за даними експертизи - 296071 грн.

Вказані в акті перевірки Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції числові показники (Акт перевірки том 1, аркуш справи 13 зворотна сторона, таблиця 2, графа "Підлягає відображенню у складі валового доходу") повинні бути обчисленні з урахуванням всіх порушень, виявлених перевіркою і описаних в тексті перевірки. Отже, валовий дохід в сумі 1480705 грн. обчислений перевіркою вже з урахуванням всіх виявлених порушень, у тому числі і тих, про які мовиться в запереченнях.

З висновку експерта вбачається, що експерт вийшов практично на цю ж суму, фактично підтвердивши правильність визначення перевіркою суми валових доходів від продажу товарів в 2004 році. Тому твердження відповідача про те, що експерт неправильно визначив суму валових доходів - означає твердження, що її неправильно визначив сам відповідач при проведенні перевірки.

Така ж саме ситуація має місце відносно податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Що стосується приросту (убутку) балансової вартості матеріальних запасів, то запереченнях відповідача про те, що підставою для визначення приросту (убутку) балансової вартості матеріальних запасів є дані не Головної книги, а матеріальних звітів, то судова колегія вважає, що такий довід не доведений відповідачем. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, пункт 5.9 якого і ввів поняття приросту (убутку) балансової вартості запасів, не містить вказівки, дані якого обліку - аналітичного або синтетичного - повинні бути підставою для числення приросту. Більш того, в головній книзі узагальнюються дані журналів-ордерів по бухгалтерських рахунках, які, у свою чергу, заповнюються на підставі первинних бухгалтерських документів.

Відповідач у запереченнях на висновок експерта посилається на те, що в ході проведення документальної перевірки залишки матеріальних запасів відповідно до товарних звітів станом на 01.01.2004 складали 175600 грн.

Проте, в Акті перевірки від 24.03.2005 року таких відомостей немає, акт містить лише відомості: що в ході проведення перевірки був здійснений розрахунок балансової вартості матеріальних запасів в розрізі звітних періодів, (том 1, аркуш справи 15 зворотна сторона).

Експерт також пояснив, що визначити, з яких документів була взята цифра 175600,00 грн. (залишок балансової вартості запасів на 01.01.2004), не представляється можливим.

При цьому експерт зазначив, що якщо перевіряючи інспектори Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції виявили розбіжності між даними Головної книги підприємства і даними матеріальних звітів матеріально-відповідальних осіб, то такі розбіжності слід було відобразити в Акті перевірки, чого зроблено не було.

Судова колегія встановила, що під час проведення експертизи, експертом були використанні наступні документи: декларації про прибуток підприємства за 2003 рік; копія листа головної книги товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс"; оборотно-сальдова відомість товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс" по рахунку 28 за 2004 рік; книга обліку придбань за лютий 2004 року; книга обліку продажів за лютий 2004 року виписки банку; копія листа картки рахунку 631 за січень-квітень 2004 року; копія оборотної сальдової відомості рахунку 361 за 2004 рік, що у свою чергу спростовує доводи відповідача, щодо експертом не були досліджені первинні бухгалтерські документи - накладні та банківські виписки.

Судова колегія приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Податкові повідомлення-рішення №1242/2230/23-1/2/0 та №001245/2230/23-1/1/0 від 28.03.2005 року про сплату сум податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням штрафних санкцій, були прийняти на підставі акту про результат комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс" № 653/23-1/31505207 від 24.03.2005 року.

За актом перевірки у пункті 2.1.1 таблиця №2 в графі 4 «підлягає відображенню в складі валового доходу»відповідачем зазначена сума валового доходу товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс" за 12 місяців 2004 року - 1480705,00 грн.

За висновком експерту валові доходи від продажу товарів товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс" за 2004 рік визначені у сумі - 1480356,00 грн.

Отже, валові доходи податковою інспекцією та експертом визначені однаково за мінусом 349 грн.

Згідно журналу-ордеру та відомості по рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями»за 2004 рік, у графі 5 «за рахунком 70 «дохід від реалізації»сума валового доходу за 12 місяців 2004 року складає 1774668,12 грн.

Судом встановлено, що доходи від продажу товарів позивачем з покупцями товариством з обмеженою відповідальністю „Александрит”, фірмою „АЗОВ”, приватним підприємцем Казарян Т.А., приватним підприємцем Корчагіна О.В., товариством з обмеженою відповідальністю „Нафта-Сервіс”, товариством з обмеженою відповідальністю „Абсолют”, ТД АТЗТ „Мітрідат” були відображені позивачем повністю в журналі - ордері по рахунку 361, на підставі накладних в сумі 15964,81 грн., у зв'язку з чим відображення в акті перевірки у пункті 2.1.2 про відсутність включення такого доходу, не відповідає дійсності.

Судовою колегією також встановлена невідповідність даних, вказаних в пункті 2.1.4 акту перевірки даним журналу-ордера і Відомостям по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2004 рік»з включенням до валового доходу суми заборгованості приватного підприємства „Саяна-Кул” перед позивачем в розмірі 40 000,00 грн. Приватне підприємство „Саяна-Кул” в погашення заборгованості за товар, 09.02.2004 року перерахувало позивачу 40 000,00 грн. за платіжним дорученням №43 з помилковим призначенням платежу: «за морозиво по накладної №132 від 09.02.2004 року в тому числі податок на додану вартість 6666,67грн.», та за своїм листом (поясненням) до банку від 01.02.2004 року за №8 виправило цю помилку, вказав банку, про призначення платежу за платіжним дорученням №43 від 09.02.2004 року вважати: «Погашення кредиторської заборгованості». Факт наявності дебіторської заборгованості на 09.02.2004 року в сумі 40000,00 грн. підтверджується актом звірки заборгованості приватного підприємства „Саяна-кул” та товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс".

Висновком експерту підтверджується, що сума 40 000,00 грн. в тому числі податок на додану вартість –6666,67 грн., яка надійшла від приватного підприємства „Саяна-кул” до товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс" була включена до складу валових доходів, відображена бухгалтерською проводкою Дебет рахунка 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками - Кредит рахунку 70 «доходи від реалізації». З чим відповідач повністю погодився.

За даними акту пункту 2.2 у таблиці № 7 в графі 4 «скоректований валовий доход за даними перевірки»за 12 місяців 2004 року відповідачем визначені валові витрати в сумі 1489667,10 грн.

За даними експертизи загальна сума валових витрат за 2004 рік товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс" склала 1514990,00 грн.

Розходження між даними експерту, та актом перевірки виявилося в результаті не включення відповідачем до валових витрат збиту запасів товарно-матеріальних цінностей в сумі 13680,00 грн., витрат на придбання товарів в сумі 10 819,00 грн., інших витрат в сумі 824,00 грн., що є порушенням статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

До валових витрат відповідачем не була включена сума амортизації транспортного засобу «Мерседес 814», який використовувався відповідачем як внесений до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс" та включений до складу основних фондів, що є порушенням пункту 8.1.2., підпункту 8.4.11 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Як свідчить акт перевірки (пункт2.3.2.) автомобіль «Мерседес 814»реєстраційний номер 16320 ХА вартістю 100000,00 грн. був внесений учасником товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс" до статутного капіталу 08.11.2001 року, про що здійснена державна реєстрація змін, та віднесений до складу основних фондів, тобто позивач придбав цей автомобіль і має право на його амортизацію.

Згідно пункту 2.5.2. акту перевірки, загальну суму податкових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс" з податку на додану вартість, відповідач визначив в сумі 296141,00 грн., за даними експертизи загальна сума податкових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової компанії "Саяна-плюс" склала 296071,00 грн. (розходження складає 70,00 грн. на користь відповідача).

Згідно експертного висновку, експертом встановлений факт сторнування позивачем податкового кредиту у всіх випадках повернення товару, який був відображений в журналі - ордері за рахунком 631, як відображено в Книзі придбанні що здійснювалося бухгалтерською проводкою: Дебет рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками»- Кредит рахунку 64 «розрахунки за податками та платежем». В судовому засіданні відповідач з цим погодився.

У зв'язку з чим, судова колегія приходить до висновку, що сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2004 рік, яка підлягає сплаті позивачем складає 3311,00 грн., що визначена експертизою.

Отже, податкові зобов'язання з донарахування податку на прибуток за податковим повідомленням - рішенням в сумі 15175,00 не підтверджується ні актом перевірки, ні первинними документами, ні фактичним обставинам справи, ні висновком експерту.

Враховуючи викладені обставини, судова колегія вважає, що податкові повідомлення-рішення від 28.03.2005 року №001242/2230/23-1/2/0 підлягають визнанню нечинними в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 22479,08 грн., а податкове повідомлення-рішення від 28.03.2005 року №001245/2230/23-1/1/0 повністю.

При таких обставинах, судова колегія вважає, що постанову господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм діючого законодавства, у зв’язку з чим підстав для її скасування не існує.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Феодосії в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2007 року у справі № 2-29/166-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді О.А. Щепанська

І.В. Черткова